III
Чисельність московських армій, якою так гостро переймаються вже тридцять років, а надто після 1848 року, аж ніяк не перебільшують.
Проте ці маси гармат, людей, багнетів не становлять постійної загрози, дарма що людям хочеться вірити в таке. Утримувати їх — для Росії необхідність, щоб охопити величезну територію і гарантувати захист своїх берегів і кордонів, які тягнуться на багато тисяч кілометрів уздовж королівств, імперій та провінцій, що їх якась непередбачена причина може штовхнути на Росію, бо майже всі вони мають повернути відібрані силою свої землі.
Російські армії поділяються на три дуже виразні категорії, які не мають нічого спільного між собою: імператорська гвардія; регулярна армія; військові поселення.
Імператорська гвардія складається з дванадцятьох піхотних полків, двох гусарських полків, двох пікінерських полків, чотирьох кірасирських полків, двох полків строкатого складу[47] (піхотного і кавалерійського), двох козацьких полків, сімдесятьох двох польових гармат, двох козацьких батарей і одного понтонного парку.
Кавалерійські полки складаються з восьмисот чоловік, поділених на шість ескадронів. Піхотні полки складаються з чотирьох тисяч чоловік і поділяються на чотири батальйони: четвертий батальйон складається з резервних кадрів для навчання рекрутів.
Гвардія становить справжній армійський корпус.
Проте я не беру до уваги ескадрони, сформовані з кочових племен, скажімо, з киргизів у блискучих кольчугах, із луками та стрілами, черкесів, грузинів, вірмен, що не покликані виконувати жодну серйозну службу, а тільки виступають на парадах під час великих свят або врочистих військових оглядів. Чисельний склад цих ескадронів дуже різний.
Регулярна армія складається з дев’ятьох корпусів. Кожен із тих корпусів поділяється точнісінько так, як імператорська гвардія, на дванадцять піхотних полків, чотири легкі кавалерійські полки (два єгерські полки і два пікінерські), має сімдесят дві польові гармати і понтонний парк.
Крім цих кадрових військових, є два корпуси важкої кавалерії, драгунів і кірасирів, кожен складається з десятьох полків.
Крім різних підрозділів, які майже всі складаються з козаків, що охороняють Сибір, і дерев’яних фортів на правому березі річки Урал, Росія ще має в своїй регулярній армії, по-перше, Оренбурзький корпус, по-друге, Кавказький корпус, по-третє, Фінляндський корпус, кожен складається аналогічно до корпусів регулярної армії і має незмінну чисельність сорок тисяч чоловік завжди в повному складі, а також, по-четверте, три окремі козацькі корпуси, один називають Кубанським, другий — Уральським, а третій — Кримським.
Крім того, існують великі військові поселення, витвір імператора Олександра I і його фаворита Аракчеєва: одні розміщені в центрі імперії, посередині між двома столицями, на берегах річки Волхов, коло озера Ільмень та Новгорода, решта — в Могилеві, Вітебську, Катеринославі тощо. Всі ці поселення разом становлять ще десять окремих корпусів, поділених, як і регулярна армія, і, як і вона, вони теж мають артилерію, понтонні парки і кавалерію.
І, нарешті, є те, що росіяни називають резервом, до нього належать усі військові, які не перебувають на службі або звільнені в запас. Від них було б важко домогтися якоїсь іншої служби, крім гарнізонної у фортецях усередині імперії або митної десь на далеких берегах.
Усі корпуси разом складаються загалом із півтора міль-иона чоловік на регулярній або майже регулярній службі, і серед них нараховують понад сто п’ятдесят тисяч кавалеристів. Ці цифри видаються казковими, але їхня точність безперечна.