Понеділок, вівторок, середа, 25, 26 і 27 вересня 2006 року (Клер тридцять п’ять, Генрі сорок три)
Клер: Генрі не було весь день. Ми з Альбою ходили в МакДональдз вечеряти. Грали в карти; Альба намалювала дівчину з довгим волоссям, котра летить на собаці. Ми вибрали сукню на завтра до школи. Зараз вона у ліжку. Сиджу на ганку, намагаюсь читати Пруста: читання французькою наганяє на мене сон, і я майже засинаю, коли раптом з вітальні долинає несамовитий гуркіт: на підлозі з’являється Генрі, змерзлий, побілілий, тремтячий.
– Допоможи мені, – промовляє він, зуби його нестримно цокотять. Біжу до телефону.