Насправді ми не можемо передбачити майбутнє, бо технологія не є визначальною. Та сама технологія може створити дуже різні типи суспільств. Наприклад, технологія Промислової революції — потяги, електрика, радіо, телефон — могла використовуватися для встановлення комуністичної диктатури, фашистських режимів чи ліберальної демократії. Погляньте на Південну і Північну Кореї: вони мали доступ до тієї самої технології, однак вирішили застосувати її дуже по-різному.

Розвиток штучного інтелекту й біотехнології неминуче трансформує світ, однак він не передбачає єдиного, заздалегідь визначеного результату. Усі сценарії, наведені в цій книжці, слід розуміти як можливості, а не як пророцтва. Якщо вам не подобаються окремі з наведених імовірних результатів, ласкаво просимо самим подумати та обрати такі дії, які запобігатимуть матеріалізації цих конкретних імовірностей.

Однак не так легко думати і поводитися по-новому, бо наші думки і дії зазвичай обмежені сьогоденними ідеологіями й соціальними системами. Ця книжка відстежує витоки наших нинішніх умов, щоб ослабити їх тиск і дати нам змогу значно різноманітніше уявляти своє майбутнє. Замість того, щоб звужувати наші горизонти, передвіщаючи єдиний сценарій майбутнього, ця книга призначена для розширення наших горизонтів і усвідомлення значно ширшого спектра варіантів. Як я неодноразово повторював, насправді ніхто не знає, як виглядатимуть ринок праці, сім’я чи довкілля у 2050 році або які релігії, економічні системи й політичні структури домінуватимуть у світі.

І все ж розширення наших горизонтів може мати негативні наслідки, роблячи нас збентеженішими й пасивнішими, ніж до того. Бачачи стільки сценаріїв і можливостей, на що ми повинні звертати основну увагу? Світ змінюється швидше, ніж будь-коли раніше, і нас переповнюють неймовірні обсяги інформації, ідей, обіцянок і загроз. Люди відмовляють у владі вільному ринку, мудрості натовпу й зовнішнім алгоритмам частково тому, що не можуть впоратися з повінню даних. У минулому цензура діяла, блокуючи потік інформації. У XXI столітті цензура діє шляхом переповнення людей недоречною інформацією. Ми просто не знаємо, на що звертати увагу, і часто витрачаємо час на дослідження і обговорення побічних питань. У стародавні часи наділення владою означало отримання доступу до даних. Нині влада полягає у знанні того, що слід ігнорувати. Тож, враховуючи все, що відбувається в нашому хаотичному світі, на чому ми маємо зосередитись?

Якби ми мислили в масштабах місяців, то нам напевно краще було б зосередитися на нагальних проблемах сьогодення, таких як заворушення на Близькому Сході, криза біженців у Європі й сповільнення китайської економіки. Якщо мислитимемо в масштабах десятиліть, тоді головними стануть глобальне потепління, збільшення нерівності й руйнування ринку праці. Однак якщо поглянемо на життя ширше, то всі інші проблеми й досягнення будуть затьмарені трьома взаємопов’язаними процесами:

1. Наука схиляється до всеохопної догми, яка стверджує, що організми — це алгоритми і життя — це обробка даних.

2. Інтелект відділяється від свідомості.

3. Позбавлені свідомості, однак високоінтелектуальні алгоритми невдовзі знатимуть нас краще, аніж ми знаємо самі себе.

Ці три процеси піднімають такі ключові питання, які, сподіваюся, засядуть у ваших головах надовго після того, як ви прочитаєте цю книжку:

1. Чи справді організми — це просто алгоритми і чи дійсно життя — це обробка даних?

2. Що цінніше — інтелект чи свідомість?

3. Що станеться із суспільством, політикою й щоденним життям, коли позбавлені свідомості, однак високоінтелектуальні алгоритми знатимуть нас краще, ніж ми знаємо самі себе?