ВИХІД VI
Кнур. От бач, кумо, казала: Наталка журиться; а вона, бач, як розходилася… Давай же, кумо, ще по одній пройдемося.
Кнуриха. Тобі тільки постав, то ти - й вже!
Кнур. А тобі - зась! Не п’єш сама, - їж, що поставлено!
Кнуриха. Зась!
Лимериха. Вип’ємо! вип’ємо! (Заводе).
Ой випиймо, родино,
Щоб нам жито родило.
Кнур підносе чарку.
І житечко, і овес…
І зібрався рід увесь.
(Випива).