Book: Діти Яфета



Діти Яфета



Іван Корсак


Роман


Київ 2010


ББК 84.4УКР(6) К69


Автор висловлює найщирішу вдячність

Наталії Гатальській, Віталієві Кушніру, які так багато зробили для повернення славного імені родини Липинських, дякує Волинському краєзнавчому музеєві, працівникам Волинського обласного архіву, насамперед

Антоніні Кравчук, істинно подвижницькому колективу Волинської обласної наукової  бібліотеки

імені Олени Пчілки на чолі з Людмилою Стасюк та багатьом іншим, кому не байдужа наша земля і достойні люди її.

Видавнича рада:

Віктор Баранов, секретар НСПУ, головний редактор журна- лу «Київ»; Михайло Ватуляк, голова Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Львівщини; Сергій Грабар, письменник; Григорій Гусейнов, головний редактор журна- лу «Кур’єр Кривбасу», лауреат Шевченківської премії; Дмитро Іванов, головний редактор газети «Гарт» (Чернігів), лауреат Шевченківської премії; Володимир Загорій, прези- дент Ліги українських меценатів; Світлана Короненко, за- ступник директора каналу «Культура» Національної радіокомпанії України; Іван Корсак, головний редактор газети та радіо «Сім’я і дім» (Луцьк); Лілія Максименко, головний редактор видавництва «Ярославів Вал»; Василь Простопчук, головний редактор газети «ВічеJінформ» (Луцьк); Михайло Слабошпицький, директор видавництва

«Ярославів Вал».



Я хочу, щоб була Україна, щоб був український державний лад на моїй рідній землі, і знаю, що як не буде України, як не буде нашої Української Держави, то я і нащадки мої не зможемо на своїй землі по-людськи жити.

В’ячеслав Липинський.


1

Чорні  дими  здіймалися  в  небо  над  палаючими домівками тої весни 1918 року, звивисті й химерні сліди на чорному тлі викреслювали злі та тріскучі, нервові  жовті  іскри,  і  спроквола  осідала  кіптява

на молодий, ще зовсім цнотливий яблуневий цвіт, на скручене й попечене, недавно навіть трохи липке яблуневе листя, щойно вигулькнуле на Божий світ.

Чорні дими здіймалися, клубочилися і лиховісно пливли над українськими селами, як ішли війська Муравйова на Київ. А ще почастішали ті ядучі дими, коли вже гнали назад муравйовців — ще перед тим, як кинуть прибульці запаленого сірника. Голодні й заздрісні, жадібні очі никали поспіхом стінами й закутками багатших осель: чим би поживитись навтьоки. До банди військової враз долучалися гра- біжники звичайнісінькі, нерідко з сусіднього села, і ніхто вже не здатний був розрізнити, якої то масті навідалися гості.

Селянина Левка Зануду з силою штовхонули у дім В’ячеслава Липинського у Русалівських Чагарах, що за п’ять верст від самої Русалівки на Уманщині.

— Ти останніми роками доглядав господарку ось


ISBN  978-966-2151-59-7


© І. Корсак, 2010

© Художнє оформлення. І. Женченко, 2010

© Видавництво «Ярославів Вал», 2010


цього пана. Тільки ти, Левку, знаєш, де заховав він свої цінності.




Люди добрі, доглядав я насправді, як на війну забрали Липинського, — виправдовувався чоловік. — Але він нічого цінного мені не лишав.

Не крути, Левку. Нам доказали, що минулої ночі ти щось виносив і тихцем закопав. Ану, подивися нам у вічі!

То правда, — спокійно, не кліпнувши, подивився Левко. — Я виносив і закопував книги. Вони вам ні до чого, а часи, самі бачите, вже які…

Бреше й цього разу, — байдужим, без відтінку звуку і кольору, якимось лінивим голосом проказав старший поміж негаданих тих гостей. — Зв’язати його й на віз, бо нам тікати пора. А дім підпалити.

Знімався ядучий дим над садибою, і чорним ставав сліпучо-білий до того яблуневий цвіт.

Уже в Антонівському лісі, як кілометрів з десяток від’їхали, знову за Левка стали братися.

Скажеш чи ні?

Хлопці, не знаю, голову навідріз даю, — клявся Левко. — Та й не було у Липинського, певне, нічого, бо дім будував, господарку на ноги ставив…

Голову — так голову, — подобрішав раптом стар- ший з ватаги. — Ану, Грицю, покажи, чого ти вартуєш… Григорій, який жив у сусідньому селі, бо в самій Русалівці революціонери досі чомусь не водилися,

рвучко вихопив шаблю.

Закривавлена голова Левка Зануди покотилася узгір’ям, підстрибуючи на горбках, і здивований останній погляд вихоплював по черзі то пронизливо синє весняне небо, то сіре і зблякле торішнє листя, що пахло старим вином.

Хтось переказав у село — й тіло Зануди, тільки без голови, повернулося у Русалівку.

Як ховали Левка, то батюшка наказав спершу зняти вічко труни.


— Не можу я правити над таким покійником, — крутнув він головою. — Як знайшли тіло, то й голову, може, вдасться знайти.

Ніде діватися, поїхали чоловіки шукати. І таки знайшли під виворотом старого дерева, куди з розго- ну закотилася  відрубана шаблею голова.

А дім Липинського спершу горів спроквола, мов лінувався вогонь чи не хотів братися за таке непошти- ве діло, але коли доповзли язики полум’я до бібліоте- ки і до архівних матеріалів, то весь спалахнув ураз. Вогонь виривався через вікна, обійняв в істинно гаря- чі обійми дах, а чорні дими відносив вітер, що невідь- звідки узявся раптово в тиху погоду, натомість нові чорні ядучі клуби десь зароджувалися в глибині будинку. Горіла одна з найкращих українських бібліо- тек, роками збирані архівні матеріали, а ще рукопис

«Історії України», що його розпочав В’ячеслав Липин- ський, але не мав змоги завершити, бо забрали його на війну. Першу світову…

Перед війною В’ячеслав Липинський писав листа Михайлові Грушевському.

«Високоповажний Пане Професоре!

Ваша картка не застала мене в Затурцях. Від пару місяців живу вже у себе на хуторі в Уманщині. Вашу картку пере- слали мені допіру цими днями і тому так пізно одписую.

Зі статтею про Яблоновського мені чомусь не ведеться. Тепер живу в таких умовах, котрі виключають всяку мож- ливість літературної праці. Мені доводиться заводити хазяйство в степу. Не маю, по правді кажучи, навіть де писати як слід, не кажучи вже про книжки, спокій, потріб- ний для умової праці, і т. инше. В день хозяйство, построй- ка хати і т. д., а в ночи — стережись, щоб хулігани якісь не застукали не приготованим. Страх багацько бандитів розве- лось в Україні, а особливо в наших околицях. Мало не кож- ного дня грабіжки, підпали, убивства і то так, начеб для




спорту. От перед кількома тижнями в нашому селі Руса- лівці (5 верстов від мого хутора) молоді заможні парубки вбили стару, в нічім не повинну селянку, страшенно попе- ред над нею знущаючись. Сумно, невимовно сумно дивитись на теперішнє наше селянське життя. Це, зрештою, спону- кає до тим інтензивнішої праці освітної на селі. Щоб тільки вдалось переломити оце віками посіяне недовір’я, визволи- тись від цієї віками проклятої історичної спадщини, котра українських «дуків» і українську «голоту» поділила на два непримиримі, готові на все — за для взаємного нищення, табори. А так — денаціоналізація зверху (рахуючи до цих верхів і заможніще селянство, котрих дуже багато в цих околицях) і знизу, немов-би на злість одні другим, «на збит- ки», вживаючи дуже поширеного тепер по наших селах тер- міну. Даруйте, Пане Професоре, що розбалакався про инше, а не про статтю, за яку Ви мене питали. Тепер отже написа- ти її не можу. Може, в зимі виберусь на пару тижнів до Галичини (моя родина в Кракові), тоді напишу.

Кланяюсь низенько Вам і Вашій дружині з високою пошаною.

Вячеслав  Липинський

хутір Русалівські Чагари поч. ст. Буки, Київської губернії, Уманського повіту (Колишня Буцька сотня Уманського полку!)».

…І ось настав той скорбний день.

Ховали русалівського селянина, давнього друга В’ячеслава Липинського, Левка Зануду. Тіло покійно- го лежало в труні нерухомо, але голова його була віль- ною. І коли віз, на якому везли вбитого, злегка похи- тувався, то так само похитувалася з боку на бік голова небіжчика.

Та голова, із синцями й подряпинами, ніяк не хоті- ла згодитися з димами, що пливли понад сумирними селами, з понівеченням предковічних устоїв люду цього, та голова, навіть мертвою, боронилася від руй- нування звичаю прадідівського…


То вже згодом В’ячеслав Липинський видаватиме славетну книгу «Україна на переломі» і напише попе- реду вступного слова щиру присвяту:

«Памяти дорогого Друга, селянина з Русалівки на Уман- щині Левка Зануди, убитого руїнниками України на весні 1918 року».

Але ще тоді, як надійшла звістка про наглу смерть його друга Левка, замислив написати Липинський про цю біду. Бо то біда більша, ширша і глибша, передчас- на кончина однієї доброї людини була лише частин- кою її, однією лише дрібкою, тому не важило навіть прізвище розбійника лютого; зродилася біда не разом з цим убивцею, вона давня, її хамське коріння прони- зало товщу століть — просто у час теперішній спричи- няє вона заграви пожеж багатших садиб та смерть ні в чому не винного люду. Він напише, як судитиме Бог, і то буде достеменний портрет, наближений до фотогра- фічного, цього давнього лиха.

А як везли Левка Зануду, то багацько люду побачи- ло, що не подобалося щось йому, наче муляло. Голова його, від тіла відділена, все з боку на бік хилиталася і перечила чорній кіптяві на яблуневому цвітові, мов хотіла востаннє нагадати, що не личить жити по неправді й крутні, що не заздрість та жадоба мають правити світом…


2

Чорна  звістка  про  випадок  той  сумний  у  Руса- лівських Чагарах щемливою скалкою засіла в серце Липинському, і ніяк він не міг тої скалки позбутися, хіба як навіть силувався висмикнути якось, то лише

гірше й гіркіше боліло, нило й смоложило.




Чого ж воно так, довго ще не сходило з думки В’ячес- лавові, що люд однієї землі все ділять настирно й уперто на дуків та не дуків, то розсварюють, копирсаючись, часто-густо незграбно і неоковирно, в корінні етнічному, то по-фарисейськи кожен прагнув Всевишнього собі привласнити, впускаючи поміж народу нову ворожне- чу. Можна бути щирим католиком, і він ним є та завше буде, але з цього не виходить ніяк, аби цькувати на пра- вослав’я і копати найглибший рівчак між українцями, ворогами вважати чи не дев’ять десятих нації.

Уперше Липинський зіткнувся з цим, коли був учнем Першої київської гімназії, юнаком сором’язли- вим, який тільки очима кліпав при солонішому тріш- ки жарті. То сталося на крайовому з’їзді шкільних корпорацій Правобережжя.

Гадаю, нам слід створити одну спільну корпора- цію римо-католиків і православних, — В’ячеслав оки- нув   запитальним  поглядом   неспокійний  зал. — І діяти вона має на ґрунті української територіальної приналежності.

Виступи юних промовців запальні й гарячкові, аж обличчя іноді зашаріються: ні, вони не проти укра- їнської самостійності, але творити її мають винятково українські руки, тільки аби з того Польща щось добре мала; тому об’єднання в таку корпорацію неможливе. Вони так довго в’язали ціпи, кожна сторона щомоці перетягувала до себе іншу, на свій, найправовірніший бік, як перетягують на сільському святочному гулянні канат, якого здебільшого заміняло найкріпше вужи- ще, — щосили кожен тягнув, аж жили випиналися на руках і червоніли з натуги очі. Ногами упиралися, рів- чаки ними рили — воловодилися, тупцялися, але так

ніхто з них гору взяти не міг.

У такому разі я покидаю польську громаду і йду до українців, — піднявся ще раз Липинський, аж


загірчило у нього в роті, мов перцю пекучого півструч- ка відкусив. — Особистою відповідальністю маємо творити ту самостійність — і не ґречно вогонь загріба- ти чиїмись руками.

Гіркоту нерозуміння, що тихо спадала на душу, мов попіл на пригасле вже пожарище, могла тоді ослабити тільки матір, Кляра з роду Рокицьких, її розважливе слово. Вже через роки напише Липинський: «Дорога Мама завжди допомагала мені в моїй праці для укра- їнської ідеї, що сьогодні починає бути ясна та зрозумі- ла навіть для тих, що донедавна ще ставились до неї вороже та з байдужістю».

Через оту роздільність, та ще заздрість і злобу людську, добрий приятель та помічник Левко Зануда пішов у землю русалівську, а в небо над твоїм хутір- цем знімалися разом з димами та колючими іскрами твої архіви, книги й рукописи… І серед них — рукопис об’ємної історичної праці, яку ти, В’ячеславе, почав писати ще перед війною, писати під поглядом, трохи відмінним від узвичаєного досі істориками, без сльоз- ливо-сентиментальних прояв історичного життя на- ції… Тепер маєш ти відновити, що стліло на попіл від лихої руки погромника, та продовжити те, що зачинав у праці «Шляхта на Україні», у статтях до київського журналу «Przegląd Krajowy», що його з поміччю доб- рих людей заснував, в публікаціях у газеті  «Рада». А серед іншого маєш сказати про свою шляхетську верству, хоч і спольщену зверху, але в душі таку ж українську, як залишалася українською вся мало- свідома, із замуленою почасти пам’яттю, вся сорока- мільйонна нація.

Роки війни у царському війську не тільки забрали час і ненаписані книги, а й відібрали решту нехитрого доти здоров’я — у східнопрусській кампанії в армії генерала Самсонова із форсування ріки приключилося




запалення легень, а згодом і туберкульоз… Через силу маєш продовжити те, що встиг в час навчання в уні- верситеті Ягеллонському, згодом у Женевському, що прихапком написав  поміж  клопотами  на землі, в Русалівських Чагарах.

Ти знав, що непросту обираєш дорогу, бо й куряви, певне, на ній чимало, і перечепитися можна не раз, та ще й падати доведеться під пересмішки і глум найпер- ше тих, кого вважав побратимами чи принаймні попутниками.

Кличуть тебе у Львів 1911 року. Андрій Жук, Левко Юркевич, Володимир Степанківський, Воло- димир Кушнір збираються на таємну нараду — треба діяти, на війну заходить, ще, правда, не гоготить вона голосними гарматами, але той віддалений гул уже чут- ний не тільки в дипломатичних салонах.

І тут, як заведено, відразу опиняється товариство на розстанях доріг, кожен в інший бік тиче рукою, кожен вважає тільки свій облюбований шлях найправдиві- шим. Степанківський з Кушніром з-поміж них оби- рають «австрофільський», ще хтось «австрофільство» за тактику тимчасову хіба бере, а Юркевич, якого ще із Києва хлопчаком пам’ятав — як гасав той коридора- ми гімназійними, — взагалі на дорогу «клясову» оком накинув.

— Тільки наша національна сила має постати, тіль- ки вільна Україна по той і по сей бік Збруча, — зі спо- діванням вглядався в обличчя кожного з товариства, аби упевнитися, чи знайдеться порозуміння, бо до Першої світової за такі твердження іменували тебе поштиво не раз вар’ятом.

Хай не все збулося, про що на перемовинах домови- лися, хай не склалося з виданням «Вільної України», хоч уже й коректуру першого номера тихцем вичиту- вали. Ти подав низку статей під спільним заголовком


«Другий Акт». Визволення, почате Богданом Хмель- ницьким, ішлося у матеріалі, було актом першим, тепер вже набіг час другого акту, звільнення з-під російської займанщини. Кушнір написав «Конфлікт Австрії і Росії», Темницький — «Чого ми від Австрії жадаємо?», Крип’якевич подав ґрунтовний матеріал

«Богдан Хмельницький і Москва».

Та забракло коштів…

Зате жваво став діяти Український інформаційний комітет, нав’язуючи нитки взаєморозуміння із західним світом. Уже згодом, як таки задвигтить очікувана вій- на, запрацює «Союз визволення України», для якого заздалегідь тобою писаний «Меморіал». Справу продов- жить наступна праця — 1912 року вийде в Кракові кни- га «Z dziejów Ukrainy», присвячена пам’яті В. Анто- новича, П. Свєнціцького, Т. Рильського. Та книга з кра- ківських вулиць небавом буде в крамничках на вулицях львівських, і не тільки — незвіданими й незбагненними дорогами, навіть підводами дядьківськими, під клекіт коліс на розбитих дорогах, піде Україною.

Війна і царська армія відібрали роки життя та нена- роджені книги, але як гримнула лютнева революція сімнадцятого, то затряслася імперія і сипатися поча- ла, як зі старої і занехаяної будівлі падає цеглина за цеглиною, пилюга й труха осідає, — настала пора рішучих дій. Разом з іншими однодумцями береш участь в українізації кавалерійського полку в Пол- таві, де останнім часом довелося служити, і клопочеш- ся перед Центральною Радою затвердити полк як офі- ційну українську структуру. А там пани-соціалісти навідріз відмовили, тільки блимнули скрива:

«То ж поміщик, у нього маєтки на Уманщині та на Волині…»

Від Ноєвого сина Хама пішла ця заздрість, — поду- мав тоді Липинський, — заздрість до свого    брата




Яфета, завидки на щиру душу без зарозумілості й глу- пої пихи, на добре діло, вчинене без зловтішної підс- мішки. Він-бо просто землі хотів дати лад, вивчену в університетах агрономію на поле русалівське тужився пересадити; зрештою, не належав ніколи до великих землевласників, навіть з середніми у тих краях рівня- тись не міг зі своїми, відписаними дядьком Рокиць- ким, ста сімдесятьма гектарами. Просто в Яфета було почуття спільності, а Хам ніяк не здатний здолати свою окремішність та заздрісну, непосильну для нього злобу — від тої злоби, як від затяжкого лантуха за плечима, аж осідає людина та наливаються очі кров’ю…



3

Невимушено,  мов  знайомі  були  давним-давно, хоча  бачилися  досі  лише  два-три  рази,  запросив Липинський Дмитра Дорошенка на важливу зустріч.

Приходьте на з’їзд українців польської культу- ри… То тут відбудеться, у Києві, на вулиці Фундук- леївській, у помешканні пані Стефанії Вольської.

Їх познайомив якось Федір Матушевський, що вже мав ім’я літератора, проте куди більше, не від доброго життя, друкувався під псевдонімами: друзі нарахува- ли тих псевдо і криптонімів понад сорок та й облиши- ли, за марної праці, рахувати далі.

Липинський є завзятим непосидою, — розказу- вав Матушевський Дмитрові Дорошенку. — За остан- ній час він об’їхав низку міст і містечок нашого Правобережжя, виголошував відчити, що не всім подобалися, кликав до повороту в свою давню, себто українську народність. А ще в Кракові видав на осно- ві тих відчитів книгу «Шляхта на Україні: її участь


в житті українського народу на тлі його історії». Оце було галасу, було ґвалту, шляхта бігала книжко- вими крамницями, скуповувала поспіхом   книгу і нищила.

У помешкання в глибині затишного дворика пані Вольської поважні люди приходили зранку, сторожко озираючись, і то старалися прибувати поодинці, аби не викликати зайвих підозр, тут же обідали і так само поодинці розходилися увечері. А. Станевич, Л. Седле- цький, який буде знаний під псевдо Сави Крилача, Й. Волошиновський, чиє ім’я здобуде популярність як редактора «Світової Зірниці», дядько Липинського Адам Рокицький та інші вихідці з Лівобережної України знайомилися з правобережцями Сергієм Єфремовим, Федором Матушевським, Євгеном Чика- ленком, яких швидше за звичкою звали так, бо з різ- них вони країв походили; в одних уже вуса побіліли та скроні, мов паморозь рання їх прихопила, а інші хіба недавно навчилися бритву тримати.

Такі розлогі тривали дискусії: а чи то можливо так жити на одній землі, щоб ніяку мову не скривдити, нічию минувшину не образити? Тим паче, як вона така непроста та минувшина, а чи то мислимо?

Навіть образи були і ледве потишений гонор, та в резолюції все ж зійшлися — тут присутні із шляхти є українцями польської культури, вони визнають себе громадянами України, яких доля століттями пов’яза- ла з її єдиним і безсумнівним господарем, українським народом…

Зате в готелі, вже на банкеті опісля з’їзду, ніяк не сварилися українська і польська пісня; на гурти мен- шенькі поділившись, як заведено під час застілля, перезнайомилися ближче, оповідали бувальщини. Липинський, який сидів поряд з Дорошенком, розка- зував, як непросто провадити просвітянські справи




в його рідних Затурцях, а Дорошенко й собі розказав, як… не став він головою «Просвіти».

Дмитро Іванович таки щиросердно допомагав про- світянам, і очільником своїм хотіли його обрати в Катеринославі. Але як подали папір з пропозицією губернатору, то скривився той, мов яблуко-дичку, окрім того, незріле, ненароком куснув.

— Не можу затвердити, на Дорошенка із самого Києва вельми прикра бомага прийшла, то чоловік неблагонадійний.

А був він таким губернатором, що вельми за чужи- ми жінками волочитися полюбляв, от і застукав його один інженер зі своєю жінкою: по щирості надавав йому копняків і викинув на вулицю геть голісінького. Мусив уряд волоцюгу звільнити.

Потому розіграли багатоходову шахову комбіна- цію. Сперш «підмазали» управителя канцелярією, аби капосну бомагу під сукно якнайдалі заникав, а дядько Дмитра Івановича попросив чернігівського губернатора, з яким приятелював давно, щоби пра- вильний папір написав, губернатор відповідно сказав справнику, а вже той губернаторові катеринославсь- кому янгольську характеристику надіслав. І став Дорошенко врешті заступником очільника тутешньої

«Просвіти» — головувати, на всяк випадок, усе ж друзі відраяли.

Щоправда, один україноненависник потім донос про неблагонадійність нашкрябав, але за те сам поплатився. Дмитрові Івановичу ще раз помогла пра- вильна бомага, а вчителю, авторові злого доносу, на- томість приязне керівництво години викладання та шмат платні добряче підрізали…

Наступного разу Липинський з Дорошенком зустрівся у старого Костя Михальчука, ще з шістдеся- тих років віку дев’ятнадцятого сподвижника Анто-


новича, Рильського, Драгоманова, — В’ячеслав Кази- мирович привіз у дарунок йому свою книгу «Z dziejów Ukrainy».

Я дякую вам, дякую красно, — зморшки на обличчі старого збігалися в тихій усмішці. — Уже навіть встиг купити п’ять примірників сеї книги та розіслати її добрим людям.

При мізерних його зарібках купляти книги по п’ять з половиною рублів і дарувати — таки непросто… Липинський з тихим благоговінням оглядав скромне помешкання Михальчука, де збиралися найперші гро- мадівці, де далекого 1876 року засідала «рада дванадця- ти». Рада виробляла інструкції для Михайла Драгома- нова, якого за кордон виряджали, аби бодай у Європі заложити вільну трибуну для українського слова…

Нині відпускаєши, — мовив Михальчук, похи- ливши голову, мовив слова із Пісні Симеона, якому пророкувалося, що не помре, доки Христа не побачить; і ці слова з Пісні, які в церкві читають при хрещенні немовлят чоловічої статі, коли вносять їх у вівтар і навколо престолу з ними обходять, набували цієї миті якогось особливого звучання: та ноша із плеч сивого, літами причавленого могіканина українського руху невидимими руками перекладалася на плечі молодих…

Нині відпускаєши, — мовив старий Михальчук, і Липинському чомусь шкрябонуло у горлі, мов судо- рожно пробував він, та ніяк не міг проковтнути льо- динку.

4

Якщо теслею   рішився ти бути, то грати-співати мусить у твоїх руках сокира: коли тешеш дошку чи бруса і до відбитку шнура дійшов, має не тріска вже, а справжнісінька  стружка  з-під  леза  жалкого,  звива-




ючись, вилітати; тоненька така, аж просвічується, мов папір цигарковий. А якщо на чепіги плуга руки поклав, мусить скиба, зблиснувши чорним крилом воронячим, лягати рівнесенько, мов долонями ще приплескана, — тоді й боронувати славненько, і зерня прокльовуватимуться прудко та весело…

І такий же труд, як у теслі чи ратая, у тебе, В’ячеславе, має бути, тільки не руки пухнутимуть, а голова, заблукає сон нічними стежками, часто-густо не втрапить, не впізнає і мимо пройде повз твої вікна. А не менше, ніж теслі чи ратаєві, поту стіче, допоки витешеш і зведеш разом з такими ж донкіхотами отой дім державний, який досі хіба в думках, та засієш довкола спрагле поле зерном добрим, без прілого зо- всім і без куколю.

«Борисові Грінченкові. Село Затурці

Почта Торчин Волинської Губернії

Високоповажаний Добродію!

Щиро та сердечно дякую Вам за прислані книжки, вели- кі се радощі для мене одержати від Вас таку памятку; а до того у мене все на гадці було, як тільки видужаю, собі сі книжки дістати, бо це все нові видання і я німи дуже ціка- вився, аж ось така люба несподіванка! Особливо я зрадів Вашій книжці «Перед широким світом», вона незвичайно цікава для мене не тільки з боку теоретичного — се така свіжа, здорова критика нашої літератури — але, окрім того, з боку практичного: вона мені багато поможе в добірі кни- жок, призначених для гурточка читачів, який помаленьку, за пару останніх літ, склався тут в нас у селі. Ще раз велике спасибі!»

Навесні 1908 року В’ячеслав Казимирович розка- зує потішено Михайлові Грушевському:

— Хоч не хтів би я займати Вам дорогого часу, проте не можу вдержатися від того, щоб не поділитись з Вами, Пане Професоре, тим радісним вражінням,


яке зробила на мене та переміна в напрямі розвою національної свідомості, яку я помітив в нашій глухій (33 верстви від залізниці!) околиці. На нашу маленьку  почту  приходить  чотири примірники

«Ради», яка частенько доходить до передплатників «в плачевном состоянії», з виразними слідами пильного читання…»

З Василем Доманицьким чимало років і дружив, і співпрацював, інколи незлостиво над ним піджартову- вав, деякі спільні проекти у них провалювалися, але й шмат добрих діл лишався за спиною.

— Ви собі ще граблі причепили б збоку, — бурчав якось Липинський. — Історик і літератор, коопера- тивний діяч і автор праць з середньовічного козацтва, видавець, шевченкознавець і дослідник творчості Марка Вовчка… От якби тільки в песимізм менше впадали.

Але й на добре слово В’ячеслав Казимирович не ску- пився товаришеві. «Велике, велике діло, — писав із Затурців, а вже дописував із Закопаного Липинсь- кий, — зробили Ви, Василю Миколаєвичу, поклавши стільки праці на видання «Кобзаря», і праця Ваша не пропадає, — це я вповні оцінив тільки тепер, коли побачив, що «Кобзарь» робить на селі, та й не тільки на селі, а й всюди у нас. Люде тут за «Кобзарем» про- сто побиваються; я таку штуку надумав: на ці гроші, що я призначив на памятник, буду виписувати по кілька примірників «Кобзаря», а надто від кожного на памятник буду стягати, таким чином і на памятник дещо можна зібрати, і «Кобзарь» розходитиметься. Перед кількома днями виписав я від д. Степаненка на 6 крб. «Кобзарів» і просив його, щоб він мені  його 5 штук по 60 коп., а 2 по 1 рублю 50 коп. прислав. Тут не стільки в грошах, скільки в передмові (біографії) діло; подумайте собі, яке це важне при збіранні на




памятник. Не знаю тільки, чи вже випустили в про- даж це видання; якщо ні, то змилуйтесь, Василю Миколаєвичу, промовте їм до розуму, най не мари- нують, бо це святе діло; я певний, що за пару (не кіль- ко) місяців можна 3 вид. робить».

Інколи набігали гарячі теми, що самі просилися на папір, і його, капосного, ніяк не випадало відкласти десь убік, до ліпших часів, як буде настрій — той настрій, чого доброго, ще загуляє та припізниться, чи зовсім забудькою стане… У Липинського з обурення аж права долоня чомусь стала чесатися, як оповіли йому злі наміри про Берестечко. Річницю трагедії чорносотенці воліли б відзначити як потугу «исконно- го русского народа за исконное православие». Ніяких сторінок української долі тут нема, хіба тільки злі вороги Москви довго ґрунт готували: «къ уничтоже- нію русскаго народа, стали пропагировать въ рус- скомъ народе идею національнаго отщепенства. Идея изменника Мазепы дала неожиданные для самыхъ немцевъ плоды. Нашлись среди галицко-русскаго населенія люди, которые за іудины сребренники отреклись русской народности и положили основаніе подъ «украинскій» народъ, развращая русскій народъ края извращеніемъ исторіи. Съ помощью правитель- ственныхъ пособій воспитались кадры молодежи въ слепой ненависти ко всему русскому…»

«Хочу ще Вас одну річ спитати, — радився В’ячеслав Казимирович знову з Борисом Грінчен- ком. — Як, певне, знаєте, наші волинські чорносотен- ці задумали ширити серед народу, Sui generis* націо- нальну свідомість і почали з Берестецької битви, тобто з живих ще у нас і досі традицій. Чи не вважали б Ви потрібним, щоб і з боку українців ця важна в нашій

* Sui generis (лат.) — своєрідну.


історії подія була представлена в окремій брошурці під заголовком, наприклад, «Берестечко» і чи, на Вашу думку, таку брошуру захотіла б і могла б видати

«Просвіта». Коли так, тоді я з великою охотою взявся би таку брошуру написати (якщо ще ніхто не пише) і можливо найшвидше Вам її чи з Кракова, чи зі Львова (бо не знаю, де ще прийдеться мені бути) прислати».

Як у білий день, усі задумки чорносотенців прогля- далися, все було зрозумілим. А що з тими робити, яких в однодумці подумки вписував, що поряд ішли, тільки інколи шаблюкою так незграбно махали, що нехлюйськи своїх черконути могли? Аж обличчя його раптово зморщилося, мов від підступної кольки, як прочитав В’ячеслав Казимирович у Миколи Євшана доволі прозорий натяк на його статтю: мовляв, неви- правданий «телячий захват» Липинського над украї- нофільством Богдана-Юзефа Залєського… То ж образа не тільки його особисто, всіх українців-латинників, Залєський насправді є тим же Гоголем, тільки вже не з російського, а з іншого, спольщеного боку…

Йому так не хотілося братися за перо для листа Михайлові Грушевському, як тяжко у воду заходити річкову, якою ще крижини пливуть: ураз гусячою шкіра стає, тіло сперш до колін синіє, а потім і весь дубієш. І все ж він написав того листа, домагався та домігся-таки спростування, хоч розумів — Грушев- ському й без нього не з медом: «Про конфіскату Вашої брошури читав, як рівно ж про останні чорносотенні напади на Вас. Дуже це прикра і тяжка річ оце наше вічне напруження і боротьба на два фронти. Але, зда- ється, не омине нас «чаша сія», бо московський державний розум зійшов вже, здається, цілком  на

«польські дороги»…




5

Він  почувався  так,  мовби  вийшов  на  ринг  для чесного   бою   в   рукавичках   боксерських,   а   його натомість огріли голоблею — і суддя цього, кліпаючи безневинно  очима,  ніяк  помічати  не  хоче.  В’ячеслав

Казимирович готовий щиро відстоювати свою правоту, свою точку зору на добро для краю, де народитись судилося, у нього стане терпеливості знаходити докази. Але як йому діяти і що чинити, коли в обличчя, замість зустрічних доказів, летять лише повні жмені якогось мулу з найкаламутнішої калюжі?

З важким серцем писав він листа Євгенові Чикаленку.

«Вельмишановний Добродію, Євгене Харламповичу!

Ви мабуть вже знаєте про цілу ту підлість (вибачте за слово), на яку зважилась супроти українського руху вшех- польсько-москвофільська спілка, публікуючи в «Kurjer’i Warszawsk’ім» сфальшовані документи про пруські запо- моги українському рухові. Для характеристики цих «доку- ментів» посилаю Вам вирізку з соціал-демократичного польського тутешнього органу «Naprzód’у», одинокої поль- ської часописи, котра зайняла таке становище супроти цієї безсовісної афери.

В цих документах є й моє призвіще, на підставі чого одна варшавська газета «Goniec Wieczorny» кинула підозріння виразно на мене. Цю звістку передрукував в № 166 (18/5 VІ)

«Kurjer Warszawsкі». Розуміється, я так цієї справи не залишу і ці газети потягну до суду. Отже, в цій справі маю до Вас велике прохання, щоб Ви були ласкаві написати мені, чи думаєте робити що-небудь з приводу «Ради», котра теж фіґурує в цих списках (в формі «Порада», але польські газети коментують це як «Рада»), і якщо так, то в який спо- сіб думаєте реаґувати, чи теж тягнути до суду, — чи обме- житесь тільки полємікою тощо. Питаю Вас про це тому, що, сидячи тут у Кракові, я опинився в досить тяжкому стано- вищі; тутешні адвокати, до которих я звертаюся, в наших


відносинах не орієнтуються, а я сам теж не знаю польських законів про пресу.

Отже, за відповідь, а якщо ласка Ваша, то й за пораду буду Вам, Вельмишановний Добродію, дуже-дуже вдячний. Сьогодня добродій А. Ф. висилає Вам дописи про цілу ту справу, а я незабаром думаю дати статтю з цього приводу,

якщо тільки вона для Вас бажана.

Напишіть, будьте ласкаві, і про це.

Чекаючи нетерпляче Вашої відповіді, кланяюсь низень- ко Вам і Вашій дружині.

З глибокою пошаною

Вячеслав Липинський.

Краков 20/7 VІ 910 ul. Kołłątaja».

Тих, хто, замість чорнильниці, перо вмочав у застояну калюжу, Липинський справді потягнув до суду, ще й газета «Рада» на процес свого журналіста посилала. А перед Чикаленком Липинський немов вибачався:

— На мій погляд, кошти, котрі потратила «Рада» на приїзд спеціяльного кореспондента до Варшави, є видатком зовсім непотрібним через те, що мій процес, з причин від мене незалежних, ширшого суспільно- національного значіння не прибрав. Тому вважаю себе довжником «Ради» і при першій нагоді постараюсь витрачені тридцять карбованців повернути…

Значно скулкіше, болючіше і образливіше було, як хтось зі своїх негадано вдарить тебе з-за спини — так В’ячеславові Казимировичу видавалося від неочікува- них звинувачень колеги з їхнього мученого видання

«Przegląd Krajowy» Богдана Ярошевського. Не стри- мався-таки, поділився тим болем з Василем Домани- цьким, з яким познайомився ще в Києві, а запри- язнився в час лікування у Закопаному:

«Почну з нашого тижневика. Врешті, друкується він, але яке буде перше число, святий його знає. Як я




вже писав Вам, з Ярошевським я пересварився, обуре- ний його легковажним відношенням до цілої справи. Він, як я вже Вам писав, одклавши тижневик «до осені», спокійненько поїхав собі на село, а мені напи- сав листа, що «не знає, чи буде міг восени брати участь в тижневику, чи ні». Як знаєте, я чоловік не сварли- вий, але це вже мене обурило до краю, і я написав дуже острого листа, на якого відповіді не дістав».

Змушений був нагадати В’ячеслав Казимирович колезі Богдану Ромуальдовичу й умови, на яких закладалася їхня співпраця:



— Між нами стала умова, після якої ви взяли на себе редагування альманаху у Києві за плату п’ятде- сят рублів в місяць, тобто на таких самих умовах, як і було в «Przegląd’і». Я взяв від вас слово чести, що ви від цього вже не відмовитесь, та заходився з цілою енергією коло нового діла…

Натомість до Михайла Грушевського посипалися від Ярошевського звинувачення одне за одним, кожне гіркіше попереднього, а насамкінець дійшло й до особистих образ у бік Липинського. Насправді ж корінь непорозумінь був аж ніяк не в особистому сприйнятті чи несприйнятті, двоє колег в одному виданні мали такі несхожі погляди… Засади соціалі- стичні Ярошевського були чужими для Липинського, зло велике бачилося йому в пересварах люду різних верств, «клясовій» пересварі, ні, гадав він, має бути спільний інтерес у всіх хліборобів, незалежно, більша чи менша їх частка земельної власності. Самостій- ник ще з гімназійних стін, Липинський зовсім не зго- ден був з писаним Ярошевським: «Як тільки такий українець польського походження з’являється «само- стійником»  на  польський  кшталт,  не  виносить

«москалів», мріє про спілку Польщі і України, звер- нуту проти Москви, австрофіл, германофоб, то для мене ясно, що він міркує цілком як поляк. Для поля-


ків такі думки, може, спасенні, а для нас вони не годяться.

Я сам з великим трудом, крок за кроком, позбував- ся цего впливу польського патріотичного вихованя. Застерігаюсь, що я зовсім не проти польсько-українсь- кого порозуміння, навпаки, але це порозуміння мусить спіратися б на користну для нас політичну плятформу, себто на федералізмі. На жаль, не має зараз ні одної польської партії, яка б проповідувала цей програм федералізму на ґрунті російської держав- ності і сістематично його проводила».

Інколи Ярошевський з Липинським розмовляли, як сліпий із глухим, один бачить, інший чує, от тіль- ки звести те, порізно у відчуттях отримане, ніяк не вдавалося.

— Липинський, свіжоспечений українець, з поль- ською психологією, збився з пантелику і почав так виводити, начебто Україна — спільна власність всіх націй, котрі мають цілком однакові права, — в’їдли- во, силячись чим найдошкульніше насолити, твердив Богдан Ярошевський. — Так він зрозумів той терито- ріялізм. На довший час це було неможливо, бо не вело до нашої мети (праця на користь українського люду). Поза тим в «Przegląd’і» був хаос і повна безпрограмо- вість, — кожне число було трохи одмінне з програмо- вого боку, а деякі числа таки цілком одмінні.

Свої Затурці чи Русалівські Чагари, одначе, В’ячеславу Казимировичу ніколи не бачилися яки- мось двірцем, отим вокзалом, де можна пересидіти, передрімати на лавці тихцем до наступного потяга…

Інколи Ярошевський нагадував В’ячеславові Кази- мировичу дражливого індика Микиту, що розгулював у дитинстві їхньою затурцівською подворицею: розпу- стивши хвоста віялом та волочачи землею крила, він загрозливо підскакував і гортанно ґелґотав на весь




обшир, заледве хто чужий посміє наблизитися; і вже горе тому, в кого колір червоний десь трапиться в одязі — з лопотінням крил та криком несамовитим, застрашливим враз на плечах опинитися може…

Сперш дрібні камінці образ покотилися від Яро- шевського, та зрушували вони поступово більші, кам’яний той потік наростав, з гуркотом, злу пилюгу здіймаючи, вже лавина котилася, і не міг себе тепер Богдан Ромуальдович стримати, віднайти в собі силу ту лавину спинити:

Сам п’яниця і розпусник, людина без усяких етичних принципів, для якої має значення тільки зов- нішня форма…

Не вагався скористуватися спльотками, щоб заплямити мене як людину...

Марнотрат, котрий до останніх днів жив з бать- ківської ласки, — і натякав на розтрату Липинським редакційних коштів.

Мов черінь розчервонілий, зовсім злістю розпече- ний Ярошевський, — крапля води спаде і враз заши- пить, — усе ж не злукавив Грушевському:

Правда, Липинського ніхто про якісь фінансові надужиття не підозрював, і дійсно, таких надужить не було. Я сам перевіряв всі рахунки і знайшов усе в порядкові.

…А лавина взаємних образ та звинувачень усе коти- лася, ширшала, гуркотіла, знімала пилюгу, і врешті Липинський написав недавньому своєму колезі:

«Справу цю між нами рішити (а рішення буду і маю право домагатись як сторона пошкодована) культур- ними засобами, пропоную Вам суд, або так званий

«роз’ємчий», тобто зложений тільки з одного чолові- ка, на котрого рішення обидва вповні покладемось, і в такому разі я зі своєї сторони пропоную Сергія Алекс. Єфремова; або ж суд третейський, і в такому разі вибе-


рем по двох суддів з кожної сторони, а вони вже вибе- руть суперарбітра…

Зазначую вкінці, що якби суд між нами не відбувся з причин, походячих не з моєї вини, то заховую за собою право іншими дорогами шукати на Вас сатисфакції».

…Воловодилися вони так довгенько, писали кожен по черзі листи Грушевському та Єфремову. Ярошев- ський потім попросив Сергія Єфремова справу відтер- мінувати, бо хворів, і то було правдою, смертельна біда все кріпше його груди стискала, потім доходить думки, що суд роз’ємчий чи суд честі не мають під- став, а завершилося все довгим листом з докладною відповіддю, такою ретельною, де по зерні дрібному, як просо, кривди взаємні перебирали…

Для Липинського всі оті дріб’язкові докори були не більше як пересвар бабці базарної, гірша справа з федералізацією — то тупикова колія, по ній весь потяг з розгону, гадав, під укіс загримить.

6

Гетьман  Павло  Скоропадський  запрошував  това- риство на обід. Зібралися Федір Лизогуб, В’ячеслав Липинський,  посол  Болгарії  в  Україні  Іван  Шиш-

манов, усього душ тридцять, хіба Микола Василенко з Дмитром Дорошенком вибачилися — обоє поспішали на конференцію.

Доки на Липинського дивилися перші уенерівські урядовці крізь свої соціалістичні окуляри, доки міря- ли світобачення отим очкуром, що і його русалівські гектари, доти він нікому не був потрібний — поклика- ли до живого діла лише з настанням гетьманства.

Високий і стрункий Скоропадський, русявий, із коротко підстриженим волоссям, за господаря почу-




вався невимушено, дотепно оповідав про вчорашній концерт, згодом перекинулася мова на винні сорти… У затишному садку резиденції гетьмана, в цій альтан- ці поміж юної зелені саду, що пилюгою літньою ще не встигла припасти, де навіть, на диво, чувся насміш- куватий пересвист не помітних cеред гілля синиць, тут ніяк на віру не йшло, у голову не вкладалося, що довкола палає земля, а світ, вельми ж його європей- ський шмат, уже кілька років на дибки зняли неро- зумні та заздрісні люди.

По обіді у кабінеті гетьмана було куди вужче коло осіб і тепер говорили про справи, що аж ніяк не стосу- валися винних сортів та концертів. Гетьмана цікавила думка Івана Шишманова про ймовірного українського посла в болгарській столиці, його сприйняття як бол- гарським царем та спадкоємцем престолу, так і голов- ними політичними партіями.

Скоропадський не крився з думками, бо однаково професор Шишманов, зять Михайла Драгоманова, добре знався на обставинах життя не лише софій- ських, а й київських — не таке вже й велике тут това- риство посольське, до того ж родина у Києві, теща Шишманова до останніх часів тут мешкала.

Важко знайти людину на цю посаду, — присмак зажури й гіркоти у тоні гетьмана погано в’язався з його потужною статурою в формі кубанських укра- їнських козаків. — Зрештою, так само непросто піді- брати достойних і на решту дипломатичних посад за кордоном. А сам я більше офіцер, аніж дипломат, тому й припускаємося помилок. Ви ж чули, напевне, про нашого повноважного міністра у Відні Яковліва. То треба додуматися — у ресторані до нестями напився і впав у відвідувачів на очах…

В’ячеслав Липинський мав заступати місце посла в австрійській столиці.


Та й в інших посольствах не без мороки, — про- вадив так само відверто гетьман. — З Туреччиною в нас зараз проблема.

У Стамбул намічено було посилати Кістяківського, але йому не випадало, на жаль, тож розглядали канди- датуру Суковкіна. В гетьмана чомусь до нього якась пересторога виникла, він навіть не міг її сам собі пояснити, просто інтуїтивне передчуття. То згодом з’ясується, що інтуїція цього разу була безпомильною. На зустрічі з місцеблюстителем патріаршого пре- столу в Стамбулі посол Суковкін запевнятиме влади- ку, що Україна хоч відійшла від Росії, але церква лишилася у злуці з російською, під головуванням мос- ковського патріарха. Діловодство в посольстві теж накаже вести російською, бо, мовляв, українською в його штаті не тямлять. А на посольській яхті в присут- ності багатьох гостей не під наш національний гімн, а під гучне «Боже, царя храни» підніме, замість укра-

їнського,  чомусь андріївський прапор.

Уже ближче з Іваном Шишмановим зазнайомився В’ячеслав Липинський в час наступних зустрічей.

Не лякливий, війна давно ті страхи відігнала, справніше від ворожки на яйцях… Однак не криюся — їхати в Відень у такій ситуації моторошно. Та я не про те, з іншого приводу хотів пораду почути, у вас досвід свій розбудови країни. Є в нас держава, але не ухвале- но українських нагород. Маємо намір орден українсь- кий заснувати — хрест золотий, з блакитною емаллю, бо здавна то національні кольори. Ось малюнок, над ним, власне кажучи, вже попрацював Токаржевсь- кий, він знавець геральдики неабиякий. Але важливо також, як мовиться, думку почути збоку…

У професора Шишманова, недавнього міністра освіти Болгарії, свої запитання до В’ячеслава Липинського.




Мене цікавить сьогоднішній дух люду вашого. Ви ж, пам’ятається, жили на Уманщині, зовсім близь- ко шевченківських місць, хіба з півсотні верст від Моринців чи Кирилівки… А я писав наукові розвідки про Тараса Григоровича, в тих нинішніх тридцяти восьми перекладах Шевченка болгарською мовою десь там і моя часточка є…

На прощання, напише згодом Шишманов, «Липин- ський подарував мені свою книгу про українську опо- лячену аристократію».

Гетьман Павло Скоропадський тоді, по обіді в садо- вій альтанці, під тенькання і пересвист безтурботних синиць у прочиненому вікні, аж ніяк не перебільшу- вав голод на авторитетних та підготовлених диплома- тів, як і достойних урядовців загалом.

Дмитро Дорошенко перед тим уже не раз наполя- гав, аби міністром закордонних справ призначили В’ячеслава Липинського.

Його авторитет, — казав Дорошенко гетьмано- ві, — стоїть так високо у всіх українських національ- них партіях, що ім’я Липинського фігурує у будь-якій комбінації зложення нового складу кабінету міні- стрів.

Тиху посмішку з-під невеликих русих, майже біля- вих вус Павла Скоропадського викликали ці мовлені без лукавства слова. А посміхнувся гетьман з того, що коли однопартійці просували один одного, соціаліст- федераліст Дорошенко клопотався за «чужака» з Української хліборобсько-демократичної партії.

Не давав спокою Дмитро Дорошенко і самому Липинському:

Ідіть міністром, а я зголошуюся у заступники.

То не моє, — крутнув головою В’ячеслав Кази- мирович.


Тоді я йду міністром, а ви станьте товаришем міністра.

І на це не дістав згоди.

Не так лякала Липинського ноша, яка могла тяга- рем свинцевим лягти на плечі, як ноша, яка була вже при ньому, і коли тихо, а нерідко безцеремонно й на- вально про себе нагадувала (по форсуванні ріки, що збурювалася і закипала від снарядних вибухів, опісля запалення легень), та ноша — туберкульоз — назавше буде при ньому, і не скинути вже її, не подіти нікуди й ніколи.

А на півдорозі, хай ненароком навіть, кинути якусь справу він просто не міг.

Згодився лишень, коли запропонували очолити посольство в Австро-Угорщині.

Як   розпакував      валізи     у   віденському      готелі

«Брістоль» та п’ять днів потратив, аби вникнути в справи, то засів за листа. Листа сухого, аж деренчить, офіційно-канцелярського, із зверненням незвичним до людини, з якою балакав досі на приятельських тонах.

«Відень 8 липня 1918 р.

До Вельможного Пана Міністра Закордонних Справ Української Держави

Сповіщаю Вельможного Пана Міністра, що дня 5 липня 1918 року о годині 5 по полудню я представлявся Пану Міністру Закордонних Справ Австро-Угорської Монархії Буріану і вручив йому вірітельну грамоту, котра була їм принята.

Посол Української Держави у Відні

Вячеслав Липинський».




7

Ще перед тим, як пакувати свої віденські валізи, що  все  норовили  пухнути  від  конче  потрібних  на позірний погляд документів та рукописів, В’ячеслав Липинський зустрівся з гетьманом.

Усе ж не в чисте поле їдете, — говорив Скоропад- ський неспішно, мов перед тим, як вимовити слово, сперш приглядався до нього придирливо, а чи таке воно, чи потрібної масті, і ця неспішність та душевна певність додавали казаному ваги. — У Відні, так уже судила історія, чимало нашої інтелігенції осіло, людей з міцним українським стрижнем, що гурту тримають- ся років сорок, напевне, з часу заснування там сту- дентського товариства «Січ». Бо в нас тут у кожного своя теорія, яка обов’язково чубиться та суперечить іншій, але кожен із затятістю правовірного мусульма- нина істинною числить тільки свою… Бідний Олександр Македонський вкупі із Чингіс-ханом без теорій будували свої великі держави.

Не скажіть, — засміявся Липинський. — Чингісхан, розуміється, не заглядав до енциклопедій, не писав статей до політичних часописів. Але він мав ясну теорію з державного будівництва — теорію, вироблену тодішньою монгольською інтелігенцією. Ця теорія за підвалини держави брала релігію і кочів- ну, військову аристократію.

Погодьтеся, що в нас забагацько того, як у при- казці мовиться: той в ліс, інший по дрова, — не змінив гетьман тону, хіба сум легкою тінню десь промай- нув. — Одні надто в соціалістичній утопії, даруйте, втопилися, навіть доволі вдумливі люди… Он Сергій Єфремов про мою «Грамоту» від 29 квітня каже, що то недвозначний документ реакційного курсу, а Володи- мир Винниченко зовсім рубає з плеча: це просто вакха-


налія клясової помсти. Другі з іншого боку лаштують- ся стати правовірнішими від пророка Магомета. Була вчора в мене делегація щирих по-своєму людей…

І Скоропадський оповів той випадок:

Що привело добродіїв? — з двома із них уже давно зазнайомився.

Як то ви, пане гетьмане, досі терпите той пам’ят- ник святому Володимирові, що на Володимирській гірці стоїть?

А що ж там не так? — чудуюся. — Скульптор відомий, а Володимир є нашим святим.

Володимир то наш, але пам’ятник зовсім не наш, знищити його треба.

А то з якої нагоди?

Святий Володимир був українцем, без бороди, тільки з вусами, а цей з бородою.

І така переконаність у них в очах, несхитна й незрушна.

Знаєте, панове, — силюся заспокоїти. — У нас ще стільки діла, доки Україна стане цілковито укра- їнською. Поки що немає часу цим зайнятися. Обіцяю вам, що коли вже все буде зукраїнізоване, то я, як останню крапку, поставлю інший пам’ятник. І буде в нас святий Володимир цілковито зукраїнізованим — тільки з вусами, зовсім без бороди.

За всю оповідь про негаданих тих кумедних відвіду- вачів Скоропадський не всміхнувся ні разу, хіба погляд якось потвердішав.

Каша не лише в нас тут кипить та парує, диво- вижна мішанина і розгул крайнощів. Вистачає, нівро- ку, кругом тої каші. тільки один нагадаю напрямок… У Криму довершити з толком слід — бригада Натієва, полки Болбочана, Петріва, Сікевича, Болдирєва, Алмазова і Січові стрільці сперш у наступ пішли при- стойно…




Павло Скоропадський згадав листа, недавно одер- жаного від ерцгерцога Вільгельма Габсбурга, що був з Січовими стрільцями. Ерцгерцог писав про бригаду Натієва. «Вона дуже гарна, — йшлося в листі. — Вона хоробро билася проти большевиків, і дисципліна у ній міцна, офіцери — культурні люди, і що дуже дивно — всі українці». Попри те, що ерцгерцог одягався в національні однострої, говорив лише українською і називав себе Василем Вишиваним, гетьман до нього ставився стримано, як і до Натієва. Лист ерцгерцога потішив Павла Скоропадського, хіба шкрябонуло млосно, мов ложкою по стінці порожньої каструлі, оте

«і що дивно — всі українці».

Ніяка кішка не здатна так химерно заплутати клубок ниток, як заплутано в нас у Криму, — помов- чавши хвилю, провадив гетьман. — На перший погляд, той Крим далеченько від Відня, куди їдете. Але… у міністерстві закордонних справ Німеччини тепер сплять і бачать у сні там свою «Ніццу», утворен- ня державне з німецького анклаву. Те негайно викли- че обурення та демарші в австро-угорській столиці — тут вам, як мовиться, і карти в руки. Гадаю, на цих суперечностях та протиборствах зможете вдало зігра- ти. Тим паче Туреччина своєю чергою хотіла б на півострові встановити ханаат чи приєднати його, а з Туреччиною також матимете клопіт у ратифікації Берестейської угоди. То ж бо найперший ваш голов- ний біль найближчим часом. До слова, з того заплута- ного і переплутаного клубочка вилізає та шмотається ще не одна ниточка. Кримськотатарське населення по-своєму ставить питання, німецьке командування присутніх в Криму їхніх частин дозволило склика- ти курултай, створений уряд Сулькевича відновив дію законів Російської імперії, більшовицька Москва,


між тим, собі руку простягає до Криму і флоту, а за флот Німеччина обіруч  чіплятиметься…

На завершення Павло Скоропадський ще докинув наче між іншим:

Можливо, менше вам доведеться мати справу з французами та англійцями… Але їхній погляд у наш бік, як говорили ми з вами минулого разу, на жаль, досі кривий.

Минулого разу наводили слова французького кон- сула Еміля Енно:

Україна не мала ніколи своєї історії, ні націо- нальної окремішності. Її створили німці. Уряд Скоропадського, як германофільський, має бути злік- відований.

Англійський представник і собі долучився, доволі зіспіваний вийшов дует:

Україна є частиною Росії... Україна ніколи не була державою і не може претендувати на визнання її державами Антанти.

В англійця у теці з документами лежав меморандум від білого руху про те, щоб Антанта не визнавала Україну, мало того, настійно радилося вислали вій- ська для її окупації.

А зі Сполучених Штатів, з-за високих океанських хвиль, ні в який дужий бінокль не розгледіти тої укра- їнської мороки. Та й навіщо, яка потреба, досі тут їх капітал ще не заробляв. Не вартує тому мізки зайвими клопотами забивати, найпростіше годиться рішення: створити Великопольщу та Великоросію коштом українських земель.

Кривий той погляд Заходу випрямиться ко- лись, — посміхнувся наприкінці Скоропадський. — Ще й очима кліпати доведеться…




8

Крайні будівлі Відня, наче у виглядці, бачать себе в розкішних водах розлогого Дунаю. Інколи видавало- ся, що й те відображення пливе разом з голубими вода- ми, тихо зблискуючи вікнами чи переливаючись від

жовтої та червоної черепиці; парки змінюють житлові квартали, за якими знову ж вишумовує паркова зелень, модерні нові будинки аж ніяк не сваряться з давніми й величними палацами, змурованими з любов’ю та втіхою умілими руками будівничих поза- минулих століть, — ті палаци дивляться на новачків без зверхності й погорди, проте з належною гідністю, що завше знає собі ціну.

Весняними прудкими хмарами пропливали віки повз собор Святого Штефана, старіли й відходили люди та держави, а собор собі все гарнішав, багатшав на вітражі та скульптури, що їх відразу визнавали сві- товими шедеврами; видавалося, як не вельми вже поспішати, постояти якусь хвилю і прислухатися, то можна почути у замку Шонбрунн відлуння ноктюр- нів, які Моцарт, різким порухом голови поправляючи перуку, колись грав для Марії Терези…

Ще недавно неспішні віденці повагом шелестіли зранку газетами, байдуже пропускаючи статті балаку- чих політиків, а спинялися лишень на сторінках, де видрукувані репертуари театрів.

То зовсім нещодавно було, однак тепер знекровле- ний і втомлений Першою світовою Відень змінювався на очах у В’ячеслава Липинського. Ні, замки й собори так само з достоїнством, з почуттям незмінним власної величі дивилися на метушню людського мурашника на старовинних вулицях. От тільки в тої мурашні не від паркової зелені залягають на лицях, на запалих щоках  похмурі тіні, то від голоду більшають, важ-


чають і сумнішають очі; погляд віденців не спиняєть- ся вже на сторінках газет з театральними репертуара- ми, пустіють театри, не до них…

З жалем дивився Липинський, як їхав у Відень, на вибиті вікна у вагонах, крізь які замітало пилюгу та сажу від паровоза, на безжально пошматовані ножами сидіння — те неподобство чинили, доводилося чути від пасажирів, не якісь башибузуки та розбишаки з без- ділля, то шкіру зрізали з сидінь звичайні люди, аби полатати напівзруйноване, напівобдерте власне взут- тя. І вже в одному з перших донесень міністрові Дорошенкові писатиме новий посол: «Настрій тут зараз дуже невиразний. Великий хаос в політиці і велике незадоволення мас на ґрунті голоду. За хліб можна виторгувати дуже багато. Коли б ми мали змогу дати Австрії зараз хліб, то се був би незвичайний атут в наших руках».

Як по весні оживає вулик, так цілоденно гуло та гомоніло у вулику посольському: снували люди, трап- лялося, що одночасно радник Токаржевський-Кара- шевич бесідував з гостем німецькою, Полетика — польською, а до Біленького та Ваньковича прийшли свої ж, земляки, і балакали рідною. Добрі фахівці з України, які за контрактами працювали в європей- ських фірмах, тепер через воєнний безлад не можуть вернутися до рідних домівок — вони знання свої тех- нічні, набуті на підприємствах новітніх, напевне, знайшли б де прилаштувати. Військовополонені укра- їнці з-за колючого дроту хіба тільки поглядом могли провести птахів, що летіли у високому небі в рідні краї. Порушуючи всі міжнародні конвенції, їх ганяли на військові роботи або в каменоломні, і там викашлю- вали вони з дня у день по частинках свої легені.

Нота В’ячеслава Липинського вже десятого серпня передбачає зібрати всіх українців в одному таборі,




краще всього у Фрайштадті, там нашого люду найбіль- ше, і проводити обмін полоненими безпосередньо між Австро-Угорщиною та Україною, без участі російської місії, яка забирала, звісно, насамперед своїх недавніх солдат. Розтягувати справу, наполягав Липинський, неприпустимо, час на те має бути стислий, бо страж- дання людське має межу…

Спершу скрипіла державна австрійська машина, побрязкували та повискували її розладнані шестерні, застрягаючи на узгодженнях-перепогодженнях, але поступово діло пішло і швидшала репатріація. У Фрайштадті долучилася в поміч Спілка визволення України, меморіал ще коли писав для неї Липин- ський, — не сім років, видавалося, збігло, а найменше прошуміло, пропливло хіба кілька десятиліть…

І ще чимало біди зліталося в той посольський вулик, який враз став затісним. То зовсім несправед- ливо, гадає Липинський, і навпростець вимагає від міністра:

— Позаяк майно колишньої Російської імперії, в тім числі за кордоном, було добуте коштом всієї попе- редньої держави, то його тепер слід розділити. По- сольство України у Відні ласкаво прохає Вельмиша- новного пана міністра вжити заходів через Вельмиша- новного пана Шелухіна, аби уряд Російської республі- ки передав будинок у власність Української держави.

Дмитро Дорошенко на те навіть не здужав розсмія- тися, тільки важко й протяжно зітхнув.

Зачинивши якнайщільніше двері, аби гамір дав змогу хоч трішки зібратися з думками, ще шмат робочого дня мав новий посол віддати дещо рутинно- му, технічному ділові: посольство складало графіки прибуття ешелонів з хлібом для голодного Відня, лад- нало якось неврози тутешнього чиновництва, як ті графіки не витримувалися, що таки часто-густо трап-


лялося. Окремої уваги потребувала розробка законо- проектів про штати українських посольств, консуль- ські тарифи, законів про мито для іноземних кораблів, які заходять в українські порти…

Інколи, аби якось плавно з одного виду    роботи

«перемкнутися» на інший, Липинський дозволяв собі підійти до вікна і якийсь час спостерігати за маніфе- стантами — роздратовані й голодні віденці, деколи навіть з піднятими кулаками, все частіше виходили на мітинги, ставали непоодинокими страйки. Він говорив не раз з цим простолюдом, душею йому спів- чував, от тільки не раз також дивувався. Якщо про західний кордон сусідньої Української держави зага- лом непогано освічений віденець ще мав уяву, то про східні рубежі немалого сусіда в того ж віденця уява пливла, як осіннього досвіту пливуть та клубочаться сизі тумани понад тихим плесом Дунаю. А тим часом, і не останньою чергою завдячуючи зусиллям його ко- лег-дипломатів, до Української держави вже відійшли Гомельський повіт Могилевської губернії, Путивль- ський і Рильський повіти губернії Курської, до Чер- нігівщини долучилися Білгородський, Суданський, Гайворонський, Корочанський, а Валуйський повіт Воронезької губернії став Харківщиною. Тим часом Річицький, Пінський і Мозирський повіти об’єднали- ся в окремий округ у складі України. Холмщина, Підляшшя, дванадцять повітів Берестейщини, де переважало українське населення, тепер за свою сто- лицю також мали Київ.

Мимовільна приязна усмішка взялася на завше стриманому і трохи навіть сухуватому за виразом обличчі В’ячеслава Липинського, коли зайшов до нього в кабінет Ольгерд Бочковський. Він був якраз із тих гостей, що для поширення та популяризації укра- їнської справи чималенько робив — давно і успішно.




Стрункий, засмаглий, з дбайливо доглянутою профе- сорською борідкою та тонкою лінією так само акурат- но підголених вус, з чорним метеликом на білосніжній сорочці гість чимось нагадував типового салонного завсідника.

Я з інтересом читав вашу монографію «Поне- волені народи царської імперії», — не стримався похвалитись Липинський. — Шкода лишень, що книга вийшла позаторік, а в руки мені потрапила лише три місяці тому. Але то справді європейський погляд кинуто на проблему, та й аналіз за логікою мені нагадує алгебраїчний…

Що казати, Європа з молодих років була моєю духовною батьківщиною, — попри те, що Бочков- ський знав чи не всі європейські мови, та й ще додат- ковий оберемок добрий: від грузинської, кельтської, каталонської до есперанто, при вимові язика свого Ольгерд прикладав зовсім так, як на рідній Катерино- славщині. — З московської в’язниці я втікав у Європу, немов додому.

На жаль, в Європі на нас не всі ще дивляться при- язним оком, — м’яко спробував заперечити Липин- ський. — Вони колись шкодуватимуть, запізніло каю- чись, у поли битимуть, але нам від того ніяк не легше…

То правда, — не боронився гість. — Он Томаш Масарик, з яким знаємося вже десяток літ, стосунки росіян й українців досі бачить такими, як між чехами і словаками. Минеться, тільки ще багато маємо напи- сати, видрукувати і ще написати…

Липинський розумів, про що говорив гість. Бо дру- ковані праці самого Бочковського чеською та інши- ми мовами сприймалися зовсім по-іншому, ніж пуб- лікації українські. Та й сам Ольгерд не відмовився секретарювати в українській дипломатичній місії в Празі.


Старий Відень, сивий Відень… Ти ж стільки літ, думав Липинський по розмові з Бочковським, збирав, відтягував та відціджував із західних українських земель головасту найкращу юнь, тобі змушені були служити українські інтелектуали, давати наукове жниво, винаходи технічні, писати закони в парламен- ті, навіть боронячи право землі своєї, мимоволі цим відлагоджувати стару скрипучу машину імперії. І багацько ще з того інтелектуального гурту досі зали- шилося тут, ходить цією бруківкою гладенькою, вичовганою та вишліфуваною підошвами, мешкає в цих старовинних будинках, що зблимують вогниками в темних водах вечірнього Дунаю. З них схамилися хіба одиниці, а в більшості таки йойкне підступно серце при одній лише згадці про свій неблизький край: то чом би їх, як мовилося при зустрічі з Ольгердом, не прилучити до української справи?

9

Одним із перших у Відні В’ячеслав Липинський зустрівся  з  міністром  охорони  здоров’я  Австро- Угорської імперії Іваном Горбачевським, відомим уче- ним і довічним членом палати панів парламенту. Ще

раніше, на початку війни, Іван Якович заснував комі- тет з допомоги українським біженцям зі східної Галичини та Буковини, пораненим воякам-українцям та військовополоненим — добре було б якось спільно та з узгодженням із посольством діяти.

Власне, про Горбачевського вже дещо оповідав інший земляк — Ярослав Окуневський, який служив головним лікарем флоту Габсбурської імперії, доволі кумедно галицькою говіркою передавав подробиці мо- лодих літ Івана Яковича, особливо часів заснування




товариства «Січ» у Відні, що зродилося далекого 1868-го…

Зібралось нас, я сі знаю, чи більше як двадцять чоловік, — неспішно говорив статечний лікар в коло- ритній формі «марине генераль-штаб арц», що відпо- відала чи то формі генерал-майора, чи контр-адміра- ла. — Із-за президіального столу підвелась довга постать Івана Горбачевського, тоді студента медицини і голови товариства. Ми, молоді, — «ембріонами» звали нас, — знали, що й сей наш голова належить також до тої української «революційної» спілки, що й його ім’я було записане на чорній таблиці в уряді, що й його перетрясала поліція, та що й він сидів якийсь час в Івановій хаті…

Липинський нагадав про те міністрові.

Ет, коли то було,– на блідому обличчі співроз- мовника, людини, якій не так часто випадає бувати на свіжому повітрі, промайнула подоба усмішки.

І все-таки тут порівняно легше українству вело- ся, — загострив було мову Липинський, — аніж в під- російській Україні, тут якісь товариства, вибори демо- кратичні, участь в парламентському житті…

Щось зачепило за живе Горбачевського, бліде його обличчя взялося легким рум’янцем, а на почуте тіль- ки підгмикнув:

Там добре, де нас нема… Ось я вам пару картинок про вибори та демократію, хоча б на Коломийщині… Їздили наші кандидати по селах, збирали люд на віче та справедливі казали слова про права українства, а їхні суперники кроків за двадцять від гурту простіше чинили:

Чотири ринських за голос даємо!

А як побачили скривлене обличчя, то враз подобрі- шали:

Шість! Мало? Вісім!


А ще інший звабно шелестів асигнаціями і навіть торгуватися не збирався:

П’ятнадцять за голос! Підходь, бо передумаю! Перед радою повітовою кипіло в день виборів,

немов у казанку. А як побачили, що люд таки за свого голосує, за тутешнього, то й зачинили двері години на три раніше, перед самісіньким носом тих, хто трішки було не встиг.

І в буцегарню найзаповзятіші потрапляли, і доро- гою їх перестрівали та кістки ламали.

Депутат Левко Бачинський довго не міг переконати проурядову коаліцію, аби не махлювала та дочувалася до українців, аргументів вдалих усе не знаходив, то врешті мусив до найпереконливішого аргументу вда- тися — ніжку стільця відламати і запустити її в нахаб- ного спікера. Шкода, що не втрапив, та в іншого вці- лив… А на комісії з бюджету, коли правди не в силі добитися, здогадався хіба блокувати промовою довгою, бо дозволяв тодішній регламент, цілу ніч гово- рив, десь хіба з тринадцять годин без перерви.

Часто-густо українські парламентарі правду обстою- вали спільно з послами інших національностей, зокре- ма єврейської. І на вибори, бувало, йшли одним блоком: Бучач, Підгайці, Монастириська, Вишнівчик злагод- жено провели у парламент львівського єврея доктора Генрика Габля, Чортків, Теребовля, Микулинці — про- фесора Артура Малєра, а Броди — Адольфа Штанда. І коли всупереч українським послам парламент більші- стю ухвалив, що передвиборні порушення закону були незначними та не вплинули на результат, то несподіва- но на знак протесту піднявся Генрик Габль і на повні груди заспівав «Ще не вмерла Україна…».

Українські посли негайно встали і всі хором тоді співали, але так неохоче піднімалися інші парламен- тарі… То, здається, вперше під склепінням віденсько- го парламенту звучав цей гімн.




Та заледве відлунали його останні слова, як Артур Малєр так само потужно затягнув на слова Івана Франка:

Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить!

Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить…

А хіба тільки на українство, згадував Горбачевсь- кий, був такий гоноровий погляд, погордливий, ніби зверху вниз, та й на інший люд також… Як обрали Давида Абрагамовича зі львівської Городенщини спі- кером палати послів у Відні, а до влади став уряд іншо- го галичанина, графа Бадені, то запропонували якось прирівняти чеську мову з німецькою в адмініструван- ні на терені Чехії. Що тільки тут заколотилося…

Штурмом, безцеремонно розштовхуючи всіх плечи- ма та ліктями, президію захопили німецькі посли, професор римського права з німецького університету у Празі Еміль Пферше вихопив ножаку:

— Заріжу кожного, хто мені впоперек дороги стане! Пускаючи злі блискавиці з очей, інший посол Вольф обіцяв перестріляти всіх, хто за урівнення мов у правах бодай слово насмілиться сказати, а його коле- га Шенерер вдався до ще переконливіших аргумен- тів — важким стільцем розмахував над головою, загрожуючи його опустити на голову першого-ліпшого

прихильника чеської.

Через день німецьке лобі, заледве з’явився Абра- гамович, стало бубухкати пульпітами, стріляти папе- ровими кульками, вмоченими у чорнило, гукати щомоці «Геть!», а врешті вчинило розкішну бійку.

Подивився на ту красу Абрагамович, покивав голо- вою та й викликав поліцію — на руках поліціянти винесли з зали дванадцять депутатів, які обурено кричали, відчайдушно смикалися та брикалися.


Оповідав ту парламентську минувшину Іван Яко- вич якимось втомленим і кислим тоном.

Втомився я, все-таки це перше у світі міністерст- во охорони здоров’я. Ні бази законодавчої, ні крихти, хоча б як зерня макове, досвіду, — зізнався під кінець Горбачевський. — Буду кидати те міністерське сідало: тільки тепер зрозумів, чому Іван Пулюй відмовився від посади міністра освіти Австро-Угорської імперії, Йосип Ганінчак покинув гоноровий стілець імперсь- кого генерального прокурора… Тим паче війна про- яснила багацько, з львів’янами спілкувався часто…

Липинський не був певен, чи на те натякає міністр, що йому самому про початки війни оповідали знайомі зі Львова. Як прорвали росіяни австрійську оборону і осягли шмат східної Галичини, то з підказки поль- ської адміністрації невправне командування поразку охоче скидало на люд тутешній, на українську зраду. Командувач австрійського корпусу Колошварі скрушно журився галицькому наміснику Коритов- ському:

Не припускав, що армія наша опиниться у воро- жому краї.

А коли не заперечили йому, то й зовсім душу роз- крив, як у спеку розстібують комірець сорочки:

Сперш перевішати вартувало русинів.

Митрополит Шептицький по свіжих слідах про те напише: «Проти нас ведуть акцію ті, що підтримували москвофільство в краї, а тепер арештовують наших найкращих і невинних людей, про ув’язнених москво- філів говорять, що це наслідки доносів українців. Водночас переконують військові структури, що укра- їнці та москвофіли однаковою мірою не заслуговують на довір’я. В цьому безголовому змішанні готують українцям знищення. Коритовський діє хитро проти українців і тому він небезпечний».




Липинському, наче у синема братів Люм’єрів, де хоч смикаються ще кадри, та змигує не зовсім слухня- ний екран, але все ж доволі виразно бачилося, як з вправністю пальців базарного картяра українську карту то з рукава виймають, то з-за коміра у випадко- вого зіваки, що тільки рота розкрив від подиву.

Хапали спершу москвофілів угорські війська та жандармерія, потім ніколи було придивлятися, ареш- товували мало не підряд українців, найперш інтелі- генцію, але й простолюд увагою не обділяли, кидали до в’язниць та відправляли у Талергоф і інші концта- бори. Тільки за один день, двадцятого серпня, у Львові арештували тисячу двісті чоловік. У селі під Бібркою селянина Терлецького прив’язали до гармати і волок- ли дорогою, регочучи, показували втішно пальцями, як він головою об каміння б’ється та стікає кров’ю. В Цуневі австрійці арештували шістдесят селян та вісімдесят жінок з дітьми, чоловіків вишикували під деревами, і солдати-румуни накидали їм зашморги на шию та вішали одного за другим.

— Ану, перевірте, хто ще дихає, — наказував стар- ший наприкінці.

І солдати довершували свою справу багнетами.


10

Вулиці Відня бурлили, повз величні та незрушні у віковічному  спокої  будівлі  старовинною  бруківкою йшли колони маніфестантів з вигуками і різномасти- ми транспарантами, серед яких з часом стали перева-

жати червоні кольори. По тих походах на тротуарах добавлялося сміття, що зовсім було незвичним, до всього хаосу свого додавали страйки.


У химерний час, думав Липинський, доводиться ді- яти тут українській дипломатичній місії. За найпер- ший клопіт він мав домогтися ратифікації Берестейсь- кого договору України з центральними державами. Власне, в душі у В’ячеслава Казимировича була низка питань до самої угоди, хоча б щодо Криму. Українська сторона від нього відмовлялася, складаючи Берестей- ський договір.

Чому? — бралися за голови німецькі диплома- ти. — Як можна тут відмовлятися? То ж держава тоді з Чорного моря залишається безборонною.

А ми стоїмо на засаді самовизначення народів, без анексій та контрибуцій, — гонорово відповідали українські делегати.

Тим часом по офіційній відмові полковникові Бол- бочану з Києва дали таємне розпорядження йти на Крим і зайняти його раніше німців.

Такого Липинський не міг сприйняти.

Щоправда, з подібною дивною послідовністю часто- густо діяли дипломати інших держав. В один і той же день французький дипломатичний представник в Одесі Еміль Енно, фактично від імені всіх дружніх своїх держав, видає дві декларації.

Держави Антанти вирішили підтримувати київську владу в особі Пана Гетьмана.

І не менш щиро через кілька годин в іншій деклара- ції стверджувалося:

Держави Антанти вирішили підтримувати відбу- дову Росії як єдиної держави, що її почали російські патріоти.

Не раз Липинський тільки головою незгідно кру- тив, читаючи документи з Києва: він на денці душі ще довгенько шкодував про те, що уряд не згодився очо- лити Євген Чикаленко. В’ячеслав Казимирович справ- ді вважав Євгена Харлампійовича істинним нащадком




дітей Яфета, людиною без лукавства, викрутасів та дволикості. Павло Скоропадський ще на початку запропонував Чикаленкові очолити уряд, і на цьому доволі настирно наполягали порядні люди з Україн- ського Національного Союзу.

Дайте мені українську армію, — відказав Чика- ленко, —  тоді  я  візьму  на  себе відповідальність. А бути головою уряду Української держави з німець- ким військом — я не вважаю те за можливе.

Завірюха, що мела в ті роки, висвистувала та витанцьовувала, розмивала нерідко контури предме- тів і явищ, розмивала видимість інколи так, що дохо- дило до курйозів. Павло Скоропадський, як прийшов до влади, встановив титул для себе: «Гетьман Усієї України». Австро-угорський посол у Києві Форгач зараз же з підозрілістю примружив око:

Ага, в цьому титулі може бути заховане посяган- ня на землі Габсбурської імперії, землі, що з давніх- давен заселені українцями.

Невідкладно б’є посол телеграму у Відень. Так і так, мовляв, чи не перечитиме титулу міністерство закор- донних справ, а може, на всяк випадок, якось по-іншо- му гетьмана йому величати? Велемудрий Відень сам вагається, несповна на власний глузд покладаючись, та задля дружніх стосунків і узгодження дій дипломатів ще телеграфує в Берлін: а що тамтешній розум думає з такого складнющого приводу. Довго мізкують берлінсь- кі уми, аж зморшки на чоло набігають, а врешті відте- леграфовують. Ніяк не випадає і їм так до гетьмана звертатися, хіба лише як до «Його Ексцеленції Павла Скоропадського,  Гетьмана України».

…Швейцари в своїх колоритних лівреях, схожих на розкішний одяг давніх імператорів, при вході у віден- ське міністерство закордонних справ та берлінське по- сольство постать Липинського впізнавали вже через


кілька перших днів по прибутті української місії — щоднини відбувалися зустрічі з офіційними представ- никами цих держав. Водночас і двері в українському посольстві не знали спочину, бо Липинський був упов- новажений гетьманом провести обмін ратифікаційни- ми грамотами від імені Української держави з усіма країнами, які підписали Берестейську угоду.

Подумки перехрестився В’ячеслав Казимирович, як першим грамотами обмінювався з легаційним рад- ником болгарського посольства у Відні Джебаровим, одержуючи документ за особистим підписом царя Фердинанда. Грамота починалася словами звернення до гетьмана «Ваша Світлість», що було вище австрій- сько-німецької «екселенції». А коли по офіційній частині у келихах з вином тихо спливали в вині срібні бульбашки, Джебаров, між іншим, Липинському якось ненароком докинув:

Його Величність цар Фердинанд дуже тішився, що замість заборчої імперіалістичної Росії сусідкою Болгарії по північному березі Чорного моря тепер Україна…

Двадцять другого серпня з рук турецького посла у Відні Гусейн-Гільмі-паші приймав В’ячеслав Казими- рович ратифікаційну грамоту за підписом султана Магомета V.

А от у графа Стефана Буріана, австро-угорського міністра закордонних справ, розмова не зразу клеїлася. Міністр довго совав папірцями якимись по столу, мов ніяк не здатен був знайти їм місце, врешті, обминаючи погляд Липинського, став зачіпки різні шукати.

Се справа у даний час доволі проблематична, бо Українська держава не поставила центральним краї- нам договірної кількості збіжжя…

І далі став розводитися граф на цю тему та перети- рати сказане зовсім так, як на Волині, у рідному краї




Липинського, готують затирку в піст до вівсяного кисілю, перетираючи ретельно у череп’яній мисці макогоном конопляне насіння.

Насправді ж, гадав В’ячеслав Казимирович, справа не в допоставці, принаймні не стільки в ній. За окре- мою таємною угодою до Берестейського договору Україні мала відійти Холмщина, а Галичину слід було поділити на Східну і Західну, — з тої Східної та Буковини, де переважало українське населення, мали утворити коронний край з широкою автономією.

Ще через якийсь тиждень швейцари в імператорсь- ких тогах біля важких, з вигадливою різьбою дверях міністерства закордонних справ вітатимуться з Липинським, як з давнім приятелем. Але справа посу- валася зі скрипом, мов ті масивні міністерські двері хіба рік не змащували. І тоді В’ячеслав Казимирович писатиме своєму міністру Дмитрові Дорошенку те, чого не може сказати графові Буріану:

«Мій погляд на справу такий: богато краще для нас — коли уступки необхідні — поступитись де в чім в справі Холмщини, чим відступати від поділу Галичини. А се ось через що: наша західна границя, з огляду на всякі ще переміни на Сході, мусить бути забезпечена з боку національного і географічного. Спираючись на Карпати і маючи всі дані для розвитку нашої національної і державної ідеї в Галичині, ми всі свої сили зможем обернути на боротьбу (а вона буде ще дуже тяжка) зі Сходом. Коли ж ми будем мати огнище такої українсько-польської боротьби (після прилучен- ня всієї Галичини до Польщі), якої ще досі не бувало, то при нашій національній хисткості і істеричності — се пряма дорога до «царя восточного православного». Отже повторяю, від поділу Галичини і сотворення в Австрії коронного українського Краю не можна від- ступати ні за що, а що до Холмщини можна обіцяти,


що ми не будемо робити особливої пресії в комісії, котра має вирішити сю справу зараз по Берестейсько- му договору…»

11

Газети   у  Відень  з  Києва  надходили  з  великим запізненням. Але коли вже пошта привозила пресу, то Липинський відкладав усі, хіба крім нагальних, спра-

ви і брався за сторінки — він почувався так, наче довгі-предовгі місяці десь мандрував світами, блукав краями чужими, доріг об’їздив невідь-скільки, а тепер нарешті, видихнувши з облегшенням, пересту- пив поріг свого дому.

Цього разу В’ячеслав Казимирович найперше роз- горнув «Нову Раду» — видання, редаговане Андрієм Ніковським та Сергієм Єфремовим, людьми, яких поважав і до яких приязно ставився. Вони щомоці ста- ралися робити добротною цю щоденну українську газету, що мала продовжити добрі традиції старої славної «Ради», в якій сам колись друкувався, очоли- ти її навіть пропонував йому Євген Чикаленко, і яку безцеремонно закрила царська адміністрація.

Липинський нетерпляче гортав сторінки, поспіхом біг очима по заголовках, вчитувався спрагло у київсь- кі новини, аж доки надовго спинився на матеріалі про закордонні українські дипломатичні представництва. У нього було таке відчуття, наче в спеку, в задуху най- більшу раптом хтось просто в обличчя линув з піввід- ра, десь з криниці найглибшої, води холоднючої, і то линув без попередження.

Що собі автор замітки думає? З усіх посольств тіль- ки одне болгарське є українським? Хіба Лоському у Фінляндії,  Штейнгелю  у  Німеччині,  Лукасевичу у




Швейцарії, а мені осьдечки в Відні, хіба менше автора болить українська справа, чи тут з медом ведеться, чи напруга та відповідальність менша, чи державне думання менше? Це ж чистісіньке хамство, логіка чистопородного, викінченого і завершеного Хама, який не пробував себе поставити на Яфетове місце… Ні, коли тобі, В’ячеславе, вже не доведеться більше сліпнути над графіками проходження вагонів з укра- їнським зерном до Відня, ти написати маєш про це. Про державне думання, про владу, територію і грома- дянство — як три складники державного думання. Бо то основа державного ділання, політичної творчості, а не політичної руїни.

Хамові українському основи державного думання споконвіку чужі, не зрозумілі. Як бугай на червону плахту, так реве він, коли йому про них заговорити…

І в «Новій Раді» це не перша шпилька, вже й до цього були натяки, що Липинський, мовляв, прова- дить пропольську політику. Ти не приховував від уря- дових кіл, ти настирно радив, що в справі ратифікації Берестейської угоди краще поступитися де в чім щодо Холмщини, але спертися на Карпати, бо всі сили ще доведеться обернути на боротьбу зі Сходом, боротьбу, яка буде вельми тяжкою. Хотів би лишень помилити- ся… А хто не вірить тобі, не згоден з твоїми аргумента- ми, то нехай поспитає Андрія Жука з його ж віденсько- го посольства, що он у сусідньому кабінеті сидить, хай розпитає будь-кого з тих, хто знає про входження у війну російського війська — у Львів, у Київ чи інші українські міста і села, про сум та біль людський, не менший, ніж той, коли входила австро-угорська армія. Російське військо в Першу світову заливало Львів одночасно з Личаківської, Зеленої і Стрийської, ще австрійці було пручалися, та недовго. Верховний головнокомандувач, великий князь Микола Микола-


йович, виголосив маніфест, що нарешті «російський народ об’єднався». Генерал-губернатор Бобринський невідкладно видав указ «Про заборону діяльності різ- ного роду клубів, союзів і товариств та про тимчасове закриття існуючих в Галичині учбових закладів, інтернатів і курсів, за винятком учбових майстерень». Почався грабіж банків, музеїв, книгарень, розгром та вивезення друкарень, було закрито «Просвіту», укра- їнські газети, почалися арешти. З жахом про те згаду- ватиме Михайло Грушевський:

— Місцями поголовно висилано українських свя- щеників або всю інтелігенцію, цілі маси свідоміших селян і міщан. Все те самим нелюдським способом хапали, в чому застали, арештували, волочили по в’язницях і етапами висилали в Сибір без ріжниці жінок, дітей, старців, хорих і калік. Скільки таким способом забрано і знищено людей — се переходить всяку імовірність.

В окупований край насмілився приїхати сам імпе- ратор Микола ІІ. Ополудні в Самборі зустрічав його на пероні з рапортом генерал Брусилов. Государ приві- тався, обійшов шеренгу вишикуваного почту, а тоді обійняв і тричі розцілував генерала.

Брусилов поцілував государеву руку.

Доки імператор відпочивав, генерал не втомлював- ся приймати вітання від почту, що супроводжував високу особу.

Занятие нашими войсками Галиции всколыхну- ло наше национальное чувство, напомнило нам о нашей родной колыбели всего славянства — Карпатах…

Все только и говорят о возвращении России древ- них родных областей с русским населением, которое старались ополячить, но которое, как думали, остает- ся в душе русским.




В последние десятилетия продажные профессора из малороссов, по указке австрийского генерального штаба, стали выдумывать новые названия для насе- ляющего Галицию русского простого народа. Всякие Грушевские и иные выходцы из Киевского универси- тета разрабатывали, по австрийской указке, теорию украинской самостийности, выдумывали разные

«мовы».

…Як цілував, похиливши голову, генерал Брусилов государеву руку, то з моменту того небагато лишалося вже часу, коли він до тих охоче долучиться, хто вима- гатиме зречення імператора від престолу. Але й тих Брусилов також небавом зрадить, перейде до черво- них, від чиїх куль заллє кам’яну долівку імператорcь- ка кров і кров сім’ї та дітей малолітніх, очолить в чер- воній армії Особоє Совєщаніє; в білоемігрантській же пресі, вкотре зрадивши, обіллє «пролетарських» дру- зів недавніх найчорнішим брудом: син його теж стане червоним комполку — червоні його і застрелять…

…Липинський роздратовано відкинув злощасний номер «Нової Ради», взявся було за офіційні папери з міністерства закордонних справ, а їх надійшла-таки грубезна пачка, однак ще довго думка, блукаючи колом, верталася до капосної замітки. Тому велемуд- рому авторові, зрештою, і до Львова не треба звертати- ся, може з не меншим успіхом поспитати киян, чи буде легкою та боротьба зі Сходом — на власні очі, на долях своїх та рідні вже мали в дечому переконатися. Хай той автор почитав би рукопис російського істори- ка Мельгунова, рукопис, що ходив по руках і після якого не так просто заснути…

«В большинстве чрезвычаек Киева большевикам удалось убить заключенных накануне вечером (перед своим уходом). Вот внешний вид одной из Киевских человеческих «боен» в момент ознакомления с  ней


комиссии. Весь цементный пол большого гаража (дело идет о «бойне» губернской ЧК Киева по улице Са- довой, № 5) был залит уже не бежавшей вследствие жары, а стоявшей на несколько дюймов кровью, сме- шанной в ужасающую массу с мозгом, черепными костями, клочьями волос и другими человеческими остатками. Все стены были забрызганы кровью, на них рядом с тысячами дыр от пуль налипли частицы мозга и куски головной кожи. Из середины гаража в соседнее помещение, где был подземный сток, вел желоб в четверть метра ширины и глубины и прибли- зительно в 10 метров длины. Этот желоб был на всем протяжении до верху наполнен кровью... Рядом с этим местом ужасов в саду того же дома лежали наспех поверхностно зарытые 127 трупов последней бойни... Тут нам особенно бросилось в глаза, что у всех трупов размозжены черепа, у многих даже совсем расплюще- ны головы. Вероятно они были убиты посредством раз- мозжения головы каким-нибудь блоком. Некоторые были совсем без головы, но головы не отрубались, а... отрывались... Опознать можно было только немногих по особым приметам, как-то: золотым зубам, которые большевики в данном случае не успели вырвать. Все трупы были совсем голы.

В обычное время трупы скоро после бойни вывози- лись на фурах и грузовиках за город и там зарывались. Около упомянутой могилы мы натолкнулись в углу сада на другую более старую могилу, в которой было приблизительно 80 трупов. Здесь мы обнаружили на телах разнообразнейшие повреждения и изуродова- ния, какие трудно себе представить. Тут лежали трупы с распоротыми животами, у других не было чле- нов, некоторые были вообще совершенно изрублены. У некоторых были выколоты глаза и в то же время их головы, лица, шеи и туловища были покрыты колоты-




ми ранами. Далее мы нашли труп с вбитым в грудь клином. У нескольких не было языков. В одном углу могилы мы нашли некоторое количество только рук и ног. В стороне от могилы у забора сада мы нашли несколько трупов, на которых не было следов насиль- ственной смерти. Когда через несколько дней их вскрыли врачи, то оказалось, что их рты, дыхатель- ные и глотательные пути были заполнены землей. Несчастные были погребены заживо и, стараясь дышать, глотали землю. В этой могиле лежали люди разных возрастов и полов. Тут были старики, мужчи- ны, женщины и дети. Одна женщина была связана веревкой со своей дочкой, девочкой лет  восьми. У обеих были огнестрельные раны.

В уездной Чека Киева (на ул. Елисаветинской) было то же самое, такой же покрытый кровью с костями и мозгом пол и пр. В этом помещении особенно броса- лась в глаза колода, на которую клалась голова жерт- вы и разбивалась ломом, непосредственно рядом с колодой была яма, вроде люка, наполненная до верху человеческим мозгом, куда при размозжении черепа мозг тут же падал...

…Пытаемого привязывали к стене или столбу; потом к нему крепко привязывали одним концом железную трубу в несколько дюймов ширины... Через другое отверстие в нее сажалась крыса, отверстие тут же закрывалось проволочной сеткой и к нему подно- сился огонь. Приведенное жаром в отчаяние животное начинало въедаться в тело несчастного, чтобы найти выход. Такая пытка длилась часами, порой до следую- щего дня, пока жертва умирала.

…Пытка «горячим сургучом», о которой рассказы- вают очень многие в своих воспоминаниях о Киеве... Лили сургуч на затылок и на шею, а затем срывали вместе с кожей…


Расстреливали под  звуки  духовой  музыки... В Полтаве и Кременчуге всех священников сажали на кол. В Екатеринославе предпочитали и распятие, и побивание камнями. В Одессе истязали, привязывая цепями к доскам, медленно вставляя в топку и жаря, других разрывали пополам колесами лебедок, третьих опускали по очереди в котел…»

…Ну й нехай, думав Липинський, він перетерпить цю злу публікацію в «Новій Раді», як багато чого навчився терпіти, мовчки, тихцем гасити в душі. Люди, які не варяться у цьому казанку, не тямлять, з якого боку може наскочити біда, хіба згодом порозум- нішають. Він просто напише заяву в Київ, що таке дискредитування посольств не лежить ані в держав- нім, ані в національнім інтересі. І попрохає пресовий відділ свого міністерства звернути на неподобство увагу.

Та вже зовсім опустилися руки, як невдовзі з черго- вою поштою з Києва надійшла газета «Відродження» з публікацією про «зраду» державних урядовців. Полум’ю обурення, яке досі ретельно притлумлював, гасив і притоптував, тепер не міг дати ради; він схопив ручку й папір, хотів невідкладно в міністерство своє написати — марно проте, не слухалося перо, воно вистрибувало і витанцьовувало у руці, мов у безнадій- ного пияка, який тиждень не виходив із чмуду.

Лише через кілька годин Липинський був ладен взятися за офіційного листа про безголів’я, якому має бути ж якась межа.

«Ся «зрада» се вже остання крапля, яка переповни- ла чашу мого терпіння, — букви в листі тепер шикува- лися рівно, а перо стало чемним, мов то і не воно ще зовсім недавно влаштовувало п’яні вибрики та витре- беньки. — Немає у мене ані сил фізичних, ані охоти, ані, що найважніше, не бачу державної потреби пра-




цювати в таких умовах. Моя присутність тут і через мою хворість, і через оцей брак елементарного довіря (що доказує оця стаття) тут зовсім зайва. І тому ще раз прохаю Вас звільнити мене від моїх обовязків. Сього рішення переложити не можу і воно єсть зовсім кате- горичне…»

В’ячеслав Казимирович обговорював раніше собі заміну, в спокійних тонах йшла мова про кандидату- ри, їхні вади і безперечні достоїнства, але тоді малася на увазі демісія лише у разі погіршення здоров’я.

Лист-відповідь від Дмитра Дорошенка цього разу не забарився.

«Міністр Закордонних Справ Української держави

28 вересня, 1918 року.

Високоповажаний і дорогий товаришу Вячеславе Казимировичу!

Ну як таки Ви можете надавати такої ваги писанням якихсь блазнів із «Відродження», газети абсолютно неофі- ційної, лише субсидійованої (в надії, що буде писати в національнім дусі й захищати уряд в його національних заходах)! Я тої статті не читав, як і взагалі тепер не читаю

«Відродження», яке було доволі інтересною газетою місяців 2-3 тому назад, а тепер зїхало на пси. Довідався за ті дурни- ці, що Вас так образили, тільки з Вашого листу. Розуміється, коли Ви надаєте таку вагу сій справі, так само, як і п. Токаржевський, то я дам ділу законний хід і притяг- ну газету до відповідальности.

Листа цього Вам передасть д. Цегельський. Він може бути живим свідком того, як всі тут, починаючи від пана Гетьмана, високо цінять Вашу працю і як усіх вражає звіст- ка, ніби Ви намірились таки покинути Ваш пост. Але я не бачу потреби покликатись на думки і погляди людей, я споді- ваюсь, що Ви самі як щирий патріот і вірний син України не покинете справу в такий важкий, критичний момент. Ми ж


умовлялись з Вами, що як підемо, то разом: мені не менше важко тут, як Вам у Відні, я з великою радістю пішов би тепер, щоб віддатись підготовці до професури в українськім Університеті, але я почуваю, що піти тепер мені — було б дезертирством, було б непростимим гріхом проти рідного краю й проти історії. Те ж саме і щодо Вас. Ви ж повірите, любий Товаришу, що не комплімента ради, але й з найглиб- шого мого переконання я кажу Вам, що Ви — ідеальний посол України в Австрії. Ніхто Вас замінити не може, се ілю- зія. Я бачу, що Ваше посольство зложене прекрасно, як гар- ний оркестр, — але забрати дірігента, се значить вийняти душу; зразу все тратить свою цільність, свою гармонію.

Я не смію навязувати Вам своїх думок, не хочу Вас умов- ляти. Я просто — не як міністр закордонних справ, а як українець-громадянин благаю Вас: коли є для Вас хоч най- менша змога, — не кидайте Вашого поста!

Пан посол Цегельський на словах іще буде говорити з Вами про все, що я тут пишу».

12

В’ячеслав Липинський знався подавно з Лонгином Цегельським, як і з багатьма львів’янами, які мали у Відні поважні справи. З інтелігентним, добре освіче- ним Цегельським йому було завше приємно зустріча-

тися ще й тому, що мав цей чоловік якийсь особливий дар з невимушеною наївністю дивлячись в очі, говори- ти цілком протилежне та суперечне баченню співбесід- ника, — почуте таке від іншого могло б дратувати, збу- рювати і каламутити душу; але ж ні, цілковита відсут- ність лукавства, — хоч ложкою пошкреби, а не вдасть- ся його знайти, — відсутність того, що звуть «два пишу, три маю в пам’яті», неминуче обеззброювала.

Зізнаюся у гріху, — мовив Липинський по оповіді Цегельського, тоді секретаря внутрішніх справ у захід-




ноукраїнському урядуванні. — Зізнаюся в справжні- сіньких завидках до галичанського посполитства. Вихована в послуху до свого національного проводу, тільки така громада здатна витримати потугу тепе- рішнього польського натиску. Той послух не дасть під- нести чванливу голову українському Хамові, який в степовій Україні почувається куди привільніше.

То, здається, Гейне казав, що перш, ніж любити народ, слід повести його у лазню, — всміхнувся одни- ми очима Цегельський. — Хамове насіння нинішні вітри у всеньких краях розвіяли. І до нас те добро занесли. От недавно військовики на несвіжу голову з добрадива арештували кілька жидів, в тім числі док- тора Райха, чоловіка всіма поважаного, посла до пар- ламенту колишнього і до сейму… Те нашого комісара у Станіславові Лева Бачинського, може, з ним доводи- лося зазнайомитися, так збурило, що заявив про резиґнацію. Винних в безчинстві скарали, але у жидів довіри до влади, звісно, не збільшили. Або інші вій- ськовики, що докумекалися за ніч поздирати всі поль- ські вивіски на крамницях — ніхто цього, певне, їм не заряджував, ті вивіски постепенно без примусу стали самі господарі на українські мінити…

Цегельський примовк на якусь мить, щось на думці зважуючи, сумніваючись, казати далі йому чи ні, врешті ваги невидимі ті приспинилися.

А я ще й в особистій справі до вас, пане В’ячеславе, може, матимете змогу на поміч. Звісно, я також не складатиму рук.

І гість оповів про прикру пригоду, що сталася з рід- ним батьком його, Михайлом Цегельським, літньою вже людиною, головою повітової Української Національної Ради, священиком, що в Кам’янці-Стру- миловій сорок чотири роки прослужив.

А сталось таке: комендант повітової військової команди, зукраїнщений чех, який любив   оковитої


перехилити зайвину, у самісіньку латинську великод- ню п’ятницю арештував уночі всіх латинських свяще- ників у повіті. До повітового комісара ще зранку поча- ли збиратися вірні католицького обряду, німці і чехи, українці і поляки мазурського наріччя, люд, що здав- на голосував у віденський парламент за українських кандидатів, а зараз природно прийняв українську дер- жавність.

Частина чимала селян-латинників прибула до домівки Михайла Цегельського, як знаного і шанова- ного у краї чоловіка, йшла пішки та їхала фірами з віддалених сіл цілими делегаціями.

— Великдень заходить, — жалілися селяни. — Ні- кому сповідати, нікому Великодні служби правити. Та й чим же вони завинили?

Подивовані і цілком необізнані отець Цегельський та комісар Петрушевич негайно направилися до укра- їнського військового коменданта.

Що то має значити і хто доручив?

Комендант, навіть з крісла не вставши, мовив неслухняним вже з ранку язиком:

— То вороги… А мені ніц ніхто не доручав. Ми самі, бо цивільна влада надто з ними вже цяцькається.

На злегка розчервонілому обличчі коменданта заявилася посмішка, неповна така, впівсили, зате на повну силу проступали крізь неї всевладність і млосна всесильність: бо й примха моя, чи просто хотіння, говорила та посмішка, для всіх вас навколо мене є незрушним законом.

Тим часом тисяч до трьох люду з усього повіту ж зібралося на захист своїх душпастирів. А священиків арештованих, серед них більшість давно була вже сивочола, з ночі тримали на подвір’ї, просто неба на холодному весняному дощі і пронизливому вітрі. Ще такої погоди гнати їх мали пішки до залізниці, за чотири старомірні милі.




Провокацію п’яного коменданта пригасили, зате опісля, як зайняли поляки Камінку, такі ж нерозумні голови з іншого боку арештували для помсти старень- кого Цегельського, і сидить він тепер в підземеллі давньої касарні у Львові.

Уперше Липинський на обличчі гостя вгледів якусь розгубленість чи, ймовірніше, ніяковість; ця людина, подумалося, не звикла просити за себе, хоча тільки крем’яне серце не зрозуміє тут синівського обов’язку.

— У мене є цілковите порозуміння з папським нун- цієм у Відні, — Липинський, тим паче, був вірним римо-католицької церкви. — Я зроблю все можливе. Нунцій невідкладно зв’яжеться з кардиналом Ратті у Варшаві.

Мине небагато часу — і Михайло Цегельський, який вирятував безневинно арештованих ксьондзів- латинників, той самий довголітній декан, голова пові- тової «Просвіти» та віце-маршалок повітової ради впродовж двох десятиліть, вийде-таки врешті з ареш- тантського підземелля.

А відкликати свою заяву про демісію Цегельський В’ячеслава Казимировича таки вговорив…

13

Кілька фотографій, що їх тримав у руках Липин- ський, пекли йому пальці, мов то був не звичайнісінь- кий глянцевий папір, а розпечена на багатті бляха.

Брат Станіслав, який вирвався до Відня на день-дру- гий, привіз В’ячеславові фото з Затурців.

Ось цим полем він бігав малим поміж житами, що переджнивними хвилями колихалися, бігав, сторож- ко озираючись: а чи не вихопиться раптово русалка? Старі люди в селі оповідали, що цієї пори бродять в


житах краси неймовірної підступні русалки, у довгих білих сорочках, із зеленим волоссям, що спадає аж до колін, — за гарними хлопцями полювати вони полюб- ляють, от заманять чарівною піснею, а тоді до смерті залоскотати можуть... Хто побачить русалку, то буде щасливий, тільки розказувати про зустріч не слід ніколи й нікому, бо ще лихо яке причепиться. Тож озирався, як біг хлопчаком поміж житами, оглядався зі сподіванням і водночас з острахом.

Не колихалися жита на тій фотографії, що привіз Станіслав, натомість на полі, що його знав змалку, були якісь вирви, лише сіра, зранена й понівечена земля, вздовж і впоперек окопами зрізана, мов то була не родюча споконвіку нива, а поверхня чужої й досі не знаної планети, поспіхом змальована недбалим олів- цем якогось аматора.

Ти ж знаєш, що трапилося з нашим маєтком наприкінці весни шістнадцятого, — казав Станіслав, відвернувшись чомусь до вікна. — Але знати замало, хоч на фото побачити слід.

Брат писав В’ячеславові, як випрасувала розпечена праска Першої світової волинське село Затурці й усе навколо, як пройшлася безжалісно їхнім родинним маєтком. Восьма армія генерала Каледіна, точніше розвідники її сорокового корпусу, ще тридцять першо- го травня захопила Затурці. Супротивник раз по разу відкидав війська росіян, але й сам не втримався. До десятого червня, у час безперестанних боїв, Відень з Берліном перекинули сюди війська з інших фронтів, тут уже діяла велика австро-німецька група генерала Лінзенгена у складі вісьмох піхотних і одної кавале- рійської дивізії. Своєю чергою росіяни стягнули зві- дусіль сили, а генерал Брусилов доповідав у ставку:

Утрати восьмої армії надто великі. Становище критичне, без подальшого поповнення скоро ні´ з ким буде йти у наступ.




Марно виглядав генерал ту поміч за димами, що знімалися над хатами, над обезлюднілими селами та випаленими полями, димами, що затягували весь вид- нокрай. Врешті знекровлені обидві сторони перейшли до позиційного протистояння — і так уже перестрілю- валися вони, рвучи на шмаття безневинну землю, доки не рухнули, не посипалися обидві струхлявілі імперії — Австро-Угорська і Російська.

…Бідні мої Затурці, думав Липинський, одних ева- куювали, вивезли з пожитками куцими у далекі краї, інші самі розбіглися світ за очі від вогненної тої біди, як же непросто буде колись відродитися… А вже у селі став творитися перед війною дух осілого люду, дух українства: потроху твої земляки перестали відчувати себе просто тутешніми…

Снаряди, що падали на переджнивні поля, вулички і домівки Затурців, рвали не тільки землю, вони роз- ривали невидимі ниті спільноти людської, творені впродовж століть, — хтось, може, сюди повернеться, а комусь боляче буде навіть глянути на головешки і попіл на рідному, ще прадідівському отопчищі...

— З усього маєтку, — казав Станіслав, так само невідь-що видивляючись у вікні на віденській вул- ці, — вціліли частково лише стайня і дім. Росіяни винищили половину лісу, австрійці цього не робили не тому, що ліпші, а з вигоди військової, задля маскуван- ня розташованого там свого вояцтва.

А ще брат оповідав, що навіть найвищих врожаїв за багато літ не стачить, аби до життя повернути змарно- вані й зриті поля, угноїти та хімією здобрити їх, бо з дна окопів поверх родючого шару викинуто мертвий ґрунт, заморочливої праці вартує стягнути колючі дроти, що поснували щетинистим павутинням чималенько з семисот тринадцяти гектарів маєтку, — і коштів забракне, і рук людських. Тож Станіслав домовляється з варшавським товариством «Агрінком» про відбудову


тартака, в банку бере кредити, малоземельним селянам землю здає в оренду… Гуральню добре було б відновити, бо від неї лишився один лише котел, та й той простреле- ний. А ще сушарка для хмелю, а ще…

Одні Хами, подумалося В’ячеславові, пустили за вітром мій хутір у Русалівських Чагарах, де не так про зарібок гадалося, як мозолями хотілося ствердити, що на цій землі повноправен лише хлібороб, інші в такій же хамській подобі, вдягнуті незалежно в російську, австрійську або німецьку уніформи, понівечили-сха- мили родинне його гніздо, так довго, з любов’ю та пошануванням до цього куточка землі лаштоване.

Але як узяв Липинський наступне фото, то сперш тільки глипнув кілька разів повіками, бо ніяк не тямив, що перед ним на знімку, тоді, як забракло повітря, розстебнув комірця сорочки.

— Боже, — тільки й здужав на слово, розпізнавши в руїнах силует затурцівського костелу Святої Трійці. У цьому храмі його охрестили, тут він приймав перше причастя, тут моливсь і вслухався у звуки ста- ровинного органа — ті звуки підносили душу людсь- ку, змивали з неї намули, світ знову ставав прекрас- ним і чистим, мов повертався дивом в Творіння най-

перші дні…

14

От якби хто вигадав таку лінійку чи кравецького аршина, думав Липинський, яким можна відміряти початок і кінець обов’язків українського посла в сто-

лиці Австро-Угорської імперії, так вправно й хвацько відміряти, як відміряє полотно перекупник на гала- сливому і строкатому луцькому базарі. Він посміхнув- ся сам до себе, пишучи чергового листа своєму мініст- рові, бо не існує такої лінійки й такого аршина, слава




Богові, може існувати лишень відчуття потреб своєї держави.

«У Відні дня 10.VIII.1918

До Вельможного Пана Міністра Закордонних Справ у Києві

В залученню маю честь переслати поданнє Бюра куль- турної помочи для населення окупованих областей до Пана Міністра Просвіти з прелімінарем видатків на утриманнє українських шкіл на Волині в 1918/1919 шкільнім році, та прошу о переданнє сього подання по приналежности з при- хильним заопініваннєм.

Посол Української Держави у Відні В. Липинський».

А в Кам’янці-Подільському в цей час, звівши риш- тування на будинку недавнього технічного училища, веселі маляри на блакитному полі виводили золотими кирилівськими літерами «Кам’янець-Подільський державний український університет». Міністр освіти Української держави Іван Огієнко, зовсім забувши міністерський чин, бігав хлопчаком поверхами та май- бутніми аудиторіями: то балакав з майстрами, то вер- тався в кабінет на перемовини з кандидатами в профе- сори. Ще сімнадцятого серпня гетьман Скоропад- ський узгодив законопроект про відкриття нового навчального закладу. Перед тим рада лекторів Київ- ського українського народного університету навдиво- вижу одностайно, що рідко бувало, проголосувала за призначення Огієнка в. о. ректора — тепер він мав якось поділити сам себе між Києвом і цим містом: якби спитати тоді, де він мешкає нині, то найточнішою від- повіддю, певне, була б: «У вагоні».

Зовсім мало часу лишалося до того, коли весь тутешній освічений люд потягнеться на відкриття храму науки, і зазвучить Служба Божа у домовій уні- верситетській церкві, і достойники з міської думи,


місцевої ради «Просвіти», земської управи, хто як ладен, підтягуватимуть різноголосо «Многая літа…».

Зовсім мало часу, але професорський склад мав бути достойним. Іван Огієнко запросив перспективних учених з Києва, з інших міст і навіть держав, надси- лав запрошення також в Австро-Угорщину. Та от заковика, чиновник імперії, яка уже кашляє і хри- пить, ось-ось на друзки розсиплеться, все ще штрикав палиці у колеса, причому із завидною злагодженістю в столичному Відні й провінційному Львові. Липинсь- кий написав листа звичним прудким своїм почерком, аж чорнило бризкало та фуркало по паперу перо, зов- сім так, як фуркали ті чиновники. Листа до міністра освіти у Києві Миколи Василенка.

«Відень, 1.Х. 1918

Високоповажаний Микола Прокофієвич!

Галицька Краєва Шкільна Рада робить трудности для виїзду іменованих доцентами Камянець-Подільського уні- верситету пп. (Степана) Балея, (Юліана) Гірняка, (Івана) Крипякевича. Вони внесли подання до Ради, щоби дала їм річні відпустки, а сьогодні дізнаюся, що Балей дістав від- мовну відповідь та, певно, й инших те саме жде. Ще важні- ша для них справа дістати паспорти на виїзд на Україну, бо вони є військово обовязані і звільнені з війська лише для виконання учительських обовязків в гімназії. Се залежить вже від військових властей, тільки вони можуть дати дозвіл на виїзд згаданих панів на Україну. Я вислав до австро- угорського міністерства ноту, в якій прошу, щоби уможлив- лено згаданим панам виїзд на Україну, але треба і в Київі поробити в сім напрямі заходи у гр(афа) (Йогана) Форгача, щоби він від себе віднісся до своїх властей з відповідним представленням, щоби тих панів пущено на Україну. Доведеться також, мабуть, віднестися приватно і до прези- дента Галицької Шкільної Ради, щоби він не робив трудно- стей в сім ділі, може, се поможе.

Подаю се Вам до відома, щоби Ви знали, як стоїть спра- ва, та поінформували також ректора університету. Звертаю




мою увагу, що коли б наше міністерство освіти ще потребу- вало доцентів, то слід би було запросити п. д-ра Володимира Гериновича, про якого ближчі інформації може подати д-р Стефан Рудницький, як про товариша по спеціальности.

При сій нагоді пригадую про потребу скоршого полагод- ження справи запомоги на українські школи на австрій- ській окупації на Волині та на перенесення культурних уряджень з табору полонених у Фрайштадті до Володимира Волинського, про що пару уже разів офіціально писалося через міністерство закордонних справ…»

У Кам’янець-Подільському університеті з-за ка- федр лунатимуть голоси М. Драй-Хмари і Л. Білец- кого, В. Біднова і Д. Дорошенка, С. Русової і Х. Ле- бідь-Юрчика, багатьох інших, які складатимуть честь цієї землі. І навіть коли червоним котком розплющать Поділля, в аудиторіях знімуть портрети славетних українців, натомість повісивши кагановичів і затонсь- ких, коли похмурі робітники, кашляючи від пилюги, зішкрібатимуть голубе тло та золотисті букви з імення цього університету, навіть тоді, видавалося, в тих сті- нах витав невивітрюваний і нестравний дух україн- ства. У вересні 1920-го тодішній гауляйтер народної освіти Затонський змушений був розсилати в освітні установи України розпачливу телеграму: «Необхо- димо обратить внимание на Каменецкий державный украинский университет. Каменецкие коммунисты находятся в плену у петлюровской интеллигенции. Реальных сил для поддержки университета в Каменце нет. Контингент слушателей никчемный. Безработ- ные девицы и поповичи. В самом университете про- должают заседать выжившие из ума старцы и научные светила вроде гетмановского, затем петлюровского скарбника Лебедя-Юрчика, который читает там финансовое право. Профессора недурно устраиваются за счет университета и поглядывают на запад. Всех их


следует разогнать. В том виде, как он существует сей- час, университет компрометирует соввласть».

Тієї осені 1918-го, якраз на початку, видалися кіль- ка таких погожих днів, що нестерпно кортіло кинути все і просто побродити віденськими парками — неспіш- но собі брести, шурхотіти й човгати безтурботно ногами в опалому листі, що чистісіньким золотом зблискувало та переливалося, хіба що не здатне було металом ви- дзвонювати, або, сівши на лавку, дивитися, як відрива- ється раптом кленовий листок і, злегка гойднувшись, наче вагаючись сперш, робить коло, потім друге, повільно все більшим колом ширяє, щоб спокійно й покірно лягти у тебе до ніг. Але на розкіш таку В’ячес- лав Казимирович аж ніяк сподіванок не мав, бо щоден- ні клопоти спадали рясніше листя на охайних доріжках у віденських парках; на додачу ще й хворість нова нега- дано приключилася. У приватному листі він тільки мимохіть якось докинув: «Я Вам не писав, що у мене з прищика на шиї, котрий зробився ще в Київі і на кот- рий я не звернув уваги, витворився нарив. Коли мені тут його розрізали, оказалась гангрена, і на другий день мені зробили операцію, вирізавши всю згангреновану часть до самого горла».

— Кільканадцять годин пізніше, — філософськи розмірковував лікар по операції, перебираючи пова- гом пальці, мов відраховував ті години, — і стругали б вам дошки на останню хату.

На якийсь час Липинський візити та прийоми зму- шений був перекласти на Токаржевського, але до Пауля фон Гінце, державного секретаря закордонних справ Німеччини, був змушений їхати сам — не впер- ше вони мову вели про відносини з Польщею.

Як постав Липинський ще з бинтовими пов’язками, в бандажі на порозі у держсекретаря, то той тільки спантеличено й перелякано повіками кліпав, мов ото




заявився до нього привид із замку Шонбрунн і заточу- ється зараз у дверях. Але нівроку, добре пройшла роз- мова, чемно та привітно прийняв, обіцяв, що укра- їнські інтереси в перемовинах про Польщу будуть взяті під пильну увагу.

Несподівано для себе В’ячеслав Казимирович у хво- рості своїй навіть користь знайшов, бо тепер, позбав- лений на деякий час зустрічей, міг щільніше попра- цювати і з шкільництвом, і з пресою. Давно перестали світитися й зблискувати вогники з вікон на нічних хвилях Дунаю, а він все ще шелестів газетами, ноту- вав і ставив галочки чи знаки запитання на полях видань — знаків запитання чомусь з’являлося дедалі більше. Висновки інколи, по роздумах, випливали цілком несподівані, коли зосереджено прослідкувати шляхи-доріженьки інформації, а ще приводи публіка- цій. «Звертаю Вашу увагу ось на яку справу, — напи- ше в листі до Дмитра Дорошенка. — При австрійсько- му командуванні у Київі єсть такий п. Herman, Vertreter des Kriegspresseguartiers. Се польський жид, який, між инчим, все присилає тут до Відня справозданя, що на Україні ніяких Українців немає, що ніхто по українськи не говорить і т. ин. На підставі його рапортів АОК припинило видавання часописі

«Відродження України», яка посилалась в великім числі на Україну і яку сей пан нищив, пишучи, що розносчиків, які її продають, б’ють на вулицях. Одночасно за його посередництвом «Последния Новости» закупили тут велику кількість паперу. Він звістний ще тим, що зорганізував антиукраїнський шпіонаж у Київі. Треба б, думаю, зажадати, щоб сього пана забрали з України».


15

Інколи видавалося Липинському, що доля людська чимось нагадує мандрівку одинокого плавця на бла- генькому  човнику,  який  долає  велетенські  і  грізні

океанські хвилі: то підносить велика вода той човник угору, певність якусь вселяє і вже з гребеня хвилі горизонт вдається уздріти, а то знову кидає униз, у бездну, аж від того піднуджує, і тепер плавцеві треба махати якомога прудкіше веслом, аби не накрив його вал води за спиною.

— Дозвольте Вам передати, Ваша Світлосте, рати- фікаційні грамоти Берестейського договору, підписані власноруч німецьким імператором Вільгельмом ІІ і болгарським царем Фердинандом, — як вимовляв ці слова В’ячеслав Липинський у серпні 1918 року в Києві, звертаючись до Павла Скоропадського, то голос його трохи хрипів, мов необачно напився напровесні надто холодного березового соку. Українська справа таки відбулася. Ратифікаційними грамотами з турець- кою стороною він уже обміняється після повернення до Відня з Києва.

Уже двадцятого липня, навіть два тижні не випов- нилося по тому, як вручив він вірчу грамоту міністро- ві Буріану, барон Микола Василько влаштує прийом у Відні на честь українського посланника. Австро-угор- ський міністр Іван Горбачевський, довічний посол ві- денського парламенту Юліан Романчук, посли Кость Левицький і Євген Петрушевич, митрополит Андрей Шептицький слово «Україна» теж вимовляли інколи голосом, мов і вони необачно сьорбнули того надміру холодного соку березового.

За Холмщину граф Буріан тріпав нерви Липин- ському так, як тріпають лляне волокно у    терниці




удома в Затурцях, ще й гребінкою прочісувати не забу- вав. Дійшло врешті до гострої розмови з міністром:

Ми отримали від свого правительства повідом- лення про те, що цісарське королівське правительство Австро-Угорської імперії анулювало дане ним при заключенні миру в Бересті зобов’язання, — Липин- ський говорив різко і категорично, бо граф виморив В’ячеслава Казимировича так, що й в очі йому не хоті- лося зараз дивитися. — Правительство ваше мало най- пізніше двадцятого липня сего року предложити зако- нопроект про виділення від королівства Галичини областей Східної Галичини і злучення їх з Буковиною в один коронний край. Предложення мало одержати силу закону. Факт цей був потверджений вашою ексе- ленцією у розмові зі мною двадцять четвертого липня сего року.

Багатодосвідчений царедворець, дипломат і фінан- сист Буріан крутився, як на полюванні лис, який потрапив в загінку, але все ще не вірив, що його пра- порцями обклали навкруг.

Ваша сторона не виконує зобов’язань, — і граф узявся на пальцях, немов школяр, що інакшої лічби не відав, перераховувати недопоставлене збіжжя, м’ясо та інші продукти.

«Холера б тебе вхопила, — подумки лаявся Липинський, поки граф метеляв хвостом, вигадуючи все нові аргументи, аби викрутитися від виконання Берестейської угоди. — Мало тобі врізав тоді прем’єр по писку, якщо я тільки не сплутав тебе з іншим міні- стром».

Віденські українські парламентарі якось йому опо- відали, як на одному з засідань прем’єр раптом почав незрозуміло чому смикатися, то біліти, то червоніти, підскакувати на сидінні, мов то була під ним гаряча


пательня. А врешті зірвався з місця, та як вліпить під вухо найближчому міністрові, здається, то був Буріан,а тоді ще й з другої руки почастував…

Що там скоїлося? — у перерві спантеличено запитували в депутата Дідушицького, який поряд з ними сидів.

Та я шпилькою штрикав в одне місце прем’є- ра, — зізнався парламентар, що був мастаком на екзо- тичні вигадки. — А прем’єр подумав, що то міністр…

«Мало, таки мало тобі, графе, — злився Липин- ський, — відважив по щирості тоді прем’єр».

Кілька місяців вовтузився, як кіт із салом, В’ячес- лав Казимирович з лукавим графом, навіть радив Дмитрові Дорошенку вдатися до крайніх кроків. Якщо, мовляв, Австрія відмовляється від ратифікації Берестейської угоди чи Холмщину прилучать до Польщі насильно, то слід відкликати з Відня наше посольство. Це болючіше вдарить по Австро-Угор- щині, аніж Україні завдасть збитку, бо Австрії їсти хочеться, вона потребує більше економічних відносин з Києвом. А у Відні на той час можна лишити хіба одного урядовця для полагодження тих чи тих поточ- них справ.

Після того, як до Берліна з’їздили гетьман, Федір Лизогуб і Дмитро Дорошенко, таки все розв’язалося на дипломатичному рівні. Вже й Олександра Скоро- писа-Йолтуховського призначили губернським старо- стою Холмщини і Підляшшя.

А ще до Липинського прийшло визнання — як до історика та літератора. Років шість чи навіть більше збігло, як праці, що їх написав В’ячеслав Казими- рович, раптом набули нового звучання. В    газеті

«Діло» за  п’ятнадцяте  серпня  1918  року  в «Листі з  України» він знайшов відгук про власну     кни-




гу: «Популярною серед української інтелігенції в Галичині була книжка теперішнього посла укр. Держави у Відни п. Липинського «Z dziejów Ukrainy». Не знати, чи автор був певний, що його книжка відо- грає колись таку велику ролю в життю української держави. Наклепи польської преси на українство, — а спеціально на українську державу — заєдне вислізу- вання, відсуджування українського народу від всякої культури, твердження, що в українськім суспільстві жиє лиш дух руїни й анархії — обурили багато тутеш- ніх одиниць, які були римо-католиками і стояли осто- рінь українського життя. Ці люди почали вертати до українства — українською мовою. І то гарною воло- діють добре, бо навчились її прямо від народу. Поміччю в повороті до народу стала книжка п. Ли- пинського. Трудно її дістати, а за відступлення пла- тять грубі гроші. І зустрінете нині ще недавного ніби- то «поляка», як він з завзяттям студіює цю книжку, а наслідок — він віднаходить себе — він стає українцем. І приходиться мені — коли на те гляджу — сказати щире «спасибі» авторові, бо ролю, яку сповняє сучас- но його книжка, згодом щойно належно українське громадянство оцінить».

…І раптом той човник з плавцем поміж безкраїх хвиль океанських, поминувши черговий пінистий гре- бінь, стрімко пішов униз — рухнула Австро-Угорська імперія, так і не встигнувши обмінятися вже навіть виготовленими грамотами про ратифікацію Берестей- ської угоди, спалахнуло і гоготіло полум’я революції в Німеччині, губернського старосту Скорописа-Йолту- ховського арештовано у Бересті, щойно настала на терені  влада польська…


16

Павло  Скоропадський  вийняв  кишенькового  го- динника, з яким не розлучався ще з окопів Першої сві-

тової, і підніс його трохи ближче до очей: за п’ять хви- лин північ. «Певне, через п’ять хвилин почнеться від- лік останніх годин твого гетьманства», — подумалося мимохіть, цілковито спокійно, без найменшого при- смаку прикрощів, страху чи жалкування.

До кабінету зайшов німецький штабіст.

Вам потрібно невідкладно вилітати вже вранці в Одесу, варіантів інших нема, бо всі шляхи перекрито. Становище тяжке, то не просто бунт Директорії, то народне повстання.

Скоропадський тільки головою крутнув роздрато- вано, мовчки підійшов до вікна і відчинив його поло- винку: десь подалі, здається, біля Жулян, запізнілою грозою рокотіли гармати, війська Директорії набли- жалися щодня, навіть щогодини. Ні, він не збираєть- ся нікуди їхати, і летіти так само не має наміру, він залишатиметься тут до кінця. Розрядити цю грізну братовбивчу напругу могло, звісно, невідкладне при- буття французького посланника в Одесі Еміля Енно, який представляв, казали, реально держави Антан- ти — посланника напевне послухали б. Бо ж саме заради піддобрювання до тієї Антанти, задля спроби її на свій бік перетягти і видав він злощасну грамоту про федерацію з Росією; грамота стала хіба приводом, та ніяк не причиною повстання Директорії. Але теле- графні лінії перерізано, обмінювалися радіограмами. Та й той зв’язок був ненадійний, і марно міністр закордонних справ годинами висів над плечима ради- ста та нізащо лаяв на всі заставки ні в чому не повин- ного чоловіка.




До вас прибув, як парламентар, командувач Січових стрільців полковник Коновалець, — вранці доповів ад’ютант.

Я не можу його прийняти, — відказав чомусь від- разу, з незвичним для себе поспіхом, який спричинив- ся швидше образою на січовиків, що підтримали Директорію, аніж тверезим розсудком. За той поспіх Скоропадський шкодуватиме і через роки.

Гетьманові військовики спершу переконано тверди- ли, що Київ їм вдасться втримати, потім він побачив, що вони вагаються, і тринадцятого листопада ще раз перепитав, а скільки ж насправді днів військо здатне вистояти в облозі.

Два дні, — була відповідь, але й то непевна.

Ні, він не виїде до останнього, гетьман вірить у свою долю, хіба дружину попросить прихиститися в надій- них знайомих. В разі ж крайньої потреби розпорядив- ся тільки, щоб прохідний двір по вулиці Левашівській залишили відкритим, так він пройде у штаб і звідти на конспіративну квартиру.

О третій ночі його розбудили.

Вам термінова телеграма, — подав ад’ютант аркуш паперу.

Винниченко від імені Директорії вимагав негайної ліквідації гетьманства.

Скоропадський тільки скривився і знову приліг, відвернувшись до стіни обличчям.

О сьомій ранку гуркіт гармат посилився і гетьман викликав чергового офіцера.

— Наші підрозділи відходять на другі позиції, — відповів той, відводячи погляд.

«Отакої, — подумалося йому гірко. — Гарантували два дні протриматися, насправді ж на три години заледве стачило…»


А комендант, що зайшов опісля, попрохав відпу- стити частину особистої охорони: треба виручати інших бійців підрозділу, яких вночі роззброїли.

Тепер гетьман лишався вже зовсім сам.

Спокійним кроком Скоропадський пройшов у свій кабінет, аби забрати найважливіші документи.

Чого ж воно так, думалося між ділом, як відбирав найсуттєвіші папери, він свідомо ішов на каторгу, аби змучена ця земля і люд дихнути легше могли, аби життя не було насильством пронизане і справа, і зліва, як досі. Він змушений був, як циркач за контрактом, балансувати та викручуватися між австрійським монаршим двором і німецьким імператором Вільгель- мом, між білими арміями і червоними, між всіма отаманами вже тутешніми, яким немає рахунку, між варягами, що перли очманілою і вчаділою ордою на твою землю, і зайдами та варягами, якими її заселяли насильно та вперто чужі правителі впродовж минулих віків… Згадалась чомусь остання розмова з Липинським, як приїжджав той на кілька днів із Відня.

Ніякі варяги нам не збудують державу, — гово- рив В’ячеслав Казимирович тоном, мов гетьман чимось перед ним хоч і не завинив, але все ж до цього причетний.

Німців не я в Україну кликав, — не розсердився Скоропадський. — Мусив прийняти їх як даність, як дощ он там за вікном, — і показав на краплі води, що нечутно, спиняючись інколи лиш на мить, повільно стікали запотілою шибкою.

Так, без «варягів», тобто без зайшлих, більше рухливих та активних елементів, ніяка нація тепер не обходиться і обійтися не може, — Липинський рап- том заговорив незвично швидко, мов боявся не встиг-




нути з якоїсь причини викласти зболене і не раз із гір- котою передумане. — Але нація постає тільки тоді, коли «варяги» асимілюються, коли вони зливаються з місцевими, суголосними їм, бажаючими власної влади елементами, коли вони своєю активністю при- скорюють процес постання такої власної національ- ної влади. Коли ж зайди правлять самі при помочі піддержки чужої держави, — так, як це звичайно бувало в Україні, — то вони не мають потреби асимі- люватися…

Мову їм перебив ад’ютант з терміновою телегра- мою — просили помочі, на Півдні знову гриміли коле- са отаманських тачанок, під загрозою опинилися вже не тільки повітові містечка і меншенькі села, де дядь- ко сільський спішно дорізував останнє порося, бо поросяті тому напевне не судилося стати навіть під- свинком.

Навпаки, оті зайди, опинившись серед маси без- голової, — провадив Липинський, — позбавленої інстикту власновладности, асимілюють цю масу до себе; вони денаціоналізують все те активне і творче, що виділяє з себе ця маса, вони витягують з неї всі живі соки, залишаючи в осаді лише босяцтво і декла- сованість.

Липинський спинився на мить, йому забракло повітря, у грудях поколювали голки, бо ж повністю відмовляла половинка легень, а друга, побита тубер- кульозом, і собі починала в’янути; та спинитися він уже просто не міг, доки не вимовить всього, що допек- ло не менше тих жалких і колючих голок у хворих грудях:

У цьому разі «варяги» не возстановлять, а лише доруйнують органічну структуру української нації…

Де ж ти послизнувся, гетьмане, спіткнувся у ці ней- мовірно скоротечні сім з половиною місяців, думав


Скоропадський, — чи тоді, як  «федералізацією» з Росією гадав обхитрити підсліпувату, нерозумну і підлу Антанту, чи як недооцінив безтолкової отаман- щини власного, рідного із глибини століть твого наро- ду, того самого, до якого Пантелеймон Куліш звертав- ся «народе, без пуття, без чести, без поваги», і чи є на всенькій землі людина, здатна з того народу витвори- ти за сім місяців і два тижні горду та мужню націю?.. Від сортування документів Скоропадського відірва-

ли раптово, попросивши невідкладно до телефона.

Пане гетьмане, пане гетьмане! — схвильованим голосом мало не кричав міністр закордонних справ Афанасьєв. — Еміль Енно приїхав, я послав за ним авто!

Міністр тішився, як дитина, яка негадано знайшла вельми розкішну і звабливу цяцьку; Скоропадський якусь мить потримав у руці слухавку , а врешті, не промовивши й слова, її обережно повісив — знову всміхалася доля лукаво й єхидно, забракло хіба кіль- ка годин для шансу все врівноважити та вирівняти.

Тим часом безладна стрілянина на вулиці ближчала і до Скоропадського підбіг офіцер:

Чого ви чекаєте, ви ж загинете!

А нікуди мені йти, — кволо якось відказав геть- ман.

Йдіть до мене…

Скоропадський згадав про дворик отой прохідний на Левашівській, але коли підійшов до воріт, то вони так і лишались забиті, бо через халатність, певне, роз- порядження його не виконали. Накинувши на себе доху, аби не впізнали, з випадковим візником дістався на Банкову — біля будинку стояла гармата, яку якраз заряджали…

Врешті вирішив їхати до турецького посла, що мешкав у готелі «Палас». Відмовитися офіційно від




влади чи цього робити не слід? Поодинокі ще пострі- ли та зрідка кулеметне гарчання, мов пересвари, свід- чили про опір вірних обов’язку військовиків: ні, довше люди не мають гинути, їх від присяги потрібно негайно звільнити.

Рівним, чітким почерком лягав на папір куций текст відречення від гетьманської посади. Крапка після останнього речення була крапкою опісля бага- тьох величних сподівань, обвалу будівлі, що зводила- ся з таким трудом, аж долоні вкривалися одним водя- нистим суцільним мозолем, зводилася потом солоним і такою ж солонуватою кров’ю, опісля краху ілюзій, яким не судилося на світ білий пробитися, як блідо- зеленій траві крізь надто грубу і упродовж тривалого часу втоптану підошвами кам’яну бруківку.

17

Горів його дім у Русалівських Чагарах.

Він метався світлицею в напівпам’ятстві,  гатив

кулаками у двері й пробував виламати їх плечем, та все намарне; між тим крізь щілини вужами вповзав сизуватий дим, спершу стелився підлогою, далі підні- мався все вище і вище, вже й до пояса став сягати, забиваючи подих та рвучи й без того хворі легені, полум’я гоготіло ззовні, червоні його язики вививали- ся за вікном, знущально й злостиво сміючись, зазира- ли крізь шибки, а Липинський все лупцював у двері…

— Рами віконні ламайте, рятуйтеся! — голос Левка Зануди ледве чутно лунав десь з-за стіни.

Як же воно так, змайнула подивована думка в Липинського, Левка ж тоді вбили злі люди, вже й могила досі травою поросла, а він усе ще гукає через роки, йому порятунок радить?..


В’ячеслав Казимирович прокинувся і тяжко закашлявся, мов той сизий ядучий дим справді щойно лещатами безжальними чавив йому груди, той сизий дим, що бридкими вужами вповзав у кімнату, міг зі сну якимось дивом впозти у життя, в цей досві- ток, що займався за вікном його віденського помеш- кання.

Липинський не вельми то досі вірив у сни і прикме- ти, але цього разу, прокинувшись, почувався чомусь негаразд, щось гірке залишалося на душі, мов у домі, коли після справжнісінької таки пожежі ще довго лишається, як не провітрюй, гіркуватий запах горіло- го. Навіть коли вже був у посольському кабінеті, зоставався той дух погорілля, незрозуміла і непоясни- ма тривога, і він мимохіть, геть по-хлопчачому, кіль- ка разів навіть підшморгнув носом, ніби упевнитися хотів, що то лиш обман, то ще сон не до кінця вивіт- рився з думок.

Цього разу, попри скепсис до снів і прикмет, непо- яснювана тривога раптом підтвердилася.

Найперше на порозі постав Андрій Жук зі свіжим дипломатичним пакетом.

— Полковника Болбочана розстріляли, — замість

«добридень»  проказав упівголоса.

Знову горіле, лише дужче, почулося у повітрі.

Боже милий, що діється, думав Липинський, при нашім страшнім убожестві на людей, коли кожна сві- дома і чесна одиниця на вагу золота важиться. А Болбочан, В’ячеслав Казимирович твердо певен, був одним серед найвизначніших українців, які пристали до національної роботи допіру в часи революції, дещо пізній, але пристали щиро й усією душею.

Липинському оповідали про похід Запорізької дивізії Петра Болбочана в Крим, хоч від крутійства з півостровом перед підписом договору у Бересті душа




кривилась і мерзла. Але не захоплюватися Болбо- чаном він просто не міг.

Уночі, як тільки зорі зблискували й кришилися на раптово потривоженій весняній воді, українське вій- сько брало Сиваш. То нездійсненне було б, якби не козацька зухвалість та витончена психологічна гра командирів, — стрімко просувалася Запорізька диві- зія півостровом, з наскоку захопивши Джанкой, і ось вже вона на вулицях Сімферополя.

Ніде по всій Україні, — оповідатиме згодом учас- ник походу, — не стрічали нас з такою непідробною радістю, як зустрічали нас і вітали тут, в Сімфе- рополі…

Воно й зрозуміло: на вулицях, після втечі більшо- виків, ще хиталися на вітрах тіла повішених, ще не всі вікна в домівках засклили після погромів червоних.

Рідко біда самотиною ходить, тож оскільки Німеччина собі накинула виголоднілим оком на ласі для них кримські простори, то війська генерала фон Коша оточують українців та враз беруть під контроль найважливіші в місті вузли.

Скласти зброю, здати майно. Ви інтерновані, — з прусською прямотою висунув генерал ультиматум.

Мовляв, пояснила німецька депутація, за Берестей- ською угодою то не ваше, нічиє майже лишилося, то вже ми тут господарі. І папери перед Болбочаном, як карти ворожка, переконливо розкладають:

Ми давали запит у Київ, і нам з міністерства вій- ськових справ УНР відповіли, що про вас вони зовсім не знають та ніяких завдань воювати в Криму не дава- ли нікому.

Отакої…

Тим часом Болбочан розробив два паралельних плани звільнення Криму від червоних частин,    а


німецькому командуванню висунув зустрічні вимоги: Запорізька дивізія відступить лише після наказу повноважних на те своїх урядовців, зброї не віддасть, хоча рух транспортних і санітарних частин, як ком- проміс, готова узгоджувати з німцями.

Слава Богові, прибув генерал УНР Зураб Натієв, безпосередній начальник Болбочана, і, як старший військовим званням за фон Коша, залагодив кон- флікт.

Між тим німецьким штабістам вдалося якось нала- годити зв’язок з Києвом, але звідти Петрові Болбочану по черзі надходило:

Україна не забуде ніколи жертовності Запорізь- кої дивізії.

А ще через півгодини:

Радимо прийняти вимоги німецького команду- вання.

У цій безтолковщині немалого труда вартувало Петрові Болбочану зберегти боєздатність дивізії. А вона таки зберігалася, як лишався беззмінним напис на  дивізійному прапорі довкола  тризуба:

«З вірою твердою в конечну перемогу вперед, за Україну!» І сам Петро Болбочан, і його запоріжці не належали ніколи до тих, про кого гірко згадуватиме О. Вишнівський: «Ці «отамани» вирушали окремими потягами на фронт, до якого, зрештою, майже ніколи не доїздили, а коли й доїздили, то нікому підлягати не хотіли, наказів не виконували й чинили лише те, що самі хотіли. «Війну» провадили переважно з пляшками в потязі, а поза потягом — з людністю містечок…

Головний отаман, який… завжди тяжко переживав подібні ексцеси, видавав із цього приводу найгостріші накази».




Ті накази здебільшого не виконувалися.

Липинський терпіти не міг безвідповідальності та розхристаності не тільки в великому, а й в найдрібні- шому на позірний погляд: нещодавно зовсім розлюту- вало, аж позеленів з образи, коректорське нехлюй- ство. В його публікації про українську гетьманську традицію, якій надавав неабиякого значення, замість

«германське варварство» раптом читає… «гетьманське варварство».

Андрій Жук, розкладаючи на столі перед Липин- ським свіжу дипломатичну пошту, трохи вагаючись, докинув:

— Може, воно якось по-іншому ще склалося б, якби Болбочан не був таким йоршистим…

В’ячеслав Казимирович тільки головою покру- тив — так, мов була вона якась окремішня і не зовсім слухняна, тож тепер мусив її ліпше на плечах припа- сувати. Він ще раніш ознайомився з відкритим листом Петра Болбочана Головному отаманові, членам Ди- ректорії, прем’єр-міністру, начальникові Генераль- ного штабу, головам Українського Національного Союзу і Українській партії соціалістів-самостійників.

«Ви думали тільки, — гнівно писав Болбочан,– над всякими сортами соціалізації, Ви думали й думаєте над тим, як найкраще й найдовше зруйнувати Україну. Ви особливо багато працюєте і думаєте над тим, аби не розсердити і догодити Вашим московським товаришам-большевикам, аби не казатися в їх очах противодемократичними. Ви не бачите того, що цим плодите на Україні таких же товаришів-большевиків, і не бачите того, що через большевизм ведете Україну до «Єдиної Росії»…»

Липинський гадав, що вдача Петра Болбочана у чомусь схожа на його: він теж у Харкові вчинив би так,


як без вагань робив той. Коли там зібрали «робітничий з’їзд», який став закликати до повалення Директорії, Болбочан враз розігнав це проросійське збіговисько. Схоже сталося зі з’їздом Селянської спілки на Полтав- щині, що не визнавала української влади і підбурювала люд боротися з нею. Власне, армія УНР трималася на Запорізькому корпусу Петра Болбочана та на Січових стрільцях Євгена Коновальця. І коли за доносом таємно- го чекіста Омеляна Волоха, чоловіка арештували і зго- дом перевезли до Києва та розмістили в готелі «Конти- ненталь», де в сусідньому номері мешкав тоді Симон Петлюра, а поряд жили інші очільники Директорії, то чомусь ні Головний отаман, ні будь-хто з них не знайш- ли часу поцікавитися долею уславленого командира.

Ще за Петра Болбочана пробували заступатися його побратими. П’ятнадцятого червня бійці-запоріжці звернулися до уряду з постановою: «З болем у серці та ненавистю до тих кол, що руйнували Україну і досі продовжують цю руйнацію, ми… зазначаємо, що життя отамана Болбочана ми рахуємо під персональ- ною відповідальністю членів уряду УНР. Отамана Болбочана ніхто не має права відірвати від нас, бо він є наш старий працівник, людина освічена, патріот, вояк-лицар і заплямованість його честі не доказана». Спільно із Січовими стрільцями запоріжці намірили- ся навіть потяг з урядом захопити і утримувати його доти, доки не звільнять їхнього командира. Звинува- чення Болбочана у спробі вчинити переворот вони щиросердно вважали вигадкою і злою нісенітницею.

А це опис допитів та його останніх днів, — мовив Андрій Жук і поклав на стіл Липинському окремий аркуш паперу, мовив так, наче йому щось заважало говорити, мов камінець який десь у роті тримав, ска- зав і відразу вийшов.




В’ячеслав Казимирович повільно читав, як свої катували полковника Болбочана в останню ніч, як кров’ю стікав і врешті збожеволів.

Симулює! — не вірили і катували далі.

Спершу двічі виводили його на розстріл, копали яму і стріляли сліпими патронами. А наприкінці дня двадцять дев’ятого червня було винесено вирок — такий самий, як раніше виносили йому по черзі боль- шевики і білогвардійці.

Вивели Болбочана востаннє на розстріл, і стрільці підняли рушниці.

Вогонь!

Натомість тиша стояла, навіть дихнути стрільці боялися.

Удруге лунає команда:

Вогонь!

І цього разу тишу ніщо не порушило, лише зловісно каркнула десь збоку ворона.

Тоді начальник охорони, розчервонілий, мов буря- ковим соком щойно вмивався, вихопив пістолет, вистрелив напівпритомному в голову і за комір пово- лік до готової ями.

Липинський, не дочитавши останні рядки, раптом знову закашлявся, той ядучий нічний дим пік і роз’їдав побиті ще окопною бідою легені, він судорож- но й жадібно заковтував повітря, тримаючись руками за груди…

Урешті, як попустило трішки, без вагань узяв перо і чистий папір — Липинський писав заяву про власну відставку.

— Факт розстрілу отамана Болбочана, — не втихо- мириться душа і через роки, — се тільки вище, видні- ше полум’я того процесу самоспалення, в якому зго- ряє наша хата…


18

Ще як заява про демісію Липинського під стукіт коліс на розхитаних в час безладу рейках котилася у поштовому  вагоні  до  Києва,  то  дізнався  В’ячеслав Казимирович  обставини  першого  свого  звільнення

опісля зречення гетьманства Скоропадським. Якраз на Різдво 1919 року, як побігли діти попід вікна пана- господаря заколядувати, а самі урядовці вже облизу- валися подумки в передчутті святкової вечері, департамент чужоземних зносин МЗС УНР ухвалив рішення про звільнення всього складу віденського посольства і передачу справ Миколі Троцькому, секре- тареві представництва.

Повідомлення офіційно мав зробити Модест Левицький, що якраз перебував у Відні після дипло- матичної своєї роботи в Атенах. Але як дізнався про рішення департаменту барон Микола Василько, дип- ломатичний представник Західноукраїнської Народ- ної Республіки, то зовсім забув нараз свій багатющий дипломатичний та парламентський досвід і тільки руками сплеснув, мов селянка яка в його рідному виж- ницькому краї:

Не робіть цього, Модесте Пилиповичу!

Брехати, Миколо Миколайовичу, хоч уже й вуса посивіли, а все не навчився,– похмуро опустилися ті вуса в Левицького.

Христа ради, задля справи нашої, — зовсім не дипломатичним тоном благав барон, визнаний автори- тет у цьому товаристві, який так багато зробив завдя- ки своїм європейським зв’язкам при укладанні Берес- тейського миру; чоловік з того аж спітнів і взявся залисини витирати поспішно, але якось кумедно так, як промокашкою чорнило вимочують.

І таки укоськав Модеста Левицького.




Що діється в нас? — голодними очима запитував Липинський у гостя. — Ми тут зовсім одрізані і розіб- ратися не в силах. Може, ви, хоч на макове зерня, зві- домі?

Та я ж в Греції був, — віднікувався Левицький, бігаючи очима кабінетом, мов шукав, де подіти ті очі, прихистити чи знайти їм надійну схованку.

Для мене се надзвичайно важно знати, — підо- зріло глипав на колегу недавнього В’ячеслав Казимирович. — Справа наша уся поставлена на кар- ту, один незручний хід — і все може бути програне, і надовго. Я писав Дорошенкові, але не маю відповіді, дні ідуть, тим часом ні слуху, ні духу…

У передостанньому абзаці того листа, як зойк, звучали слова: «Отже ще раз прохаю дуже — напи- шіть докладно про все. Думаю, що не відмовите мені, во імя хоча би тої спільної праці, яку вели ми з Вами і яка страшенно трагічно не склалася так, як ми того з Вами бажали».

Змовчав тоді Модест Пилипович, уперше в житті насправді збрехав, — дорікав сам собі він ще довго.

В’ячеслав Казимирович потім дізнався про те мимо- вільне малодушшя Модеста Левицького. Але й крихти образи чи зла не тримав за душею, йому сам Микола Василько про те розказав, та ще й просив пошкодува- ти Левицького — у далекій Греції навічно в землі спочиває дружина, син на руках, сам же Модест Пилипович зоставався без роботи, без засобів для про- життя, з таким непевним майбуттям своїм, як у пониззі тумани осіннього досвітку в його такій же далекій Вихилівці на Поділлі…

Але вилізло шило з мішка, вилізли ті звинувачен- ня, які недалекі люди невідомо з яких причин Липинському висували. І тепер уже сам В’ячеслав Казимирович вимагає від міністерства   закордонних


справ призначити слідство щодо того, «хто вніс більше плутанини в польсько-українські відносини і хто вів дійсно небезпечну та шкідливу для Української Держави супроти поляків політику…»

Тепер по демісії ти вільна людина, тішився чи, точ- ніше, зловтішався сам із себе Липинський, можеш спати до котрої заманеться і світло на ніч гасити так само в будь-яку пору, можеш парками віденськими шпацірувати, як звичайний тутешній рантьє, для якого всі війни і вся світова метушня не більше, ніж грім за виднокраєм далеким — вухо ловить те гоготін- ня, приглушене віддалями невимірними, але все ж грім той не страшний, ледве чутний, навіть блиска- виць не зобачиш…

Лист від Дмитра Дорошенка надійшов тижнів за шість.

«Карлсбад,7 серпня 1919.

Любий мій Вячеславе Казимировичу!

Мені дуже тяжко було довідатись, що Ви подались до димісії через те, що я розумів та здогадувався, що Ваша димісія звязана для Вас з дуже прикрими й тяжкими пере- живаннями; очевидно, щось мусіло статись такого, що Ви не витерпіли і сказали нарешті: годі! Але, на мою думку, Ви добре зробили. Ще 11/2 місяці назад я, коли пригадуєте, радив Вам не кидати цеї посади, а тепер, по тому всьому, що робилось і робиться (мені докладно оповіла про це людина, що прибула з Кам.-Под.), я бачу, що лишатись не можна. Одпочиньте, заспокойтесь, а тоді буде для Вас робота: і гро- мадська, і наукова, і публіцистична. Ви маєте добре перо, і це може служити Вам доброю зброєю для оборони рідного краю. А я таки думаю, що обставини зміняться і не за горами такі часи, що Ви знов будете працювати на політичному полі. Ми повинні працювати для нашої України при всяких обстави- нах, але не при всяких обставинах можемо брати на себе одпо- відальність за те, що робиться урядом. Бог з ними! Горбатого могила виправляє, а ці люди належать до тих, що їх наймен- ше може чомусь навчити історія, досвід, обставини…»




Липинський, прочитавши листа, і справді подався поблукати містом: тільки не в парк пішов, спершу без- думно тинявся вулицями, доки не вийшов на набереж- ну, а тоді присів на краєчок лавки. Він довго дивився на плин пологих у цю тиху пору хвиль, те споглядан- ня тихої течії води, в якій відбивалися високі перисті хмари, той плин заворожував так, як заворожує довге споглядання вогню у нічному багатті; думки стають тоді легкими, вільно і безборонно собі пливуть, куди заманеться, якось провітрюється душа і непомітно стає спокійнішою. Як бути далі? І для чого потрібен він у житті такому химерному, з якою метою, навіщо прийшов у цей дивний, неймовірно заплутаний та непередбачуваний, жорсткий та колючий світ?

19

Подібної пори хвилюючої краще чимдуж утікати із  затісного  помешкання  —  у  весняних  віденських парках  зеленим туманом оповилося  гілля платанів і

кленів, досі аж до оскоми сумних та сірих, їжилася пружною щіткою трава, не припала ще курявою, якою ностальгічно манило пройтись босоніж, і легкий вітер доносив з-за міста ледь чутний дух свіжої, щойно з зимового сну, сирої ріллі. Та не на променади приїха- ли до Відня Д. Дорошенко і М. Тимофіїв, С. Шемет і О. Скоропис-Йолтуховський, С. Крилач і М.Кочубей… Уже котру годину точиться мова про засадничі доку- менти, на яких має знятися нова спілка за нових обставин, Український союз хліборобів-державників.

— Збудування міцної незалежної Української дер- жави, — коли читав, час до часу піднімаючи погляд, коли переказував власний текст Липинський, бо й передрукувати не встиг, — є нашим завданням. Рада


Земель має стати законодавчим органом, тимчасовий адміністративний комітет згодом, по заняттю терито- рії, творитиме кабінет міністрів, дорадчим органом буде Генеральна Рада при Начальному Вождеві, себто головнокомандувачу війська, Гетьманові Держави. Се є конституційна, правова, а не самодержавна, монархія…

Крізь напівпрочинене вікно пискнули жалібно трамвайні колеса на повороті, долинали задерикуваті голоси хлопчаків, продавців газет, що викрикували найінтригуючі заголовки, і десь далеко поважним басом відізвався пароплав, який підходив до річкової пристані.

Восьмого травня 1920 року вони підписали угоду від імені новопосталої монархічної організації. То був перший підготовчий крок перед розробкою В’ячес- лавом Казимировичем статуту і регламенту УСХД, які мали бути підтверджені уже по новорічних святах 1921-го. Діяльністю новоохрещеної УСХД мала опіку- ватися Рада Присяжних, яку очолив Липинський.

Ревнивим оком на справу Липинського, Скоропад- ського та їхніх однодумців відразу ж накинули ті, хто хотіли так само добра землі своїй і своєму людові, хоті- ли, аби чужий черевик не топтав більше зерня ні в полі, ні в душах, не пливли чорні дими над селами і полями, — та кожен сповідував правду власну та її мав за найправовірнішу. Ще тільки з вікон вагонів на вес- няні поля виглядали, їдучи до Відня, учасники пер- шого зібрання хліборобів-державників, як уже в департаменті чужоземних зносин уряду УНР в екзилі лежали папери про ті наміри, повідомлення з грифом

«таємно» і «дуже таємно» про контакти Скоропад- ського не лише з гуртом В’ячеслава Казимировича, а й з полковником Зеленським, німцями Альвенслебе- ном і майором Гассе, про барона Кноррінга з близько-




го оточення гетьмана, який задля його справи щільно працює з американськими і англійськими банками; щоправда, відзначалося, «із московськими кругами гетьман не зноситься». Нерідко в ті папки з таємними грифами поряд з правдивими вістями  прилітала

«качка», яка лопотіла бозна-звідки взятою чуткою про двадцятитисячну армію на теренах Чехії для Скоропадського, що ось-ось піде через Бессарабію в Україну.

Зелена жаба завидок ураз пристрибала, як дійшло про продаж Скоропадським жінчиного маєтку в Британії за двісті мільйонів німецьких марок; окрім завидок до Яфета була й зрозуміла тривога, бо ж за такі кошти чималенько різного можна вчинити.

Своя правда у віденському тижневику «Боротьба», в редагованій Володимиром Винниченком «Новій добі», у журналі «На переломі» Олександра Олеся, якому неймовірно хотілося чистий духовний простір в еміграції витворити, та все чомусь не завжди вдавало- ся. А найбільше дратувало В’ячеслава Казимировича, що замість зведення цільної, знаної вже раніше геть- манської держави, десь взялася єзуїтська потуга роз- дерти, розшарпати і розшматувати люд на «кляси» й

«прошарки», які мають між собою на смерть чубити- ся; звідси й хотіння у тій шарпанині від немочі власної частенько жар загребти чужими руками. Без вихиля- сів він викаже те Андрієві Жукові:

Сьогодні Винниченко на своїм «посліднім» від- читі заявив, що проти «української реакції» і «укра- їнської буржуазії» він готовий знов увійти в союз з Російською комуністичною партією. Отже ж, що дивуватися сій «буржуазії», — а принаймні тій її неідеалістичній частині, яка хоче їсти галушки укра- їнські не менше Винниченка зо всякими Р.К.П. і заключає союз чи то з Росією, чи то з Польщею.


Так було, так буде, доки в її духовнім життю провід вестимуть глупі хитруни типу Винниченків, Клименків і т. п., у яких єдиним щирим і нехитрим єсть їх зненависть до «панів»…

Ще Липинський полюбляв згадувати, як Сергій Єфремов передражнював манеру письма винниченко- вого:

Таж Винниченко не пензлем пише, а щіткою, — і Єфремов руками розмахував, як той щіткою незграб- но та неоковирно орудує.

Мило так і запобігливо всміхався Іван Полтавець- Остряниця, як був при правлінні Скоропадського генеральним писарем. А тут раптом долоні чомусь засвербіли, взяти самому в ті долоні булаву гетьмансь- ку захотілося: відколюється і власне козацтво засно- вує. То в Мюнхен переїжджає і дружбу з майбутнім міністром східних територій гітлерівської Німеччини А. Розенбергом заводить, то бачать його в оточенні монархістів російських, то подейкують про його пере- мовини ген з неблизькими куклукскланівцями…

Я нелегально вернувся в Україну і воював у Холодному Яру проти большовика, — каже він, і ніхто йому чомусь не вірить. Українське національне козаче товариство (УНАКОТО) невідомо звідки раптом має чималі кошти й починає діяти, окрім Австрії та Німеччини, у Фінляндії, Естонії, Польщі, Румунії, Чехословаччині, Болгарії, Марокко і навіть… Ватикані.

В’ячеслав Казимирович тепер багато писав. Писав, аж руку інколи зводило направець, він вставав, ходив кімнатою і розмахував тією рукою, мов гіпнотизер, що приспати хоче на сцені довірливого глядача-добро- вольця, а як уже зовсім від болю у грудях заливав очі піт, то пробував далі писати лежачи. Полтавцю- Остряниці він незадовго відповість:




«Основною прикметою українських людей єсть повний брак патріотизму і зненависть до своїх власних земляків. Оця основна прикмета приймала в історії ріжні форми: князівської, магнатської, шляхетської, козацької і врешті сучасної отаманської та інтелігент- ської «партійної» гризні та анархії серед українських верхів, і такої самої анархії — боротьби села з селом, кутка з кутком, і взаємної ворожнечі та взаємного недовіря — серед українських низів…»

Мов продовження давньої суперечки з Володи- миром Винниченком  про «соціалізацію», «панів» та

«буржуїв», звучатимуть його слова з «Вступного слова до читачів з ворожих таборів», що   передуватиме

«Листам до братів-хліборобів»:

«І памятайте Ви, інтелігенти українські, що народ український визволитись може лиш тоді, коли з пащі московської і варшавської метрополії він свою голову вирве. Голова його — це пани. Не тільки сучасні, а всяка, у всякій добі, місцева верхня — провідна і прав- ляча — верства, яку Ви — представники народу — свої- ми «очима завидющими і руками загребущими» всякий раз, як починається творення Держави Української, назад в Москву та Польщу заганяєте. Верству цю Ви му- сите до народу притягнути і з народом в одну націю звя- зати. А зробите це лиш тоді, коли панські сепарастичні українсько-державницькі стремління всіма силами своїми, всім Вашим впливом на народ, піддержите. Без цього вся Ваша українська — соціялістична, націоналі- стична чи як би Ви її не називали — праця, буде кон- вульсіями живого кадовбу з прищемленим верхом…»

Липинський тепер багато писав, писав сидячи, тоді лежачи, але як уже несила було, то диктував, а тоді прискіпливо, зиркаючи ревізором підозрілим на літе- ру кожну, чи нема тут до чого причепитися, вичитував текст і відправляв нарешті на пошту.


20

Оте  роздоріжжя  із  казки  згадалося  мимовільно однодумцям Липинського, оте перехрестя, де камінь великий лежить і напис на ньому: «Направо підеш —

коня втратиш, наліво підеш…» А на камені чи то крук, чи ворона стара, аж сива, сидить, каркає так єхидно і зверхньо на подорожнього, насмішкувато поводячи з боку на бік сірим дзьобом. Мовляв, яку дорогу тут не обрав би, однаково нема певності, що на кожній лож- кою мед сьорбатимеш.

Як утворили у Відні союз хліборобів-державників, то подальші путі, видавалося, вибирали з глуздом: треба якось помирити колишніх супротивників полі- тичних, претендентів імовірних на український геть- манський престол — ерцгерцога австро-угорського Вільгельма Габсбурга, відомого як Василь Виши- ваний, і Павла Скоропадського. Проводу УСХД бачи- лося, що головнокомандувач збройних сил Скоропад- ський, довкола якого мали гуртуватися «українські державотворчі елементи», першим назустріч крок сту- пить, піде без гордині та зарозумілості і доручить Василеві Вишиваному під власним командуванням окрему військову операцію в Галичині. Тим паче, Василь Вишиваний увійшов у дорадчий орган, попе- редницю Ради Присяжних, Генеральну Раду.

То була б добра дорога, порозумінням вистелена, на якій ціль бачилася б наприкінці, виднілася чітко з-по- між заростей безтолкових та чагарів.

Гірко всміхався Липинський, бо на камені отому, що на казковому перехресті лежить, у житті сиділа не одна єхидна й насмішкувата ворона, а цілісінький виводок: і кожна з різномастої української еміграції каркала по-своєму, клювала розлючено час до часу




найближчу сусідку, інколи навіть чубилися всі разом, аж пір’я над ними знімалося.

Спершу Вишиваний не погодився з дечим у статуті й регламенті хліборобів-державників.

Не згоден, — головою крутив, — то може витво- ритися цілком авторитарний режим.

А ще з того каменя на роздоріжжі ворона якась ерц- герцогові накаркала про буцімто польську заангажо- ваність Липинського. Те до решти заплутувало клу- бок, який і так заколошматили. Поступово мінявся тон у спілкуванні В’ячеслава Казимировича і Василя Вишиваного. Цілком щиро звертався Липинський 1918 року до ерцгерцога:

В історії наша державність і наша нація все хита- лися між двома полюсами — сходом і заходом. Це хитання не закінчилось і досі. У нас на сході хоч тяж- ко, але невпинно і твердо йде емансипація од східних пережитків, так само в Україні західній повинна йти емансипація од пережитків західних. Тільки очищені з впливів неволі знайдуться колись вільні сили України в своїй Вільній Великій Батьківщині. І тому я щиро радію, бачучи Вашу Цісарську Високість на сто- рожі наших західних границь. Радію мрією, що, мо- же, тут на заході родиться така Україна, котра своїм прикладом навчить свою рідну сестру по той бік Збруча. А що ніхто інший, як Ваша Цісарська Висо- кість, не зможе краще повести свій нарід до сього великого діла, то запорукою тому служать діла і слова Вашої Цісарської Високости.

Спершу в березні 1921 року, ще вагаючись, сумні- ваючись і прискіпливо добираючи кожне слово, як потрібну цеглину муляр, що реставрує давню та цінну будову, Липинський дискутує з Василем Вишива- ним — хоча вже проривається мимовільно роздрату- вання:


Нам дуже дивно, що вас так сильно вразив неде- мократичний характер нашого статуту. Знаючи ваші колишні симпатії до большевизму, ми ніколи не при- пускали, що ви одночасно так шалено — як пишете — прив’язані до парляментаризму і демократизму.

Кілька разів брав Липинський і відкладав якнайда- лі від себе папір, коли мав відповісти на звинувачення в польськості, навіть хитруючи сам перед собою, вига- дував якийсь клопіт спішний, чай варив або брався за книгу, аби не писати лише, але змовчати на несправед- ливий закид уже просто не міг:

«Ви даєте пізнати в свому листі, що порвали Ви з нами між инчим тому, що ми «ідем з поляками». Не знаю, що Ви розумієте під словом «Поляки». Коли Ви говорите про наших спольщених українських поміщи- ків, то думаю, що вони мають таке саме право почува- ти себе Українцями і брати участь в українській полі- тиці, як Ви, або як Ваш Батько і Брати почували себе Поляками. І підозрювати їх, що вони «стали Україн- цями» тільки на то, щоб відобрати свої маєтки, це те саме, що підозрювати Вас, що Ви стали Українцем, щоб дістати Українську Корону.

Коли ж Ви під словом «Поляки» розумієте поль- ський уряд, то це, що ми ідем з ними, являється про- вокаційною брехнею. І коли Ви тому порвали з нами, то Ви свідомо чи несвідомо впали жертвою прово- кації…»

У цій шпаркій суперечці мала вигартуватися істи- на, як у доброго коваля гартується залізо — зле, як недогріти метал на вогні, але недобре, коли перегріти, бо вийде той виріб зовсім м’яким і до діла ніяк непо- трібним. Андрія Білопольського, колишнього члена Української Центральної Ради, який в Бухаресті засновував союз хліборобів, Липинський ознайомлю- вав з перебігом подій:




— До мене приїздив Євген Харлампійович Чика- ленко намовляти нас до спільної акції з Василем Ви- шиваним, який тепер таку ширшу акцію задумує і в яку Євген Харлампович вірить. Я йому відповів, що ми не можемо про цю справу балакати доти, доки Василь згідно з даним словом, не помириться з Пав- лом Петровичем і не поведе свої акції в порозумінні й контакті з ним.

Вельми непрості суперечки нуртували, пінилися і шуміли тоді поміж хліборобів-державників, те було рікою у весняну повінь, де стрімко котилися, зблис- куючи на сонці гребенями хвиль, бунтівні води, але вирувало все і кипіло суворо поміж двох берегів: або особу гетьмана персоніфікувати, як знову постане Українська держава, на площі Святої Софії, під дзво- нів віковічних урочистий передзвін; або зійтися на постаті гетьмана зараз, аби не нищив на корені справу розбрат.

Зійшлися на думці спільній нарешті, бо привид роз- брату не чекав навіть ночі, розгулював собі без страху вже серед білого дня… Зійшлися на постаті Скоропад- ського. Ще, правда, хтось заїкнувся: та він же зрікав- ся, є власноручно підписаний документ. Ні, твердили правники, він зрікся конкретної влади у певний час, через повстання, та ніде не написано, що зрікався гетьманства, що зрікся древнього роду свого гетьман- ського.

То була вже третя пропозиція Павлові Петровичу Скоропадському. По другій він справді зрікся посади, про першу, і то настійну йому пропозицію, знало вель- ми мало, навіть серед найближчих людей.

…Святкували двохсотліття Полтавської битви. Бучно так святкували, силячись витворити з Полтави

«город русской славы и русского оружия». Гримлять на могилах оркестри, імператор Микола ІІ, великий


князь Михаїл Олександрович, Фредерікс, Сухом- линов, Столипін, принц Ольденбурзький любуються почесним караулом у Ставці під містом. І тут комусь з царедворців стукнула в голову думка, що є добрий шанс удостоїтися високого благовоління: вірнопідда- ним малоросам зробити істинно царський дарунок — присвоїти спадкоємцеві древнього роду титул гетьма- на. Як не перебирали, а кращого, аніж полковник Павло Скоропадський, віднайти не змогли — флігель- ад’ютант імператора, бойовий офіцер, що зажив слави в минулу війну.

Ні, — тільки й сказав на пропозицію Скоропад- ський.

Як? Як сміє він відмовлятися від такої імператорсь- кої честі? Чи розуміє він, що ставить на кін свою кар’єру, своє майбуття?

Ні, — повторив Скоропадський, стиснувши зуби. Флігель-ад’ютант Павло Скоропадський супрово- джував, звісно, скрізь імператора, а від його, тренова- ного на війні, уважного ока багато чого не могло при- ховатися. Шпалери військ по вулицях та дорогах скрізь були завчасно вишикувані, аби, крий Боже, хтось не наблизився до царя. «Союз русского народа» і

«казацкие» полки оточили місто, поїзди з Полтави не відбували й не приїздили, на вулиці, розташовані біля місця святкування, нікого не допускали, чимало їх дро- том колючим обгородили — то не приїхав господар землі, то прибув переляканий і сторожкий окупант.

Ні, утвердився в думці тоді Скоропадський, він бойовий офіцер, не раз смерті дивився в приплющені очі і ще, як треба буде, не злякається глянути, але лялькою оперетковою та блазнем його не зробить ніхто.

Тож довго з ним провадили перемовини хлібороби- державники, довго не мали відповіді, довго важив і




зважував усе в душі Павло Петрович, доки дістали згоду однодумці Липинського.

21

Кахкав ситою качкою паровоз, пускав угору довгу цівку білої пари, рушаючи з віденського вокзалу, на прощання махали руками услід потягу ті, хто на перо- ні проводжав пасажирів, роз’їхалися учасники уста-

новчого зібрання хліборобів-державників, і Липинсь- кий найняв візника, вертався у враз спорожніле своє помешкання. Але не було у В’ячеслава Казимировича відчуття того полегшення, що звичне після справи доконаної, навпаки, клопітливі думки голову обсіда- ли, як наприкінці травня дрібна мошкара у мокру погоду обсідає худобину чи людину в рідних його Затурцях…

Можна ще підписати хоч п’ять засадничих і вельми правильних документів, сотворити кілька союзів або спілок, але все лишиться мертвим, зжовтілим від часу папером, як не буде твердого шляху, що ним той союз чи спілка рухатися має, як не буде твердої теорії. Такої твердої, як бруківка ота, якою стугонять під ним колеса найнятого візниці, — покладена бозна- коли, та бруківка століттями тепер людям слугує.

Так, В’ячеславе, тобі вже не треба, звісно, починати з чистого аркуша, який перед собою поклав і ото міз- куєш про заглавні рядки на ньому. Насамперед потріб- но заснувати видання, хай воно на перших порах ще не стане періодичним, прийдуть колись же ліпші ча- си, налагодиться регулярний вихід; навіть назву його обговорили й узгодили — «Хліборобська Україна». Ти видрукуєш у тому виданні свої «Листи до братів-хлібо- робів»,  он  стос чималенький написаного на  столі


лежить, і той стос щодня підростає. З пережитого, збо- леного і вимученого за останні роки ти дійшов для себе безперечного висновку, що бідою найбільшою і най- скулкішою став брак чіткої теорії побудови держави: один з даху волає почати будову, другий кличе сто- лярку найперше стругати, а третій ніяк не зважиться, чим той дім критимуть… Через брак того креслення, бодай начерку первісного, і чвари поміж теслів та мулярів безперестанні йшли і діло на підвалинах ще губили.

А як вже писав свої «Листи до братів-хліборобів», то принесла пошта від Андрія Жука привітання з юві- леєм, трішки гірким ювілеєм, трішки ностальгічно щемливим: то ж бо десятиліття збігло від таємної наради у Львові українських емігрантів і галицьких діячів. Як давно те було, коли ти запропонував створи- ти Український інформаційний комітет, почати видання «Вільної України», готувати меморандум для підвалин Спілки визволення України. Інформаційний комітет запрацює, жилавим вродиться, з виданням, на жаль, щастя не мали, а Спілка визволення в плоті й крові постане лише років через три.

То не десяток літ, то життя цілісіньке промайнуло, де за спиною війна світова, заметілі на розбурханій колотнечею революційною твоїй землі, життя непро- сте дипломата. Все відкинувши, взявся відписувати давньому приятелеві.

«9. ІІІ. 1921

Райхенав

Любий мій Товаришу!

Дуже сердечно дякую Вам за Ваші привітання з нагоди нашого десятилітнього ювілею. Ваша картка глибоко мене зворушила і разом навіяла сумні думки. Хто сьогодні біль- ше знає на Україні про цей наш ювілей, який все ж таки має деяке значіння для історії нашої політичної думки і нашої культури? — Жук, Липинський і хіба Бог, якому   колись




розкажемо про те, як повинна була бути збудована і як дійс- но будувалась Українська Держава. І де сьогодні всі ми, учасники наради у Львові 4–6 марта 1911 року? Розєднані, розпорошені, посварені, ображені взаїмно — одно слово, повернуті в «первобитноє состояніє» до цієї наради. А ми ж мали в своїх руках талісман-ідею, ідею, яка в кінці перемог- ла, викинувши нас одночасно за береги життя…»

Тим паче, гадав Липинський, запечатуючи конверт, потрібна теорія, яка до кореня скосить оту найбільшу нашу біду — чи то вроджену, чи занесену лихими віт- рами, мов гидкий осот, який запаскудить цілісіньку, так дбайливо доглянуту досі, нивку.

«Всякий повинен знати, — писав Д. Греголинсько- му, — що така сварка і брак єдности погубить нас знов, як настане наше слідуюче політичне Різдво. Як же зробити, щоб цієї сварки і розєднання не було? Ось питання, над яким ми повинні думати про всяк час».

А на нотки зневіри, такі зрозумілі й такі неприй- нятні, відказував без вагань:

Державна неміч, в якій опинилася Україна, не вічна. Сили, які розвалили зачатки нашої державно- сти, зуживаються. Кожний день панування наближає ці сили до їхнього кінця, а нас до нового політичного Різдва. Воно прийде знов, як вже не раз приходило в нашій історії. І від нас самих буде залежати, чи зумієм ми врешті як держава народитись, чи знов в момент народження згинемо.

«Як же і хто будувати має, — думав і нотував ті роз- думи Липинський, — чому один етнічно відмінний люд, «посідаючи свій окремий характер, тип, терито- рію, окрему розговірну мову (напр., провансальці, бретонці, шотландці, ріжні германські племена, ка- шуби і т. д.), націями не стали, а инші такі ж етнічно відмінні колективи в собі прикмети окремої індивіду- альної нації розвинули? Значить, не етнографічна маса, яко така, не тип, не характер, не мова, не окрема


територія творять самі по собі, автоматично, націю, а творить націю якась активна група людей серед цієї етнографічної маси, група, що веде серед неї перед в розвитку обєднуючих, організуючих, будуючих націю політичних вартостей».

Хто вони, ці «Божі люде» нації? — запитував сам себе, як писав, Липинський і навіть роззирався мимо- вільно порожньою кімнатою, мов десь у закутках міг їх раптом видивитися та вигледіти.

Він назве їх, аби уникнути довгих окреслень, націо- нальною аристократією. Хай то буде означенням гру- пи найкращих в той історичний момент серед нації людей, які найкращі серед неї тому, що власне вони в той час організатори, правителі та керманичі. І не важить, чи то лицарі-феодали, двірська французька шляхта і офіцери Наполеона, прусські «юнкери» часів Германської імперії чи фінансова буржуазія, що пра- вить ниньки Америкою, російська бюрократія часів імперії чи англійська робітнича аристократія — навіть теперішні російські «совнаркоми», коли б вони не пограбували російську націю…

А ще маєш виписати, В’ячеславе, все про матері- альну силу і моральний авторитет, без яких не буває національної аристократії, про володіння нею землею, виробництвом і зброєю, так багато виписати і на поличках ретельненько все розкласти… Інакше як пояснити, що червоношкірі індіанці живуть досі в від- ведених американським урядом загородах — хіба серед них бракує хоробрих і войовничих, з великою волею до влади вождів? Адже правлять вони своїми

«націями» в чітко окреслених дрючками-загороддю межах, мають в очах співплемінників авторитет, бо найбільше убили на ловах звірів і найбільше у них здо- бутих скальпів. Та коли ця індіанська національна аристократія, навіть у часи, коли індіанців було біль-




ше, ніж білих, захотіла зайняти місце національної аристократії Сполучених Штатів, то могло це статися тільки у двох випадках. Або коли біла нація сама зни- щила б свою рільничу, промислову і військову техніку та вернулась у час, де все вирішує прицільний кидок томагавка, або коли б індіанці витворили вищу воєн- ну техніку, державну та військову організацію — а доти виглядати лише сумовито та ностальгічно інді- анським вождям з-за дрючків чи дротів огорожі…

Так ще багато виписати потрібно…

А мету книги своєї викласти маєш у передмові, яку чи не в останню чергу писатимеш: «Для державного унезалежнення України як від Варшавської, так і від Московської метрополії ми хочемо всі класи і     всі

«нації» України обєднати під спільним гаслом полі- тичним (спільна всім мешканцям України любов до спільної Батьківщини). Ви ж підюджуєте мешканців Української Землі до боротьби між собою: одні під гас- лом зненависти соціальної, другі під гаслом зненави- сти національної. І Ви готові кликати метрополії проти власних земляків…»

Зрештою, переднє слово до книги можна потім ко- лись дописати, але перша, трохи їжакувата, сторінка його вже покладена на папір і чекає своєї пори на про- довження: «Коли в руках Ваших, читачу з ворожого табору, випадково опиниться ця книга, Ви запитаєте: на що вона? Скептик скаже: це ж нездійсненні мрії, утопійність яких виказало життя. Що ж з того, що автор цих «Листів» від початку своєї громадської пра- ці боровся з тупостю панів і інтелігентів? Що з того, що одним і другим він казав: без власної Української Держави не може бути Української Нації, а без Української Нації не може бути на Українській Землі людського громадського життя? Що з того, що в імя здобуття Держави, він панів кликав до національної


єдности з народом і його представниками — інтеліген- тами, а його інтелігентів — до піддержування укра- їнських державників панів, без яких Держави Української здобути неможливо».

А шлях до цього, як не міркував Липинський, най- імовірніший і найпевніший може бути тільки один — конституційна монархія: «І у панів українських най- шлось ще стільки українського державного інстинк- ту, чести і відваги, щоб здрігнутись на згадку історич- ного Імени Гетьманського. Вони відновили в лиці його Нащадка українську традицію державну. Вони одні зуміли цим вказати порятунок від страшних наслідків української безвласнодержавности і колоніального розкладу»…

22

Чимось  Липинському  та  його  однодумцям  їхня справа нагадувала парусного човна перед бурею, коли на півнеба  зависла над головою чорна, аж синювата

грозова хмара і вітер раптово дме то в один бік, то завертає в інший — ледве встигай, моряче, поратися зі стерном. Що б не робилося в емігрантських колах, доброго чи не вельми, обов’язково хтось знайдеться і заволає тут же: «Не так!»

Переслали В’ячеславу Казимировичу вирізку з га- зети «Вперед», де в публікації під заголовком «Реак- ція працює. Затії московських і немосковських реак- ціонерів» теребили серед інших і його ім’я.

«Берлінський кореспондент «Daily Herald» подає цікаві вістки про новий центр затій московської реак- ції: Берлін. Реакція групується біля княжни Боря- тинської. В її кімнатах стрічаються англійські та французькі офіцери з провідниками московських




протибольшевицьких кругів. Одним з головних орга- нізаторів нової білої армії є генерал дивізії армії Юденича Родзянко. Кожний з новобранців має дістати 1 000 марок готівки і 30 тисяч марок як депозит в одному з німецьких банків для рідні.

Намірами усіх реакціонерів являється здобути укра- їнську територію, а відтак вдарити на Московщину. Щоби скаптувати собі українців, думають іменувати українського гетьмана з автономічною властю. На при- кметі є 3 кандидати: Полтавець-Остряниця, поміщик з Полтави, тепер в Берліні, князь Василь Кочубей, мо- нархіст, тепер в Парижі, і Скоропадський, який одначе має найменше шансів.

Для надання цій акції національної закраски позискано українську групу «хліборобів-демократів», здекларованих гетьманців. Ця група утворилася минулої зими у Відні, а тепер перенеслася до Берліна. На її чолі стоять Липинський, Шемет і Скоропис- Йолтуховський, і вони саме конспірують тепер з анг- лійськими та французькими імперіалістами.

В Баварії заложив Скоропадський вербункову стани- цю для боротьби з большевиками під протекторатом німецьких центровців. Головний штаб Скоропадського перебуває в Білгороді, щоби евентуально вдарити на Московщину від полуднево-західної сторони на спілку з мадярами та румунами…»

Липинський то реготав, аж колька у бік бралася, перечитуючи замітку, то бурчав, вишукуючи в зака- пелках пам’яті найдошкульнішу лайку. Та нехай, врешті подумалося йому, хай собі далі пописують дур- ниці, Бог з ним, з тим невігласом-автором, який вмуд- рився до мачини правди домішати копицю дивовиж- них нісенітниць, брехні та чудернацьких вигадок. Найгірше і найгіркіше, що в їхню справу не вірять люди, чия репутація в очах і самого Липинського, і


більшості емігрантського співтовариства бездоганною була за будь-якої погоди.

Почуте від Олександра Скорописа-Йолтуховського було для Липинського такою ж прикрою несподіван- кою, ніби на сад його у Затурцях, на щойно вигулькну- ле перше тендітне і беззахисне зовсім листя та юний цвіт раптово випав сніг навпереміж із градом: оббива- ла негода зла, нищила наперед урожай, на який вже було в душі затепліла втіха.

— Євген Харлампійович, — розповідав про свого тестя Євгена Чикаленка Скоропис, — не тільки не вірить в успіх гетьманської справи, а й вельми різко про неї відгукується… Ви ж знаєте чикаленківську натуру, він просто в очі говорив Скоропадському, що Павло Петрович відвернув народ від українства. Євген Харлампійович, як відомо, був рішучим ворогом повстання проти Скоропадського, каже, він все наді- явся, що той набереться розуму і, хоч в своїх особи- стих інтересах, стане українцем. Але коли почалося повстання, то Чикаленко чомусь утвердився на думці, що Павло Петрович просто «шарлатан», який хапався за все, аби вдержатися на висоті, він не зумів навіть з честю скінчити своєї кар’єри, став попихачем добро- вольців з тих загонів, що формувалися для Денікіна. Оті «добровольці» топтали бюсти Шевченка й Франка, коли зайняли під казарми «Український клуб», де ще недавно Скоропадський, видавалося, цілком щиро говорив про самостійну Україну…

Олександр Філаретович мовив те з жалем, опустив- ши винувато очі, начеб то не тесть, а він сам такий без- вірник, що без вагань навхрест перекреслює всі їхні наміри і діла. Не хотілося тільки Скоропису говорити про різкіші оцінки, які Чикаленко давав у листі до нього. «За увесь час революції ніхто Україні не зробив стільки шкоди, як Скоропадський та Гренер; вони




опаскуджували українство серед народу, бо ніколи над народом ніхто так не знущався, як українська влада за Скоропадського, яка руками російських доб- ровольців катувала селян за те, що вони виконували закони Ц. Ради…

Я ще розумів би Вас, якби Ви зв’язували свої заміри з Вишиваним, про якого ми нічого, крім доброго, не знаєм, а комбінація з Скоропадським безнадійна! Всі ми його добре пізнали, і я волію вже ліпше комбінацію з Леніним, як з цією гидкою нікчемністю. Знов кажу, я вважаю величезною помилкою повстання проти Скоропадського, саме тоді, коли ми мали вже половину своїх міністрів, але ще більшою помилкою вважаю думку про нову комбінацію з ним… Мені тільки досадно на Липинського та Вас, яких я вважаю за людей розум- них і чесних, що Ви встряєте в таку брудну справу».

На ці роздуми вголос Скорописа, на ці прикрі й гіркі слова В’ячеслав Казимирович не зразу своє від- казав, він подумки підбирав якесь порівняння чи образ для відповіді, і тільки по довгій мовчанці додав:

Ми не можемо вилізти або вискочити із свого часу, як з сорочки… Ми не маємо іншого, ліпшого в чомусь народу, який витворив саме таку, а не іншу, мудрішу і досконалішу, власну еліту. Мусимо діяти саме зараз і саме за цих обставин.

А ще Липинському подумалося, що такий похму- рий, як осіннє надвечір’я у час жидівських кучок, гні- тючий настрій Чикаленка почасти можна пояснити його істинним бідуванням. Що ж до гетьманської справи, то Євген Харлампійович не завше такий кате- горичний, хоч майже завше у судженнях різкий, як добре виклепана коса. В час останньої зустрічі вони розговорилися про Симона Петлюру.

От вона, доля людська, — казав Чикаленко, з жалем похитуючи головою, — ще недавно він вважав-


ся за найбільшого чоловіка на Україні, за геніальну людину, і коли я осмілювався не згоджуватися з цим і казав, що Петлюра замаленький для теперішньої епохи, то всі певні були, що я це кажу через те, що уряд Петлюри одібрав у мене маєтки. Але не тільки Петлюра, а й Грушевський, та навіть Винниченко, — як виявилось, вони були не більшими, як Петлюра, — не зрозуміли і не вгадали, на кого опертись і якою дорогою треба йти, щоб опанувати подіями.

Хвильку помовчавши і хитро примруживши очі, Євген Харлампійович додав:

На мою думку, ви, В’ячеславе Казимировичу, разом із Шеметом та Скорописом стояли весь час на певнішій дорозі, але соціалісти наші з Грушевським та Винниченком на чолі своїми демагогічними заходами потягнули за собою революційні елементи народу, тобто босячню, і завели їх, темних, в провалля, де й погинула наша справа.

Якось перед тим Євген Харлампійович доволі від- верто, як то завше мав звичку, виказав свої міркуван- ня про отой «революційний елемент»:

До революції ця верства населення стояла най- нижче через свою нездатність, ледарство, пияцтво, а часом і недугу та нещастя; вся вона була озлоблена проти всякого, хто щось мав, хто стояв вище, бо вона заздрила всякому маючому, а він, в свою чергу, ста- вився з презирством до цієї голоти і експлуатував її. Тепер ця верства — оті босяки поставлені в становище панів, владарів, яким підлягає все населення.

А на завершення Чикаленко відрізав, дивлячись у вічі незмигно Липинському:

Та сільська маса, якої Ви були речниками, ви- явилася надто боязкою і неактивною, щоб вихопити владу у босяка, бо тому губити нічого…




23

Симон Петлюра видався Чикаленкові втомленим, навіть змученим, чимось пригніченим, помітно поси- вілим і постарілим. Євген Харлампійович поцікавив- ся, природно, з якої причини його викликали оце з

Чехії у Варшаву, надто складно тепер добиратися. Та й хворість насідала в останні тижні, боявся зомліти в дорозі.

Нам дуже хотілося б порадитися з представника- ми української буржуазної верстви, а особливо з вами, що весь вік відпрацювали для нашого відродження, — відповів Петлюра, і Чикаленко звернув увагу, що у нього ще й мішечки з’явилися під очима, мов від до- брячого перепою, хоча напевне знав: того за Симоном Васильовичем не водилося. — Шкода, що нема Лівицького, ми хотіли б разом послухати ваші думки. Чи не могли б ви провести пару деньків у Варшаві, доки приїде Лівицький?

Чикаленко останнім часом добряче хворів і аж ніяк не у захваті був від такої перспективи.

Симоне Васильовичу, ви ж і без Лівицького знає- те, які поставити запитання… Зрештою, і по тому дум- ками зможете вдвох обмінятися.

Петлюра вагався, не маючи відразу, що відказати, але після роздумів додав:

Знаю, звісно… Нам конче важливо почути вашу точку зору про договір, який маємо підписати з поля- ками.

Симон Васильович підійшов до великої карти, що на стіні висіла, і взявся водити по ній незаструганим кінцем олівця.

Границя з Польщею приблизно має піти від Дністра по Збручеві, далі по Стиру та Прип’яті до Дніпра. Натомість Польща за те визнає на Сході


Українську державу в її етнографічних межах, зобо- в’язується помогти військом і технікою вигнати боль- шевика, очистивши повністю Лівобережжя.

Щось знайоме промайнуло у пам’яті Чикаленка, ще й таке, до чого відчув наплив раптової гіркоти. Це вже було, було, було…

Не вірю, Симоне Васильовичу, в успіх та добро сього договору, — Чикаленкові не випадало ховатися за кругленькими, обтічними словами. — Він немину- че скінчиться так само, як і договір Івана Виговського, бо не всі дії враховано третьої сторони, Москва неми- нуче щомоці шкрябатиметься відхопити  Україну. І вся катавасія з українською державністю скінчиться майже точнісінько так, як прикро все відбулося у сім- надцятому столітті — Москва нашим коштом спільно з Варшавою розшматують Україну якимось ново- спеченим Андрусівським договором.

Тоді підкажіть інший вихід. Хіба це не остання спроба зберегти нашу державність? — підняв здивова- но й навіть сердито брови Петлюра.

Євген Харлампійович бачив на карті не тільки лі- нію по Дністру, Збручу, Стиру й Прип’яті, він перевів погляд у західний бік, де частину української землі охоче відріжуть собі чехи, румуни й мадяри, а москаль лишиться на Лівобережжі — на п’ять частин, наче торта, все розчвахтають…

Справді, не вродився ще Соломон, що нараїть тут вихід. Не слід було повстання супроти Скоропадського підпалювати та валити державу, що вже на ноги спина- лася. Ну, та минулося се… Коли хочете пробувати, то на страх і ризик спробуйте. Зрештою, схожа потуга- проба для імені Виговського зберегла людську, досить пристойну історичну репутацію.

Довгою була та непроста мова, вони немов блукали лабіринтами, з яких невідомо чи й взагалі був десь




рятівний вихід, а ще блукали нерідко із зав’язаними очима — не дано людині наперед знати долю.

Залишайтеся, пообідаємо разом, ще поганяємо ті думки, — запропонував насамкінець Петлюра.

Дякую красно, але маю відмовитися: через хво- рість свою сиджу на дієті, мені зась усе те, що всім на здоров’я… Але Лівицького, хай буде по-вашому, таки дочекаюся.

Коли через кілька днів над’їхав Лівицький, то мова пішла по другому колу, хіба спинилися довше на орга- нізації урядового апарату.

Ми телеграфічно вже запросили Липинського на посаду міністра зовнішніх зносин, Скорописові пропо- нуємо міністерство внутрішніх справ, Шелухіну — юстиції, Лукасевичу — здоров’я, а вас просимо очоли- ти міністерство справ земельних. Гадаю, на вашім імені помиряться всі українські і неукраїнські кола, воно підніме авторитет всього уряду.

Дякую на красному слові, — аж скривився Євген Харлампійович від мимовільної похвали, хоч звучала вона цілковито щиро. — Тільки не вірю в можливість зладнати державу з поміччю поляка чи іншого ще сусіда. Але якби й раптом взялася десь така віра, то однаково не маю здоров’я. Щодо інших міністерств, то кожен сам нехай зробить вибір.

Чикаленко подумки прикидав у думці, що й Липинський, напевне, не дасть згоди, бо й в нього здо- ров’я абияке, та ще злі люди капості чинять. Хтозна, чи від безділля, чи від злого умислу, тільки недруги розносять плітки, що коли Липинський кріпко зап’є, то спершу тримається як українець, потім удає із себе російського офіцера, а врешті, як зовсім вже під кутом, то починає кричати: «Jestem szlachtic honorowy!» Ці невмиті губи плещуть подібні байки, аби хоч якось підпсувати авторитет людини та поста- вити під сумнів його українськість — як не з’їм, то


бодай надкушу… Та нехай собі плещуть, он на зятя його Олександра теж тінь наводять. Мовляв, як ходив у соціалістах, то був просто Скорописом, а як порвав з тими соціалістичними витребеньками, то став себе іменувати надто поштиво, тепер він Скоропис- Йолтуховський. А про братів Шеметів наплескали, що вони мало не організатори перевороту і встановлення на гетьманство Скоропадського. Правда ж в іншому, до квітня 1918 року Павло Петрович з ними зустрічав- ся частіше, навіть у домі бував, а як було проголошено його гетьманом, то ці зв’язки чомусь ослабли. І Чика- ленко вельми з того шкодував, бо, як записав у щоден- нику, «Шемети та Міхновський надали б гетьманській політиці виразного українського характеру».

А ще Євгенові Харлампійовичу подумалося, що пропозиція Лівицького стати міністром земельних справ — то не перша така спроба на свій бік його залучити. Перед тим і Липинський, і Шемет писали до нього, аби шанував він своє здоров’я, бо ще гратиме немалу роль в українському політичному житті. Ні, гадалося, він красненько подякує за таку честь, він має хоч скромне, але чисте ім’я, з ним і померти мусить, не виквацявши його в тій чи тій непевній справі або авантюрі.

Чикаленко при згадці про скромне своє ім’я мимо- волі всміхнувся: на думку спав нещодавній кумедний випадок. У час, коли більшовицька мітла вкупі з без- ладом бандитизму геть очистила селянські комори, хліб на очах неймовірно дорожчав, а борошна хіба з трудами великими вдавалося десь віднайти, взявся для нього Іван Липа виклопотати того борошна тріш- ки. На те бухгалтер «Дніпросоюзу», якого Євген Харлампійович ніколи в очі не бачив, та й, напевне, не побачить, відказав без вагань:

— Як для Чикаленка, то можемо дати і цілий мішок…




24

У приймальні прем’єр-міністра Угорщини графа Бетлена було завізно, смиренно чекали черги генерали з рядами зблискуючих на грудях орденів, тихенько нудився інший сановний люд, хоч дехто час до часу

виймав кишенькового годинника на масивному золото- му ланцюгові і нетерпляче на нього зиркав. Дмитрові Дорошенку пощастило, бо не змусили довго ждати та дивитись у вікно на розкудлані осінні хмари: граф до візиту Дмитра Івановича, як недавнього гетьманського міністра закордонних справ, поставився приязно. У Бу- дапешті не зійшли ще з пам’яті сумні діяння Бели Куна, і мало часу ще збігло, як відмили з бруківки та стін будинків столиці людську кров по «червоному терорі».

Можете бути певні в нашій помочі. Як матеріаль- ній, так і моральній помочі гетьманському рухові, — граф кожне слово вимовляв чітко, навіть паузи неве- ликі поміж ними чомусь робив, — він не збирався ховати очі, а заразом власну позицію, сяк-так прикри- ти її обтічними, занадто туманними дипломатичними вихилясами.

Гетьманський рух поступово набирав сили в різних країнах, те визнавали навіть недружелюбні до нього кола з української еміграції.

Скоропадського заступає в Лондоні якийсь муд- рий чоловік, — пробували вони вираховувати «мудру людину», яка акуратно й толково помагала контактам з британським прем’єром Ллойд Джорджем. Успішна поїздка в англійську столицю Олександра Скорописа- Йолтуховського тільки ствердила зв’язок, що потроху міцнів.

Але то лишень окремішні наші кроки, — мізку- вали в оточенні Липинського. — Гучніша акція потре- бується, яка міжнародний розголос справі дала б, та й


в еміграційних колах піднесла авторитет Павла Скоропадського.

Нагода для цього небавом насувалася вельми зруч- на, наприкінці 1920 року Ліга Націй передбачала українське питання винести на розгляд.

Доволі несподівано до Скоропадського звернувся дипломатичний представник від Західноукраїнської Народної Республіки Роман Смаль-Стоцький, який не вважав себе досі гетьманським прихильником:

— Бувший посол УНР в Англії Арнольд Марголін, ваш бувший сенатор, повідомив, що він по препоручен- ню нашого уряду подав разом з радником посольства доктором Олесницьким прохання до Ліги Націй, щоби Україна була прийнята в союз народів. Засідання Ліги Націй, як ви знаєте, починається в Женеві 15 сього міся- ця, і на черзі стоїть питання про прийом України. Позаяк справа йде не про визнання того чи іншого уряду України, а про допущення українського народу, яко суверенного, у сім’ю народів, то пан посол Марголін і я думаємо, що кожний український патріот, а особливо відомий, може багато допомогти справі, коли зі свого боку звернеться про прийняття українського народу до Ліги Націй. Ваша екселенція була головою нашої дер- жави і тому, що в самому нашому проханні ми робимо вказівку на вашу першу грамоту, в якій ви прокламуєте суверенність українського народу, то ваше таке тепе- рішнє прохання до Ліги Націй було б дуже корисне…

В’ячеслав Липинський, Олександр Скоропис-Йолту- ховський, Микола Тимофіїв від управи Українського союзу хліборобів-державників, як від політичної сили, відразу ж ухвалили звернення до Павла Скоропад- ського, ґрунтуючись на його праві голови держави.

І Скоропадський пише наприкінці листопада 1920 року до генерального секретаря Ліги Націй Еріка Драммонда:




«Вважаю своїм обов’язком піддержати зо всіх сил акцію, яка відповідає почуттям і бажанням цілої української нації, не дивлячись на ріжниці між її політичними  партіями».

І тут закрутило у суперечках, замело та завіяло, як в суху переджнивну пору вихор раптом знімається: одні лякалися, що стане те визнанням Скоропадського єдиним легітимним репрезентантом народу українсь- кого, інші швиденько свої представлення у Женеву шкрябали. Мовляв, Скоропадський поміщик, і самі лише поміщики його настановили, а не весь народ, мовляв, німці силою його возвели, забувши, хто того німця кликав ще до нього, і взагалі змело гетьмана повстання загальнонаціональне. То ж він про федера- цію з москалями грамоту написав…

От тільки автори представлень мов очі позав’язува- ли та вуха позатулювали, коли Скоропадський пуб- лічно казав:

— Я стою за самостійну Україну, тому що лише ясно й чітко поставлене національне гасло може вря- тувати Україну від більшовицького поневолення; крім того, рішуче зневірившись у прагненні Росії всіх табо- рів до чесного вирішення українського питання, я вва- жаю, що, тільки стоячи на самостійному шляху, Україна і Великоросія зможуть встановити чесні бра- терські відносини… В той момент, коли Україна пере- буває в боротьбі за своє право на життя, не маючи ніз- відки підтримки, говорити про федерацію з Велико- росією, яка не існує і має значно менше шансів існува- ти в даний час як народ, що дійсно живе своїм жит- тям, своїм розумом і так далі, це означає підштовхува- ти свій рідний край до провалля…

А ще Скоропадському вельми хотілося якось утлу- мачити тим дипломатам лукавим, що не слід з його землі творити базарний товар для гешефту дрібного,


їм же самим буде зле, не слід шинкувати цілим наро- дом.  Зі  сторінок  доволі  тиражної  в  тих  краях

«Лозанської газети» пробував докричатися:

— Одначе я переконаний, що для майбутнього спо- кою Східної Європи у боротьбі з розкладовими тенден- ціями крайніх течій є тільки одна опора, один охорон- ний мур — це національне почуття. Україна, зоргані- зована в державу, базована на національному почутті, відповідно глибокому бажанню всього народу керува- тися самим собою, стане несокрушимою опорою того миру, який цілий світ тепер шукає…

Закружляло, замело в суперечках серед емігрант- ського товариства, в тому стовпові вихору крутилися і піщинки правди, і словесне сміття пліток чи вигадок, кружляв той вихор, аж очі сліпив.

Тільки плечима знизували дипломати в Лізі Націй: який же то народ, яка нація, в якій один — в ліс, інший — по дрова; та приповідка у кожній мові свій відповідник має, по-різному серед різного люду зву- чить, але сутність її однакова. То ще не народ, то гурт лише або натовп, хай і сорокамільйонний. Навіть представникам від ЗУНРу більшого досягти від над- дніпрянців вдалося, таки визнала Ліга Націй, що Галичина під займанщиною військовою польською перебуває. Щоправда, вже потім Рада послів і того визнання позбавить, а Ліга Націй незнане в історії людства лихо — український голодомор — сором’яз- ливо чомусь, на свою ганьбу, потаємно розглядати візьметься…

А Липинський почувався по тому, мов ліками пере- дозував і об’ївся тими пігулками: гіркота нестерпна й все довкола, світ всенький жовтим постав. Милий Боже, думалося В’ячеславу Казимировичу, зглянься над людом цим дивним, тож істинні діти Яфета, вони ж справді до вищого тягнуться, аніж власного шлунка




тваринні якісь забаганки слухають, вони справді про добро мріють на тій землі, де закопана їхня пуповина.

Отець Небесний, Творець-Вседержитель, поможи їм хоч колись спам’ятатися…

25

Сивий серпанок туману-дощу плив поволі за вікон- цем мансарди, чутно було, як  бляшаним дахом  лопо- тять великі краплини і з шумом збігають униз, крізь

той серпанок хіба смутно проглядаються барвисті пря- мокутники червневих полів та городів, а вдалині рідку- ватий лісок зеленіє на горбиках. Олександр Скоропис із дружиною Вікторією вперто вирішили перечекати негоду і ще побродити ліском-переліском — вчора знайшли десяток суниць і аж однісіньку сироїжку.

Настрій в Олександра Філаретовича був так само кислий, як за вікном погода. Він одержав сердитого листа від тестя, Євгена Чикаленка. Тесть добряче нам’яв-таки боки, висварив і його, і Липинського. Попри нелукаву натуру старого, здатність на словах викласти те, що на думці, не приховавши за пазухою й крихти іншого, Скоропис не міг з ним погодитися. Йшлося про цілковито різне бачення постаті Скоро- падського.

«Ви пишете, що ще зрозуміли б нас, коли б ішли з Вишиваним. Ми не лише про це думали, але, як Ви з газет знаєте, добилися навіть можливого об’єднання обох цих позитивних чинників, наскільки це можливо на теперішні, безнадійно сумні з політичного погляду, часи. Сливе все, що Ви про гетьмана в цім листі напи- сали, зовсім не відповідає дійсності. Слово «дегене- рат», яке і Ви вживаєте, чув я не раз ще у Києві. Тоді,


коли він був перепрацьований, затурканий і нашими, і німцями, і москалями, з тягарем моральної відпові- дальності за неморальний спосіб одержання влади — цей первородний гріх гетьманату, тоді я не знав, як поставитися до цього твердження. На щастя, тепер, коли я мав змогу кілька тижнів сливе зустрічатися з ним, обговорювати самі різнорідні справи як теперіш- ні, так і гріхи його гетьманування, які він сам тепер бачить, з яких деякі бачив він і тоді вже, — на щастя, кажу, можу Вас запевнити, що це абсолютно морально і розумово здорова людина, без сильної волі, щоправ- да, але наскрізь чесна й порядна, з державним розу- мом далеко ширшим, ніж, скажімо, партія соціалі- стів-федералістів…»

Олександр Філаретович написав «людина, без силь- ної волі, щоправда, але наскрізь чесна й порядна» і завагався. А чи сповна має він тут рацію? В порядно- сті Павла Петровича ніхто не сумнівається, а от щодо волі… Справді, Скоропадський інколи довгенько-таки запрягає, метушню не вельми шанує, не має звички зверхньо розмовляти, властивим йому, видавалося б, генеральським тоном. Однак як набіжить критична мить, діє доволі рішуче. Хіба забув ти, Скорописе, як десять міністрів його кабінету подали Скоропадському записку, де серед інших «федералістичних» викрута- сів зажадали, щоби російська мова була державною нарівні з українською? І що вчинив тоді гетьман, який українською сам ще толком не володів? Скоропад- ський негайно відправив весь кабінет у відставку, ввів до уряду семеро визначних українських діячів, і цей кабінет на  першому засіданні не  тільки  відхилив

«двоязичіє», а й ухвалив кардинальний для України закон про автокефалію церкви.

Вікторія спустилася вниз порати обід і вже вдруге гукала чоловіка до столу, але йому не хотілося відри-




ватися від листа, він мав сповна викласти всі незгоди з людиною, яку поважав не лише як тестя.

«Ще Ви дивуєтеся, як ми, Липинський і я, «люди, яких вважаю за розумних та чесних, встряєте в справу з таким заплямованим чоловіком, як Скоропадський». Коли Ви нас справді вважаєте за розумних і чесних, то не дивуйтеся, а зробіть такий висновок, який з Вашого признання виходить: що ми на дурне і нечесне не піде- мо; що нам наш розум і наша честь наказують іти з дер- жавно будівничим Скоропадським, хоч на нього тюкають всі наші щирі українці, бо в цім ми бачимо порятунок нашої державності і, навпаки, не бачимо його ніде інде. Якщо Ви бачите — чому Ви нам очей не розкриєте?»

Олександр Філаретович на якусь мить відклав ручку: напевне, останні рядки викреслити слід, надто круто для зятя, зрештою, навіть як до уваги не брати родинні стосунки, то однаково якимось докором зву- чить те людині, яка на такий докір зовсім не заслуго- вує. Але ні, він не викреслюватиме нічого, надто вели- ка і непідробна повага до Євгена Харлампійовича виробилася впродовж років: попри несхожість вдач, щось вловлював Олександр Філаретович спільне у Чикаленка з Липинським, чимось подібними один до одного були, так обоє й не навчилися упівсили за спра- ву братися чи ділити на частки себе між справою та всім іншим, житейським і cум’ятливим, що від діла хіба відволікає.

Укотре пропустив Скоропис прохання дружини йти до столу, вже й сердитися вона починала, бо вихолону- ти страва може: нащо ж тоді клопоталася. Він мав дописати листа на одному подихові, перерва розм’як- шить, не все з думки сповна на папір ляже — десь малодушність, чого доброго, напливе…


А ще мав застерегти він Євгена Харлампійовича від злих нашептів та наговорів, якими емігрантське сере- довище так насичене, як вологою повітря отам за ман- сардним віконцем, уберегти від пліток, чуток і пересу- дів — чоловік бо через здоров’я не завжди має змогу варитися у закіптюженому та обсмаленому політично- му казанку. Бо чого тільки Скорописові не доводилося чувати, навіть несусвітнє таке.

Я задушив би власними руками Скоропадсько- го, — цілковито щиро зізнавався знайомий, якого байдужим до їхньої справи ніяк не назвеш.

А то ж за які провини?

За розстріли та шибениці для українців.

Чи ж то за його наказом?

Атож, певні люди казали…

Коли ж Олександр Філаретович просив назвати хоча б один достеменний факт, то наводили різні каральні експедиції. Насправді ж, як неважко було з’ясувати, йшлося про каральні діла німців чи моска- лів, які охоче на гетьманців списувалися. І Болбочана не Скоропадський до страти судив, а сталося те з мов- чазної згоди Симона Петлюри…

До столу Скоропис добрався тільки опісля догани вельми суворої його Вікторії, але все ж на папір поклав останні слова:

«Я не думаю, щоб Ви на мене за цього листа серди- лися... Тут же одверто написане те, що думаю у відпо- відь на Ваш такий же одвертий лист. Їхатиму нонче у Німеччину. По дорозі туди або звідти конче вступлю до Вас; бо на поїздку нас обох справді з грошима скрут- но. Щиро Ваш Олександр».

…Як задощило, вмить замурзалося все до видно- краю, так і прояснилося небо раптово, заясніло, мов хустиною  хто по запотілому  склу тернув,  —  Олек-




сандр з Вікторією ще до вечора назбирали піввідра сироїжок, що навперейми розкривали до сонця свої капелюшки. І то було в метушні розтерзаного і роз- шматованого емігрантського життя такою рідкісною втіхою...

26

Задощило знову, вплелася сіра негода, кисла осінь у німецькому містечку Райхенау ще нуднішою видава- лася Липинському, аніж у далеких Затурцях — в таку

пору хворість його молоділа. Він почав писати листа Дмитрові Донцову напівлежачи, бо несила було навіть звестися, а писати, не відкладаючи, мусив: і так затри- мався з відповіддю на його попередній лист, просив дарувати йому, тож вибачатися ще раз зовсім не випа- дало.

Поклавши кілька перших рядків на папір, В’яче- слав Казимирович на мить зупинився. Звиклий до чіт- ких формулювань, він мав насамперед подумки окрес- лити речення. Якийсь час просто дивився у вікно, де по шибках ліниво спливали дощові краплини і де, вітром занесений, до скла притулився жовтий кленовий листок, мов просився у дім від сирої нудної мряки; великий такий, лапатий, з чорними цятками поміж прожилок, листок той дивом хіба на шибці тримався. Липинському в листі не хотілося просто відбутися чем- ністю чи напустити отої осінньої, як за вікном, мряки літературної, продумати аргументи він мав конче, бо не медом намащені будуть слова, а незгода гірка в них звучатиме; мусив відверто сказати:

«Прикро мені, що нам з Вами, мовляв, не по полі- тичній дорозі і ще прикріщі Ваші думки про одного з


наших співробітників. Скажу Вам щиро: якби з того гуртка нашого, довоєнних українських самостійників європейського складу, було менше «привати» — спра- ва Українська сьогодня б не пропадала… Нездатність до витворення власної організованої аристократії, брак у кандидатів до неї аристократичного духа, який єсть перш за все духом сили і любови — ось проклят- тя України. У всякому разі, я як завжди бороню Вас, так само буду боронить і Скорописа, бо вважаю, що помимо всіх глибинних різниць між вами, по суті і Ви, і він в європейському розумінню того слова — Патріоти…»

Чого ж воно так, думав Липинський, чого ж в еміг- рації нашій осіння сира незгода як вплуталася, то й досі нема просвітку; всі вони, або майже всі, є дітьми Яфета, порядні і нелукаві, чом доводиться Скорописа- Йолтуховського боронити від Донцова Дмитра, а Донцова од такого ж інтелігентного Скорописа? Всі ж бо покинули статки, маєтки, чи заробітки, чи стан сус- пільний поважний, покинули сім’ї, стиснувши серце, нерідко під загрозами грізними, і не в пошуках яко- гось примарного золотого руна чи інших скарбів поки- нули, подалися з землі своєї або викинуті зі зневагою були з неї щенятами; чом воно так? Може, тому що за незнаними досі законами в кожного одночасно тече кров і Яфета, і Хама, просто питання в відсотках, хто- зна, може те дослідять колись велемудрі вчені…

Він напише-таки давно задуману працю про Яфета і Хама, про обох цих кревних синів на його землі, на якій вигодувалися і зростали. Він чесно напише, як непросто долати та впокорювати розбурхану і розхрис- тану хамську стихію, як у собі помогти Яфетові:

«Хамство це мусить пізнати без страху, до самого коріння, кожний не трус, не позер, не фразер; кож- ний, хто любить Україну. Пізнати не на те, щоб над




Україною по-хамськи насміхатись, а щоб її любовю синівською з пониження піднести, перемігши хамство кругом себе і перш за все в собі».

Таке вже життя повелося в Липинського, що мусив частенько спілкуватися з лікарями та час до часу ана- лізи крові здавати. Якось попросився було глянути під мікроскопом, яка ж у нього та кров — клітини рослин не раз, і не два в мікроскопічному збільшенні бачив, як вчився агрономії у Кракові, а от крові якось не доводилося досі. Він без пояснень, звісно, спершу не знав, як дрібнюсінькі ті тільця відрізняти, інше ж на думку спало. Малесенькі часточки, ті тільця дрібню- сінькі, які понесуть по судинах поживу і кисень, під скельцем мікроскопа штовхалися хаотично і безтол- ково. Отже, з них ніякого зиску тілу, мимовільно подумалося, як не буде якоїсь сили, не буде чогось, що стисне у струмінь їх та направить до цілі, Творцем і природою предковічною писаної, — в кроля чи люди- ни, птахи чи жаби — а робить те діло серце, двигунчик невтомний.

Так і тут, в еміграції, всі вони лише дрібні кров’яні тільця, що спиняться поступово, затихнуть і висох- нуть, як оті, що під мікроскопічним скельцем, коли не буде кому їх стиснути в струмінь.

Доки вагання тривали, було одне, а як зійшлися на постаті Павла Скоропадського, на його гетьманській персоніфікації, то всі сумніви і балачки мали лиши- тись десь там за спиною.

У Румунію, в Бухарест, Андрієві Білопольському несла пошта слова В’ячеслава Казимировича:

«Не зневірюйтеся першими невдачами і конче постарайтеся закласти місцеву хліборобську органі- зацію. На мою думку, мусить вона бути автономна, як наш Союз Варшавський, важно тільки, щоби визнава-


ли і надалі авторитет Павла Петровича та готувались до майбутнього зїзду в зимі хліборобських органі- зацій».

Науковий львівський щоквартальник «Богосло- вія» звернувся до В’ячеслава Казимировича з прохан- ням участі в ювілейній книзі, присвяченій митропо- литові Андрею Шептицькому. Липинський не мав серця відмовити, але й участь взяти не було змоги: пошана моя, відповідав, до митрополита не дозволяє мені виконати свою працю наспіх і зле. А виконати її добре не можна, бо тут, на чужині, бракує потрібних для праці джерел, та й нездужає він якраз тяжко. Але ґрунтовний лист цілковито відповідав науковій солід- ній розвідці. Дві постаті В’ячеслав Казимирович поряд поставив:

«Власне з таких найглибших і найміцніших істо- ричних підкладів нації виросли: і найвидатніший представник нашої Влади духовної — Церковної, і найвидатніший представник нашої Влади світської — Державної. Тому, незважаючи на всі ріжниці, які від- било на них наше вікове розшарпання Української Землі, обидва вони — і нащадок галицьких бояр та митрополитів, Андрей Шептицький, і нащадок козацьких гетьманів, Павло Скоропадський — дійш- ли в своїй природній еволюції до творення реальної Української Держави, йдучи до неї двома споконвіч- ними шляхами: шляхом Церкви і шляхом Меча…»

У Торонто головному обозному Січової організації Канади Володимирові Босому через океанські хвилі долітали слова В’ячеслава Казимировича:

— Всі ми об’єднуємось біля персоніфікуючої нашу державну ідею особи гетьмана Павла Скоропадського і біля його Роду, і всі ми підлягаєм йому через безпо- середні наші влади тих організацій, до яких нале- жимо.




27

Від  Чикаленка  не  сховалася  втома  на  зятевому обличчі: посіріле якесь воно, навіть з відтінком жов- тизни,  мов  аркуш  газетного  паперу,  що  пролежав кілька днів на підвіконні під прямим сонячним проме-

нем. Олександр Філаретович заїхав в Карлсбад прові- дати тестя — власне, заїхав попутно, бо прямував на Берлін, аби здобути там гроші для В’ячеслава Липинського.

Лікарі посилають В’ячеслава Казимировича у Швейцарію, — оповідав мету подорожі Скоропис, — кажуть, що він довго не видержить, коли не виїде туди.

Шкода мені дуже цього чоловіка, — розумів кло- поти зятя Євген Харлампійович. — Як там не було б, але то один з найцінніших наших робітників.

Про нехитре здоров’я В’ячеслава Казимировича ще раніше розказувала дочка Вікторія, коли мова зайшла про другий випуск «Хліборобської України»:

То досить велика книжка, і є в ній багато солід- них статей. Особливо, кажуть, гарна стаття Липин- ського. На жаль, він дуже некріпкий: оце недавно про- лежав знов майже місяць з температурою тридцять дев’ять з лишнім; якийсь грип, мовлять, а я думаю, що у нього також легені хворі, а од легенів вже ослабло страшно і серце. Треба спокій, а він дуже працює, боїться, що умре з голоду, бо грошей за душею ніяких не має. А мусить слать ще жінці й дитині в Галичину — і ті нічого не мають. Тут ще й на «Хлібороба» треба: друк тепер коштує страшенно, ось тому так довго аль- манах не виходить, що все бракує грошей, а позичить ніде.

Чикаленко не раз у думці сердився і на зятя, і на Липинського, і на всю їхню затію зі Скоропадським.


Євгена Харлампійовича переконують, що Скоропад- ський є людиною надзвичайно сміливою, рисковитою і тепер це вже зовсім не та невиразна постать, що була 1918 року — він набрався досвіду, став свідомим укра- їнським націоналістом та самостійником, розвився політично взагалі…

Ну як же ці милі й самовіддані люди не втямлять, гадав Чикаленко, що монархії не на часі, хай і в формі для наших земель традиційного гетьманату, монархії та імперії всюди падають, як струхлявілі й зогнилі дуби, люд обирає тепер якийсь демократичніший путівник… А Липинський всієї моці до того ж докла- дає, аби теоретичну, якусь ідеологічну підвалину під задумку ту непевну підкласти. «Як можна в сей час, — писав у щоденнику обурений Чикаленко, навіть не обурений, а такий роздратований і злий, аж між рукою та сторінкою щоденника, видавалося, іскри сердиті проскакували, — коли людство стремиться до визволення, виходити на світ Божий з ідеєю монархіз- му, автократизму і т. д. Я розумію, що можна говори- ти про часову диктатуру, бо тепер на Україні ні парла- ментаризм, ні радянські форми не зможуть привести до порядку розбурхане море, втихомирити отих звірів ненажерії. Для них дійсно треба якогось «усмирите- ля», але возводити се в систему, проголошувати прин- цип «единовластия» в часи, коли валяться трони, коли людство отим єдиновластієм доведене до розва- лу, до повної руїни, шукає нових форм, які б врятува- ли його, повернули до норми життя, заснованого на справедливості, на знищенні визискування одними — других. Не розумію! Не розумію особливо тому, що ці ідеї виходять від людей, яких я вважав здатними до державного творчества».

З іншого ж боку, наше населення так змучилося, гортав думки Євген Харлампійович, так втомилося від




безладдя, анархії та большевицького раю, що радісно стрічатиме і Скоропадського, який вже раз довів, що він здатен створити державу, в якій запанують спокій, лад і можливість жити й працювати; а коли й трапля- лися надужиття (каральні експедиції тощо), то дуже вони були гуманними порівняно з большевицькими, бо тоді не розстрілювали, тільки шомполами били, та й то наперекір Скоропадському…

Зрештою, вишукуючи сьогодні кошти для хворого, людяно чинить зять ще й тому, думав Євген Харлам- пійович, що колись самому Скорописові і дочці Вікторії в лиху пору неабияк Липинський у поміч став. Як вибралися вони з того жаху на своїй землі до Відня, то негадано занедужав серйозно Олександр Філаретович та надовго зліг. А вибралися вони хіба з благенькими чемоданчиками і без ніяких запасів.

Липинський нам дуже багато поміг, — оповідала згодом Вікторія. — Ходив часто до хворого Олександра Філаретовича, виробив там документи, виплатив гроші…

Пам’яталося Чикаленкові зізнання самого Липин- ського про перепони й пороги в такому многотрудному в їхньому становищі видавничому ділі:

Нашу невеличку літературу видаємо власними коштами, то все тяжче долається, бо належимо до тих, які на революції не заробляли, а все, що мали, стратили. Така ось доля чистісінького поміщика, до того ж потомственного, В’ячеслава Липинського, як, зреш- тою, і його, Чикаленка, багатія-буржуя з далеких та завше милих, незабутніх ніколи його Перешор… Та й Скоропадський до схожих буржуїв належить: як став гетьманом, то запропонували йому в Маріїнський па- лац переїхати. Відмовився він одразу, не хочу, казав, як Керенський, у час людської біди чорної в палацах жити. Мешкав в одному будинку зі штабом та охоро-


ною, дочкам дали тісну кімнатку під дахом, а синові малому Данилові взагалі місця забракло, то у ванній кімнаті спав. Зараз же гетьманша професійно шиє, господарюють усі, город тримають, свиней, курей і навіть козу. А тим часом члени Директорії порозкра- дали своїм партіям, як оповідали Євгенові Харлам- пійовичу обізнані люди, по десятку мільйонів, а коли розбігалися після катастрофи, то кожний з них повіз із собою по мільйончику. Виправдовувалися тим, що ці гроші їм дала партія за витрачену енергію і нерви під час будування Української держави.

У щоденнику Чикаленка залишиться про це кілька рядків, таких суголосних рядкам Липинського про Хама і Яфета:

«Хамська вдача зосталась вірною собі, і ці добродії живуть тепер розкішно скрізь по заграницях, дивуючи всіх розкиданням грошей, і скандалізують Україну. В Бухаресті, кажуть, кокотки заявили місії претензію, що українські високопоставлені гості розплатилися з ними гривнями, яких ніхто не приймає, і в такий спосіб обманули їх…»

28

Наче стрілка  на годиннику раптово здригнулася, стрибнула й завмерла на поділці наміченій — Липин- ський відчув, що далі не буде вже відкладати давним- давно задуману працю «Хам і Яфет».

А в підзаголовок він поставить: «З приводу десятих роковин 16/29 квітня 1918 р.».

З димом пустило хамство його Русалівські Чагари, з димом пішли недописані історичні праці та бібліоте- ка, а в могилу загнало воно щирого приятеля селяни- на  Левка Зануду. Для  В’ячеслава Казимировича




навіть не принципово було знати ім’я убивці, та й де його знайти тоді, на палаючій від краю до краю землі, ім’я те і так пізнаване, однаково звучить з сивих пра- давніх часів — Хамом кличуть його.

Щоправда, через низку десятиліть прізвище вбивці Левка таки відкрилося і зізнався нарешті він особи- сто — Григорій Вельбівець. Мов караючи, доля не до- зволила йому створити сім’ю, він ходив по людях, перебиваючись випадковими підробітками. Одного разу, напившись до поросячого стану, не стримався і сам завів мову:

А от і не знаєте, хто вбив насправді Левка Зануду… Певне, кожній людині, яка вік прожила, хочеться інколи пригадати найбільш значуще в тих літах за спиною. Григорій Вельбівець теж не був винятком, він у пам’яті п’яній шукав похапцем, чим похвалитися може, але все ніяк не міг щось значуще знайти; в тому минулому, мов у порожній коморі залишеної господа- рями домівки, яку й миші давно покинули, анічогі- сінько забачити у пітьмі не вдавалося; врешті від випитого його розчервонілі очі сяйнули радісно, і

Григорій видав урочисто:

А то я прикінчив Левка!

І взявся на мигах показувати, як Левкові відрубу- вав тоді голову.

Липинський писатиме про Хама українського, чому спроба сотворити державу та стати нацією скінчилась руїною, як і всі попередні, упродовж тисячі літ…

«Хамство є скрізь, — писав швидко, не відриваючи пера від паперу В’ячеслав Казимирович. — Це правда. Скрізь єсть «гін» до виділювання себе із своєї громади, до непослуху їй, до насмішки над її авторитетами. Але скрізь поруч цієї сили відосередкової, руйнуючої, єсть сила доосередкова, здержуюча. І власне оця друга сила перемагає завжди в тих людських громадах, що стають окремими націями, державами.


Прикметою українських людей єсть не само хам- ство, а ніким і нічим необуздане хамство. В громадах державних Ной, поруч Хама, має завжди ще й другого сина: Яфета. Хам батьком погорджує, Яфет любить батька. І будуючою силою своєї любови він перемагає руйнуючу силу хамової злоби. Бо Хам шанує тільки силу. До піддержаного яфетовою силою батька він перший прибігає просити ріжних милостей…»

Окремі рядки В’ячеслав Казимирович писав через силу, спиняючись та вагаючись, але не написати він просто не міг — якщо хотів сам перед собою не лукави- ти і не брехати.

«Повстання Пушкаря завалило українотворче діло Богдана Хмельницького. Повстання отаманів під фір- мою «Петлюра—Винниченко» завалило українотвор- че діло Гетьманства 1918 р. І як в першім так і в другім випадку — так вчора як від віків — переможці, обдер- ши Україну в Законности, Маєстатичности, Загаль- ности, перерізали зараз же на другий день самі себе і щезли в рабстві…»

А ще Липинському було важко й непросто писати такі рядки, бо він розділяв Винниченка-людину від Винниченка — політичного діяча та Петлюру-людину від Петлюри-політика; Винниченкові навіть матеріа- ли надсилав із Кракова для його майбутньої книги. І морально підтримував Володимира Кириловича, коли той вагався та просив поради. «І не зражуйтесь першими труднощами, — писав далекого 1912 року В’ячеслав Казимирович Винниченкові. — З сучасних українських письменників історичну повість часів Хмельнищини можете написати тільки і виключно Ви. Це ж часи великих діл: людей-титанів. Треба мати самому почуття сили, щоб тодішніх людей, а не мане- кенів, як досі бувало у нас, змалювати і в творі художньому воскресити».




Того дня В’ячеслав Казимирович навіть не зміг дописати сторінку: він тільки скоса й невдоволено зиркнув на неї, мов на ворога несподіваного.

І чого ж воно так, думав Липинський, чом ці добрі й порядні люди, що життям ризикують не для вигоди, не для шкурної ницої цілі, високоосвічені й настирні, чом не можуть ці люди мову спільну знайти?

Далі писатиме він уже швидко, писатиме про те, як буде безмірно важко силу Яфетову в Україні сотвори- ти, силу, не об’єднану ненавистю до чогось поза собою, як об’єднані нею фашисти чи комуністи; вона не може об’єднатися ненавистю до свого брата Хама, бо Хама має виховати, а не вбивати…

А ще В’ячеслав Казимирович не зможе обійти тут роль гетьмана.

«Перший раз в історії України Владу Українську проголошено під проводом батьків, а не синів: під про- водом консервативного — старшого, а не революційно- го — молодшого класу.

Перший раз в історії України джерело Влади виве- дено з традиції, а не з бунту…

Перший раз в історії України знайшовся представ- ник старшої батьківської верстви, що, не підлизую- чись до хамства і не кланяючись йому на всі чотири сторони, зважився взяти на себе страшний тягар Верховної Української Влади.

Перший раз в історії України в творцях її дальшого життя проявилась свідомість Землі, а не Орди…»

29

Ще взимку, як затріщить мороз, а повітря сухе, аж видзвонює, Липинському легше велося в Берліні — тут більше року В’ячеслав Казимирович працював в Українському  науковому  інституті.  Але  не  мав  чим


дихати він у літню спеку, як розпече шпарке сонце міські каменюки, та ще своє додадуть авто, попухкую- чи синім їдким димком. Ускладнення особливі насту- пали восени, як зарядить тижнями мжичка і так само давитиме тижнями біль у грудях. Його тамував щомо- ці, аби не помітив того ніхто, бо якнайменше хотілося, аби його шкодували — у тих жалях якесь підспудне приниження чулось йому нерідко. І Липинський мусив знову їхати в Австрію, де гірське повітря тріш- ки умиротворювало та гасило біль.

Тим часом організації хліборобів-державників роз- тікалися по світах, народ долучався в їхні лави зде- більшого освічений і кожен щось своє додавав у полі- тологічному, економічному чи правовому баченні, а відомо ж: де два юристи, там три думки.

Спершу Сергій Шемет, який все ближче сходився з Павлом Скоропадським, міг дозволити кинути собі іронічне:

То нічого, що ми зростом різні вдалися… Небавом усіх гетьманців іменем гетьмана вирівняють по Липин- ському.

І знову В’ячеслава Казимировича терзали сумніви та вагання: а чи має він рацію, коли вважає, що без ясної державної ідеї і без залізної дисципліни вони нікому й ні на що не потрібні? З одного боку, не вартує вибудовувати казарму із вчерствілих постулатів, які рано чи пізно втратять колишню силу, а з іншого, рух їхній не має розпливатись, як у господині-невдахи роз- пливається тісто, і тоді не буде запашного у неї коро- ваю, хіба плаский, кислий та прісний пляцок.

Первородним гріхом українців, — не втомлював- ся казати колегам, — єсть ідейний хаос у політиці та брак організаційної дисципліни.

Зрештою, думав В’ячеслав Казимирович, не він щойно оце відкрив американський континент, вдум-




ливі та спостережливі люди задовго до нього помічали подібне й описали в трохи алегоричній, проте цілком прозорій формі. Як живі поставали перед Липинським образи Дон Кіхота і Санчо Панси — і Дон Кіхот укра- їнський видавався йому зовсім безсилим супроти зне- віри, кращезнайства та бунту Санчо Панси тутешньо- го. Той моральний, безкраїй, дикий і неосвоєний український бунтівний «степ духовний» ще вимагає плугів та борін, інших знарядь окультурення просить, інакше буде страшніший він, ніж за часів Тугайбея, коли виколювали очі, обрізували вуха, саджали на палю і тішились, як людина конала…

Надто багато посіялося бур’яну, мов на кілька років не ораному полі, і вітер далі розносив лихе те насіння, з якого вочевидь зростали нові «народні вожді», «дик- татори» й «українські Наполеони». І то теж був показ- ник безмежного українського хаосу, який мусив втя- мити врешті, наскільки сильною та зорганізованою має стати державотворча потуга…

Липинському залишалося єдине: писати, писати, писати… Як починали літери мерехтіти перед очима та знущально кружляти в повільному танці, далі вже диктував. То в Румунію, де зневірилися однодумці недавні й хотіли полишити хліборобів-державників:

«Во імя вже спільно пережитого і зробленого нашим Союзом разом з Вами і во імя Ідеї, якій ми з Вами разом служили, предлагаю Вам надуматись і взяти назад Вашу заяву про вихід з нашого Союзу». То в Канаду намагався якось докричатися, застерігаючи від чванства і легковажності:

«Не хвались, на бій йдучи! Цю мудру приказку, записану нашими літописцями ще за княжих часів, особливо треба пригадувати нам, сучасним Україн- цям, посідаючи такий страшний нахил до чванства. Хто з нас не пригадує тих безконечних всенародних


торжеств з часів недавньої революції? І хто з нас не згадує з соромом, як віддали ворогам свою Землю ці, що на всіх площах і на всіх публичних будинках України ревіли хором про свою любов до неї. Хто з нас не пригадує всіх цих чудернацьких костюмів, в які поодягались Українці, думаючи, як дикуни, своїм страшним  зовнішнім  виглядом  знищити ворога… І якщо єсть між Вами такі, що прозвалися Гетьманця- ми, аби тільки заграти ще одну українську «кумедію» та бундючитись перед глядачами: «Дивіться, оце ми, що збудуєм Україну», то женіть їх геть від себе, бо вони і наше діло осмішать, бо вони тільки пограються і втічуть при першій небезпеці або ще раніше покинуть нас для иншої, більше ефектної «моди».

Він бився, як риба, яку буря викинула на берег…

У суперечках про архітектоніку будування держав- ного ніяк не випадало обходити релігійні питання. Ненароком з американського континенту зауважили йому, що акценти інколи він розставляє, як католик. Без викрутасів полетіла відповідь: «Не признавати Папського Примату я не можу, бо родився католиком і остаю ним досі». Але коли мова зайшла загалом про роль церкви в творенні та становленні держави, то й тут так само щиро пояснював своє бачення:

«Наше українське нещастя те, що ми не маємо досі консерватизму і тому весь наш поступ згорає по пусто- му. Такою основною консервативною українською організацією могла б стати у нас Церква православ- на — Церква традиційна для більшости української нації. Але для цього вона мусіла б розвивати в собі прикмети консерватизму: дисципліну внутрішню, ідеалізм, інтелігентність, здержаність в словах і ділах, необхідну для існування України толеранцію і так далі. Тоді вона придбає внутрішню красу, яка людей здержує і ублагороднює…»




Такою ж відвертою була мова зі Сергієм Шеметом:

«Я не можу одночасно: творити нову ідеологію, про- сити позичок на її видання, торгуватись за ціну, шука- ти десь засобів, щоб не здохнути з голоду, писати саж- неві листи до людей, яким вони потрібні, вибачте на слові, тільки на підтерку і більш ніякої користі не приносять; дбати про забезпечення чужих семейств, не маючи сили забезпечити свою власну, бути «цент- ром організації», в якій вся енергія її членів йде на ширення внутрішнього недовіря, розколу, дезоргані- зації…»

Між тим напруга поміж хліборобів-державників наростала. Сергій Шемет теж не крився з думками:

«Стремління зробити з Липинського Магомета, а з

«Листів до Братів-Хліборобів» — Коран — це переса- да. Така пересада тільки відштовхує від нас реалістич- но настроєні елементи, котрі шукають політичного знання, а не політичної віри. Для цих елементів, до котрих я причисляю і себе, «Листи до Братів- Хліборобів» залишаються підручником, але не Кораном».

30

Якби раптом на Водохреще в затурцівському лісі сніги  дивом  розступилися  і  зацвіли  анемони,  вкри- ваючи білим, як той же сніг, рясним цвітом зазеленілі

галявини, чи Турія з добрадива потекла у зворотний бік, то й то Липинський був би менше вражений, поди- вований і спантеличений. «Як же так, — не йняв віри В’ячеслав Казимирович, — як могло таке трапитися? Павло Скоропадський, ні з ким не порадившись, не спитавши нічиєї думки, поїхав у Будапешт і там під- писав самочинно акта, в якому від імені будучної дер-


жави нашої вирікся на користь Угорщини всіх укра- їнських прав до Руси Прикарпатської… За те зажадав він від угорців п’ятдесят тисяч пенго місячно впро- довж трьох років, згодився потім на менше, врешті не отримав анічогісінько, окрім двох полювань, на які його перед тим запросили. Так і вернувся ні з чим в Берлін, оставивши на угорських руках підписаний ним власноручно акт. Такого і в сні хворобливому не уявити…»

Гнів упереміж із образою низонув В’ячеслава Казимировича так, як досі навіть у грудях ще біль не низав, видавалось йому, аж під нігтями від того заще- міло: як же статися таке могло? Той біль пробував передати Липинський Теофілеві Горникевичу, греко- католицькому священику, в минулому капеланові Української Галицької Армії:

«Пана Скоропадського я не обвинувачую в «нечи- стоті ідеї», бо він своїх ідей не має, а обвинувачую його в нечистоті політичних методів і в політичній безха- рактерности та неморальности».

Липинському думалося, що він марне і забагато про- щав до цього, силячись десь на денці душі віднайти виправдання необачним чи хибним крокам Павла Петровича, певне, куди жорсткіше мав він чинити і жорсткіше у вічі казати правду гірку Скоропадському: тоді не сталося б такого, він винуватий сам, але надалі такого кисільного всепрощенства не допустить.

«Коли Гетьман в 1918 р. одночасно обіцює Росіянам відбудувати Росію, а Українцям — збудувати Україну; коли він, під час мого у Відні і Дорошенкового у Київі протесту проти анулювання договору щодо поділу Галичини, заявляє графові Форгачу, що він не тільки проти цього анульовання нічого не має, але що буде радий, як австрійський уряд забере з Великої України всіх Галичан; коли він клянеться у вірности Німцям, а




одночасно  посилає  в  Ясси  заключати  договір  з Антантою і в результаті, не потрафивши зібрати коло себе  хоч  би  такої  жменьки  людей,  як  це  зробив Петлюра,  втікає  з  України  сам  один  під  опікою турецького посла, — то все це можна пояснити рево- люційними часами і незвичкою військової людини до політики. І я це так в 1918–20-тих роках поясняв. Але як ця сама людина повторяє ці самі методи вже на еміграції, де був час все передумати і всьому научи- тись, — коли мені в Бадегу дає слово чести, що нічого без  мого  відома  робити  не  буде,  а  повернувши  до Берліна слово це ломає і з мене робить божевільного; коли  офіційно  веде  політику  германофільську,  а  в Будапешті підписує потрібне перш за все Польщі зре- чення прав України до Закарпатської Руси на користь Угорщини; коли складає Заприсяження бути вірним монархічній  класократичній  ідеї  і  берегти  організа- цію; коли повторює за мною, що будуччина України лежить в обороні Сходу — то це знак, що така людина непоправима».

Для В’ячеслава Казимировича то була не просто зрада, а зрада подвійна, бо надійшов йому дивовиж- ний лист. Його 5 травня 1930 року підписали О. Ско- ропис-Йолтуховський, С. Шемет,  А.  Монтрезор, Л. Сідлецький. І. Лоський, Є. Томашевський. Очам своїм не вірив, як читав рядки: «Настала для всіх нас найстрашніша хвилина, коли ми переконалися, що надлюдська праця над створенням істоти і теорії нашого ДІЛА надломила Вас і порушила рівновагу Ваших духовних сил. Вас — творця єдиної теорії Української Державности — повалила, на велику скорб нас усіх, тяжка недуга…»

Отакої, відклав ошелешений Липинський убік листа, тепер до всього тебе ще й оголосили безумцем… Ти втратив здоров’я й маєтність заради справи, дру-


жина з донькою не змогли жити на чужині в таких умовах, ти все життя віддавав справі, а тебе на знак вдячності оголошують несповна розуму…

І закипають у відповідь гнівом рядки, кожне слово, кожнісіньке речення: «Ще ні одна українська органі- зація на таку підлу політичну гру не зважувалась. Почин цій новій галузі політичної культури дали охлократичні монархічні ступайки із бувших соціялі- стичних і націоналістичних руїнників. Коли угодно Вам підготовляти до України мексиканську форму Гетьманства, то робіть це. Але не смійте змішувати Вашої плюгавої роботи з святою Ідеєю, яку Бог поміг мені висловити в моїх «Листах».

Во імя святости і будуччини цієї Ідеї вимагаю від Вас:

Щоб в слідуючім номері «Бюлетеню» був помі- щений в цілості і з всіма підписами Ваш лист до мене з 5 травня 1930 р.

Щоб Ви не сміли цитувати мої твори, як мотто до Ваших «Бюлетенів».

Щоб Ви не сміли покликуватись на мене, як Вашого ідеолога, бо я Вашим ідеологом не єсть.

З приводу оцих поставлених мною вимог в ніяку переписку входити з Вами не буду. Всі Ваші листи будуть повернуті нечитаними. А коли б Ви оцих моїх вимог не виконали, то знайду спосіб припинити Ваші політичні подлости. В. Липинський».

А ще тебе кличуть «не піддаватися нашептам як злої хвороби, так і злих людей»… От цікаво: хто ж нашептав тоді, в неблизькому вже 1908-му, об’їхати круги дідичів правобічної України з відчитом-закли- ком «Шляхта на Україні», тоді, коли все українство було соціалістичне, а не соціалісти були серед ворогів України, хто «нашептав» відродити тобі на еміграції знеславлену ідею гетьманську, од якої втікали  усі,




замість поклонитися?.. Коли вони витримали б на українськім громадськім шляху те, що судилося ви- тримати тобі, і не податися, не зійти зі своєї лінії, то тоді, може, таких закидів не робили б…

31

Як  отримав  газету  «Діло»  Олександр  Скоропис- Йолтуховський  і  став  читати,  то  почувався,  мов  у дитинстві, коли щойно вирізаного власноруч вербово-

го свистка, ще від соку гіркого, до своїх вуст приту- лив. Він читав «Розкол серед гетьманців» — лист В’ячеслава Липинського до редакції. Ой, В’ячеславе Казимировичу, товаришу добрий, з яким не рік і не два поряд ішов, за що ж ти всім нам, і гетьманові до того ж, таку прикрість публічну та незаслужену зараз учинив?..

Певне, ти, Олександре, маєш насправді навіть біль- ше гріхів, аніж Липинський їх тут називає, от тільки інших. Ось звинувачуєш Скорописа, що у Гетьман- ській управі Кочубею «п. Скоропис весь час не давав головувати». Хіба йшов я сюди задля амбіцій чи стат- ків, або через іншу подібну химеру, коли ще далекого 1907-го без суду кидали мене в одиночну камеру — розкішну таку, де іній серед зими на стінах іскрив- ся, ніч видавалася довша за полярну, а одяг до ранку дубів від пари з рота твого і ставав цілковито бляхою, — потім ще додали того інію, заславши в Сибір? Змогу втекти за кордон дарувала доля, а ще видивитися дозволила крізь марево «автономізму» істинну ціль та видати до Першої світової війни свою працю «Значення самостійности України для європей- ської рівноваги».


Ні, В’ячеславе Казимировичу, не згоден, аби при- писали мені наполеонівські витребеньки, дещо інше мерехтіло поперед очима. І я сам відхилив ту руку, якою, немов зманливого вельми гостинця, простяга- ли-пропонували Скоропису-Йолтуховському укра- їнське гетьманство. Ні, сказав твердо, консервативний український уряд найліпше очолювати Євгенові Чикаленку. Навіть переконав, видавалося, вже Євге- на Харламповича, але той забагато зайд на землі своїй бачив, зажадав, що матиме діло хіба з германцями, австріяки звідси нехай вибираються геть: ні одним те не було до шмиги, ні другим. Не згодився ти також очолити міністерство закордонних справ УНР. А от губернським старостою Холмщини і Підляшшя, як запропонував Скоропадський, згодився: там шмат роботи такий був цікавий і зв’язки з політиками євро- пейськими могли стати в пригоді. І так само, як оголо- сив гетьман грамоту про федерацію з Росією, невід- кладно телеграфіст вистукав від тебе телеграму в Київ: через незгоду з урядовим курсом, писалося в тексті, йдеш у відставку, посаду ж обійматимеш доти, доки уряд знайде заміну. Заміна та вийшла доволі оригі- нальною, вже через кілька днів арештувала тебе поль- ська влада, що нахрапом край захопила…

Не зможу щиро сприйняти й іншого закиду до мене щодо Ради Присяжних, яку з властивим тобі нетерпін- ням пишеш стисло «Р. Пр.»: «…члени Р. Пр. Ол. Ско- ропис, С. Шемет, А.  Монтрезор  і  Л.  Сідлецький (С. Крилач) листом з д. 5.V.1930, а також ширячи від- повідаючих змістові цього листа поголосок намагались зробити з Голови Р. Пр. «загубившого духовну рівнова- гу руїнника»… І так само кривдно читати оці чорні газетні рядки, що від вдумування у їхню суть ще чорні- шими раптом стають: «…резолюціями кількох стягну- тих до Ванзее випадкових людей, названих «першим




зїздом гетьманців», члени Ради Присяжних П. Скоро- падський, Ол. Скоропис і С. Шемет намагались не тіль- ки виправдати зломання, даного Гетьманом П. Ско- ропадським Голові Ради Присяжних В. К. Липинсь- кому д.29.ХІ.1929 р. в Бадег, гетьманського слова чести, але ще ухвалили за це зломання слова Гетьману П. Скоропадському прилюдну подяку, чим порушили основні закони політичної моралі, для оберігання яких була власне створена Рада Присяжних»…

Немає страху в тому, що лист наш, цілком приват- ний, ти зважився опублікувати, бо не чую я з товари- шами моїми й твоїми, В’ячеславе Казимировичу, доко- рів сумління, ми щиро до тебе зверталися, і писали його без грамини піддобрювання чи лукавства. Нам не соромно за того листа.

«Високочтимий Вячеславе Казимировичу!

Настала для всіх нас найстрашніша хвилина, коли ми переконалися, що надлюдська праця над створенням істоти і теорії нашого ДІЛА надломила Вас і порушила рівновагу Ваших духовних сил.

Вас — творця єдиної теорії Української Державности — повалила, на велику скорб нас усіх, тяжка недуга.

Ви, не зізнаючи цього, власними руками стали руйнува- ти велике Діло Вашого життя, для якого в жертву це життя принесли. Бачимо і зізнаємо це ми, виросші з Вашої науки. Тепер Ви рішилися принести найбільш болючу жертву нашому ДІЛОВІ, жертву, на яку здібні тільки великі люде: в листі до Ясновельможного  ПАНА  ГЕТЬМАНА  з  дня 15 квітня Ви заявили, що «од всякого політичного життя усуваєтесь», поки не видужаєте настільки, щоби  змогли

повернутися до політичної праці.

Цим Ви даєте фактичну змогу нашому ГЕТЬМАНОВІ довести розпочате Вами велике ДІЛО до слушного кінця. Біля НЬОГО всі ми присягаємо скупчитися, та, не ухи- ляючися ні від яких жертв, ЙОМУ в цій праці допомогти.

Нехай ВЕЛИКИЙ ГОСПОДЬ в Своїм Милосерді скоріше відновить Ваше здоровля і тим самим дасть Вам можливість


повернутися до активної політичної праці на велику користь нашому ДІЛОВІ.

Члени Ради Присяжних У.С.Х.Д.:

Ол. Скоропис-Йолтуховський С.Шемет. Монтрезор.

Л.Сідлецький

Дійсні члени У.С.Х.Д.: І. Лоський. Євг. Томашевський»

Йой, В’ячеславе Казимировичу, думав Скоропис- Йолтуховський, складаючи кілька  номерів газети

«Діло» і рівняючи ретельненько краї, мов так можна вирівняти те, що навперекіс пішло між людськими душами, друже наш В’ячеславе, нестримний у своїй самовідданості, ти ж не можеш останнім часом тижня- ми навіть ноги спустити з ліжка… А тут повінню, дяка Богові, рух гетьманський розливається. Окрім укра- їнських громад в Австрії, Польщі, Болгарії та Німеч- чині, в багатьох інших європейських державах, вже перекинувся він через Атлантику, з просвітницько-ос- вітних товариств в Східній Канаді під проводом В. Бо- сого кріпне «Січ» з монархічною орієнтацією, той дух усе відчутніший у пресових виданнях «Пробій»   та

«Канадійський українець». Січові організації ширять- ся на західному боці країни кленового листка, вже вишкіл військовий молодь проходить у резервних канадських частинах армії, і в Сполучених Штатах участь в маневрах беруть у схожих формаціях. У геть- манців свої літаки «Київ», «Україна» і «Львів», зблис- куючи на сонці металевими боками з українською сим- волікою, у небо знімаються. У Франції, Польщі чимало гетьманців, в Італії, у Болгарії, Чехії та Румунії…

Тож невже, В’ячеславе Казимировичу, в нас у гру- дях замість серця живого залізяки   вистукують? А погляд кривий та ревнивий у бік Скоропадського, який має частину твоєї ноші собі за спину закинути, мусиш пом’якшити, мужність у собі самому відшука-




ти, бо ж де дітися тут, коли навіть гірського повітря часто-густо тобі забракне, як зі схлипуванням хіба в півсили вдихнеш запалими і вимученими своїми леге- нями?

32

Біль у грудях над серцем, де була каверна, сперш обпік жариною невеликою, Липинський прокинувся, хоч ледве перед тим лише заплющив повіки — і вже всю ніч не брав сон. З тієї дрібної жарини розгорялося

нестримно, як видалося, справжнісіньке полум’я і біль охоплював усе більшу ділянку грудей; попри затиснуті зуби, застогнав мимовільно.

Фройляйн Юля, як за дверима почувся той стогін, відразу ж схопилася і поспіхом стала вдягатися. Вона доглядає хворого, її обов’язок — чимось облегшити біль, проте тут була цілком безпорадна — то, напевне, Липинський сваритиме, але мусить негайно побігти й покликати лікаря. Обережно, щоб не скрипнули, при- чинила за собою двері й пірнула у лютневу ніч, де б’є просто в обличчя у темені мокрий набридливий сніг.

Лікар зробив укол знеболювального, жар у грудях трішки притих, але однаково ще довго тлів, як тліє жарина під шаром попелу, хіба під ранок, коли засірі- ли віконні шибки, Липинський на якийсь час при- дрімнув.

Він собі завів твердий розпорядок і незрушно його дотримувався, чи то сонячно, чи дощить або сніг мете, чи болить, чи на мить яку відійшло, взимку прокидав- ся о шостій годині ранку, а влітку ще перед п’ятою, сам варив чай в електричному горнятку — то було своєрідною чайною церемонією, тільки не за східним зразком, а за власне вигаданим ритуалом; і ніхто не


має втручатися чи перебити бодай ненароком той ритуал.

А насамперед день починався з молитви перед розп’яттям і старовинною фамільною іконою, з якими ніколи не розлучався, перевозив їх всюди, де замешка- ти випадало. Пообіч висіли гравюра Богдана Хмель- ницького та фотографічні репродукції старих родин- них портретів; щоправда, висів раніше також портрет Павла Скоропадського, та зараз на його місці, як легка тінь, заледве виднівся прямокутник менш вигорілої від світла стіни.

Випивши чаю, сідав до праці — багацько причин вигадає життя не працювати; не конче сідати вже, з самісінького ранку, шепочуть лукаво на вуха спокуси, можна ж відкласти на потім, але є тільки один спосіб не втратити день, не змарнувати бодай дрібненьку крихту життя — трудитися; все повернути можна, якщо поіржавіє метал, то з руди новий виплавлять, град виб’є хліби, то наступного року зростуть, от тіль- ки як зайде сонце, то нема чародіїв чи мудреців його завернути.

Лише у свята і неділю працювати вважав гріхом. Ще в Райхенау, коли дужчим був, не пропускав недільних відправ, тільки в Бадегу, як погіршало, не завжди сил вистачало. А як надходили Пасха або Різдво, то й сам помагав охоче святочний стіл лаштувати.

Нагодований достоту самотністю, Липинський радів, коли до нього приїжджали гості й залюбки коло них клопотався. Тільки несподіваних відвідин не тер- пів — ледве налаштувався, як радіоприймач на потрібну хвилю, зібрався з думками, щоб вистелити їх рядками рівними, як вистелюють господині волинські лляне полотно для відбілення на траві, як тут — на´ тобі, думки перебили… А треба ж сідати до праці, сонця голоблею ніяк не підіпреш, сідати, чи з   на-




строєм добрим, чи той настрій десь загуляв і забув попередити, о котрій годині повернеться.

Ще складніше змусити себе сідати за стіл письмо- вий, коли не тільки у грудях жар не згасає, а й душа обпечена, недовірою побратимів недавніх та обмовами злими геть закіптюжена.

Інколи напливав відчай, такий пекучий, аж зеле- ний, тоді нестримно манило все покинути, все забути, пірнути у безвість і небуття — в такі хвилини він про- сив милосердного Бога наблизити ту останню мить, про яку не потрібно великої грамоти здогадатися: половину легень подавно спалила хвороба, друга ж половина теж напівспалена, себто лишилася одна чверть…

Той відчай пронизливо зазвучить у розлогому листі Дмитрові Дорошенку.

«Поки я був здоровіщий, я вів терпеливо своє діло. Коли вже сил не стало, я вибився з рівноваги і два роки без устанку всіх по черзі лаяв. Але і це минулося. Сьогодня поволі починаю вертати до спокою. З факту, що я між Українцями, з якими я всіма силами своєї душі хотів злитися в одну державницьку громаду — що серед цих Українців я як був, так і остався «чужим тілом» — роблю висновок, що ці Українці єсть орга- нічно нездатні до державного життя…»

Те писатиме В’ячеслав Казимирович лютневого вечора 1930 року, коли местиме за вікном така кумед- на метелиця, яку складно від дощу відрізнити, отакий собі падатиме готовий кисіль. Тихо танула в нього остання надія, як велика лапата сніжина на склі за вікном, спершу приклеївшись, повільно повзтиме склом, худнутиме на очах, аж доки повністю не розта- не і не збіжить краплиною… Але коли самому Дорошенкові стане непереливки, той самий адресат змінить невпізнанно тон і через п’ять місяців покладе


на папір зовсім інші рядки; швидким свої почерком вестиме рядок за рядком, напівлежачи на веранді — після санаторію «Віннервальде» Липинський не від- мовиться від випробуваного способу лікування, чи в зимі, чи в літі має дві години побути на свіжому гірсь- кому повітрі, хай навіть як зараз добряче припікає серпневе сонце:

«Всею душею відчуваю Ваш стан, бо сам три роки несказано мучився. Чим дальше відходжу від того світа нечестивих, тим більше спадає з мене болото, яким там всіх обліплюють, тим більше морально від- роджуюсь, набіраюсь спокою і духовної сили. Аби тільки Господь вернув до того хоч трохи сил фізичних, то можна буде братись до праці наново, але вже з нау- кою тяжкого досвіду. Отже не падайте духом і Ви, Дорогий Дмитре Івановичу…»

Липинський опустив на мить затерплу руку, попра- вив другою неслухняну подушку і тим самим прудким та розгонистим почерком дописав:

«Ідея наша вірна і шлях наш вірний. Помилки бувають скрізь, особливо в так молодих і так перемі- няючих дотеперішній спосіб українського думаня — рухах, як наш. Але помилки ці не можуть погубити і не погублять ані нашої ідеї, ані нашого діла. Зломлять тільки тих, хто і для цієї ідеї і для цього діла задрібни- ми, закарликуватими показалися…»

33

Вранішня молитва перед розп’яттям, досвіткова, заледве за вікном окресляться обриси узгір’я на про- світлілому  небі,  молитва-сповідь,  молитва-роздум інколи давала його зболеним грудям і не менш зболе-

ній душі куди більше від прописаних ліків. Липин-




ський тоді був наодинці з безкінечно високим і чистим Небом, він уже недоступний та недосяжний для житейської шарпанини, суєти, метушні та сутолоки, відступали убік навіть спокуси вибрати собі якийсь гладший путівець, без отих безконечних ритвин, вибоїн і калабань.

Найперше молився він за сім’ю, за долю доньки, яка була далеко від нього. Не кожному дано спізнати родинного щастя, йому також не судилося — не сприйняла дружина кочового емігрантського життя і наполягла, аби дочка Ева ходила у польський навчальний заклад, жила та виховувалася у польсько- му середовищі.

Потому переходила його молитва на друзів і побра- тимів, які несли свій сукуватий, грубо тесаний хрест по отій дорозі з калабанями й ритвинами, несли без найменшої певності, що та Хресна дорога колись скін- читься, йшли з тягарем неймовірним під спекою недо- віри один до одного, градом прокльонів недругів і зли- вою кпин однодумців недавніх.

Моліться за ворогів ваших… Він має молитися, якщо справді вважає себе християнином, за Петлюру, з мовчазної згоди якого Болбочан загинув, натомість на місце його прийшли фендрики, потаємні чекісти- волохи чи звичайнісінькі шмаркачі, невігласи, які не важили і не могли важити долями надто багатьох людей самовідданих…

Розказував у вузькому колі полковник Степан Лазуренко, тодішній командир Богданівського полку, як на одній із залізничних станцій поблизу Умані шукав отамана колишнього болбочанівського корпу- су. Крізь натовп вояків, що розгулювали пероном, він побачив колоритну постать, яка могла, ймовірно, до начальства належати, і став запитувати:

Де знайти отамана Волоха?


Зовсім молода людина в мазепинці, з довгим пером чи то чаплі, чи якогось півня, вдягнута в щось середнє між чумаркою і черкескою, підперезана широким ремінним поясом, на якому з одного боку теліпався револьвер, а з другого оперетково стирчала шабля, своєю чергою дещо бундючно перепитала:

Спершу відрекомендуватися належить. А ви то хто будете?

Командир полку Лазуренко.

Ви маєте честь розмовляти з отаманом Рогатино- вичем. Мене, добрий пане, начальником штабу корпу- су оце призначено.

Лазуренко з того нараз оторопів. Оте жовтороте хлоп’я, без фахових знань, бойового досвіду, має роз- робляти відповідальні операції? У ранзі хіба кадета- аспіранта австрійської армії може протистояти гене- ралітетові царських часів, офіцерству, яке пройшло японську, Першу світову й вже цю, громадянську, війни і яке тепер, оте кадрове офіцерство, проти укра- їнства воює в білій, червоній і ще бозна-яких арміях? Чи це щонайбільше двадцятидволітнє хлоп’я їх бойо- вому досвідові гадає протиставити своє залякуюче дикунське вбрання, яке вивершує чаплине, півняче чи якесь там пір’я?

Моліться за ворогів ваших… А може, Христос зара- но цей заповіт людові дав, бо малий той люд ще, кар- ликуватий і довгенько нездатний буде на таку висо- чінь самопожертви та притлумлення гордині своєї під- нестися? З іншого ж боку, чи не забагато береш на себе, В’ячеславе, аби судити Христове слово, визнача- ти, рано воно чи пізно мовлене? Зрештою, хоч ти роз- минувся поглядами із Симоном Петлюрою, і він про це був більш ніж обізнаний, проте зміг же Петлюра пере- ступити через гонор свій чи амбіції і запропонувати тобі посаду міністра закордонних справ? Несуттєво,




що ти відхилив простягнуту руку. І зараз, хоча хри- пиш своїми напіввисохлими легенями, ти живий- таки, а він у могилі, отримавши за таку, як і в тебе, ідею сім смертоносних куль… Та сама стара Європа, яка запишалася вельми справедливістю своєю, ота перестаріла мадам, що на зморхле лице накладає фальшивий рум’янець пристойності і чесного право- суддя, яка на слові сповідує «Не убий!», а насправді на глум і ганьбу поколінь наступних виправдовує рап- том убивцю-чекіста Шваpцбарда, вправним шулером підтасовуючи фальшовані докази, і в насмішку штра- фує убивцю на один отой франк… Змаліло Іудине ремесло, до таких розцінок скотившись.

І взагалі Петлюра, Винниченко та всі, хто з ними, хто для тебе вони: друзі чи вороги, побратими по духу і зброї чи просто вівці заблудлі?

Великий Боже, дай розуміння цього, як не тепер, то колись, як не мені, то хоч іншим…

І так само зі Скоропадським. Ти звинувачуєш його в святотатстві, у шинкуванні землею українською. А ти хоч бачив угоди ті про відступ мадярам краю, ти хоч читав їх? Маєш знову згадати Євангелію, слова про пилинку в чужому оці і колоду в оці власному; згадай, чи не на справу українську пустив Скоропадський кошти від спроданих десятків тисяч гектарів лісів у Росії, маєтностей в Україні, що тільки спродати встиг, оті сотні мільйонів марок за маєток дружини в Британії? Тепер же дружина на грядках з картопель- кою і цибулею копирсається, за козою і поросятком пильнує.

А може, гонор тебе затис, що дозволу Скоропадський не поспитав, їдучи в Будапешт? Було це, було, В’ячеславе, ти не маєш права злукавити перед розп’ят- тям, ти просто не зможеш… Десь у душі, щоправда, ще опиратимешся, виправдовуватимешся, що незгоду з


Петлюрою спричинив острах сповзання в анархію, куди демократію властиво заносить, а зі Скоропад- ським побоявся потворного і жаского привиду диктату- ри. Одну й другу біду, гадав, першої миті належить спи- нити — інакше неминучим стане сповзання, отой зсув, як бувають зсуви та селеві потоки в тих Альпах, що за вікном: спершу рух ледве чутний, слідом наростання нестримне з громом і виляском, а врешті летять, як сір- никові скриньки, людські помешкання біля підніжжя гори, як нитка гнила, рвуться мости…

Боже Великий, дай розуміння цього, як не тепер, то колись, як не мені, то хоч іншим.

Хтозна, чи не затаїлась, можливо, десь образа в душі, причаїлася мишею малою, шкідливою; ти, мов- ляв, не прийшов заробляти на революції, віддав усе: від здоров’я, сім’ї до маєтностей, тож маєш право того вимагати від інших, що пліч-о-пліч з тобою   ішли. А ще згадай, як тамував ти, переконаний гетьманець, щомоці власні єретичні думки: не важливо, яка таб- личка висітиме на дверях першої особи в державі — гетьман, президент чи прем’єр або інше там на´- звисько, важливо найперше, аби відбулася та держа- ва. Просто у краї з розхристаною душею, з населен- ням, що не стало народом, з напханим людом бозна з яких німецьких, сербських, болгарських, москаль- ських, польських, мадярських, чеських і ще яких там країв, з люду трудящого й розбійного, біглого кримі- налу й звичайнісінького ледаща, готового до мозолів і поряд схильного надурняк прожити, у такому краї має постати влада, яка віднайде потугу дати лад цій стражденній землі. І такою владою, ти гадав, на від- тинку цьому історичному стане хіба дідичне гетьман- ство — не означатиме те, що воно довічне, до другого пришестя Христа, колись таку владу досконаліше щось або хтось однаково замінить…




Ти, певне, забув, чи проказуєш швидше за звичкою, без сприйняття вдумливого кожною клітинкою свого хорого тіла дане оте навіки: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим»…

34

Укотре  горів  батьківський  дім  Липинського  у Затурцях, палав у зимі 1944-го, знімалися в небо, свин- цево-сіре і вистуджене, чорні дими, пливли вони над

принишклими домівками, над заснулою до весни садо- виною, високо понад церквою православною та косте- лом, пливли ті гіркі дими і плямами чорної кіптяви осі- дали на білі сніги. Німецька армія відступала на захід, радянські війська ще не встигли в Затурці ввійти, тож у присмерку тривожному безвладдя кожен люд сам себе боронив. У будинку Липинських розмістилася поль- ська пляцувка, і в сутичці з тутешньою українською самообороною дім загорівся — цвьохнуло кілька запальних куль і другий, збудований з дерева, поверх ураз зайнявся, вогонь жадібний, що з мстивою втіхою здіймався, кріпнув і ріс, той вогонь гоготів із насміш- кою злою й жорстокою, і вже несила було його спинити. А як зовсім опустів опісля пожежі їхній дім, то, злодійкувато озираючись, приходили люди його гра- бувати. Бабуся Дарка прителіпала з хутора, де елек- трики чи телефона не було зроду-віку і нескоро ще появитися мали, припізнилася та бабуся, на чужу дар- мовицю ласа, довго никала поглядом, чим поживити- ся: врешті вирвала разом із дротами, «з м’ясом» теле- фонний апарат. А дядько Лікандер, що мав у селі лиху славу чи не найледачішого, зовсім у розпач упав, бо йому нічогісінько не лишалося в опустілому    домі,


окрім нестравного запаху погорілля та відлуння ляк- ливого між спорожнілих стін. Погляд його раптом спинився на фортепіано, що осиротіло стояло в кутку, чи не останнє, чого грабіжники ще не винесли.

Чоловік аж око одне примружив, оглядаючи непо- трібну для нього річ, постояв якусь мить, навіть криш- ку нащось підняв фортепіанну. Аж раптом обличчя його сяйнуло від щасливої думки: він щомоці рвонув ту кришку, злякано і ображено дзенькнули-зойкнули струни, він силився ще та ще, але марно; врешті, упер- шись ногами, з хряскотом вирвав її, — таки пощасти- ло, такої дошки якраз бракувало йому, придасться у загороді в хліві для вже чималого підсвинка.

Ще через цікавість узяв з фортепіано листок книж- ки якоїсь, розтерзаної перед ним, і став повільно, одними очима читати: «Хамство — розуміється не як лайка, а як віками освячене поняття для означення певного типового соціяльно-психологічного явища. Що означає це поняття?»

Лікандер кинув назад ту сторінку книги, вона ковз- нула гладенькою та лискучою поверхнею фортепіано і, гойднувшись, зашурхотіла підлогою. «Розумний був чоловік, той пан Липинський, — подумав Лікандер. — Тільки час свій на писанину марне тратив, бо про Хама у Біблії все написано, нічого від себе ще щось вигадувати».

Уже збирався йти чоловік, взявши під руку кришку фортепіано, але передумав раптом. Став з підлоги зби- рати решту сторінок книги, порваної й кимось до нього шматованої: не пропадати ж добру, може, сало яке знадобиться колись загорнути в дорогу.

Удома, присівши втомлено, ще кілька сторінок взявся перебирати й нечутно, одними губами читати:

«Самими ж людьми карає вічний Бог-Творець людей за гріх проти закону творчости і праці. Варвар-кочов-




ник, гнаний голодом своєї мало працюючої, рабуючої громади, зазіхає заздрим оком на вежу матеріяльної і духової культури, яку побіч нього все будує працьови- тий хлібороб і промисловий робітник. Оцим заздрим зазіханням, оцею своєю вічною готовністю кинутися на грабунок вежі, він примущує їх будівничих все інтенсивніше працювати…»

Ні, крутнув головою невдоволено Лікандер, щось вельми розумно написано. Взяв наступний, злегка надірваний аркуш. Але тут накручене ще хитромудрі- ше, про якусь «еліту», що не має опускатися до наро- ду, навпаки, до рівня свого його піднімати мусить. Узяв третій листок, але й там все про вежу оту: «А зле- дащіла і здеморалізована нація, що вежу свою зруйну- вати допустила, заганяється тепер назад до примітив- ної праці твердою нагайкою варварів…»

Хай тобі грець, сердито відкинув сторінки Лікан- дер, хоч грамотій неабиякий той пан Липинський, але дурниць понаписував. Ліпше прописав би щось таке, аби, як доведеться добряче повечеряти йому з кумом, голова наступного ранку не тріскала.

Єдиною за день втіхою була кришка фортепіан- на, — що виблискує он у кутку, завтра він обов’язково її приб’є, бо на сьогодні клопотів мав і так задосить.

Ще довго стояв пусткою дім Липинських, доки не почала порядкувати тут нова, радянська влада.

Аж болячки відступали і тепліла душа, як згадував В’ячеслав Липинський колись рідне село. «…В зелені дерев тонуть рідні Затурці мої. Із того моря зелені високо піднімається Затурцівська церква. Здалеку видніється вона своїми куполами, гулко й протяжно звучить її дзвін. А по той бік сіножаті, де в зарослях осоки й очерету тихо несе свої води Турія, відкли- кається дзвоном своїм наш костьол. І серце радіє, коли бачу, як мирно ідуть молитися в свою церкву право-


славні, а в костьол — католики-християни — єдині діти Спасителя нашого Ісуса Христа».

Тим часом діти нової, уже радянської влади в домі Липинських, їхньому родинному гнізді з чотирма уро- чистими колонами при вході, сперш у підвальному поверсі зберігали картоплю, потім свиней розвели. У костьолі, що так пам’ятно відкликався дзвонами і де охрестили В’ячеслава Казимировича, ця влада спер- шу склад дусту та інших отрутохімікатів облаштува- ла, потім храм на клуб перевела.

А ще муляла око райкому статуя Матері Божої біля будинку, талановитим майстром виконана статуя з білого мармуру, привезеного з неблизької Італії. За наказом райкому розтрощили скульптуру, а на тому ж постаменті встановили бетонного жеребця.

Чи ж не правда, красень? — тішилося началь- ство, любовно зирячи і аж пальцями приклацуючи від утіхи.

35

У монастирську келію отця Григорія Онуфріва злегка постукали.

Вас подавно чекає незнайома жінка. У неї, певне, якесь горе, — переступив поріг монах, що одночасно був тут за пароха.

Отець Григорій відразу вийшов до відвідувачки — горе те було написане на її обличчі. Обгорілі вії та брови, темні синці на обпалених щоках, та найбільше вражав хіба погляд — погляд, в якому дивовижно поєдналися розгубленість і надія, сподівання і страж- денне очікування, що їй відмовлять та байдуже від- махнуться, залишать наодинці з бідою, бо й без неї у кожного стачає тепер болю та муки, тепер, коли в часи




Другої світової війни розгулялося лихо людське не- спинно і нестримно, неймовірними і безкінечними обширами.

Отець Григорій поспитав, хто ж вона буде. Зачувши українську мову в цьому сільському мона-

стирі, за півтора десятка кілометрів від провінційного німецького міста Плятлінга, жінка від несподіванки, видавалося, ще більше зашарілася, хоч і без того нескладно було по неприродному рум’янцеві зрозумі- ти, що гарячка не облишала її.

Отче, благаю, допоможіть… Я тут чужа-чужани- ця, опинилася випадково проїздом, ні одної душі зна- йомої… Поможіть поховати по-християнському мого батька.

Віддалений гуркіт гармат проникав навіть через товсті монастирські стіни, вони час до часу, особливо після недалеких снарядних вибухів, злегка здригали- ся — та на те ніхто не звертав уваги. Отець Григорій, виходець з галицького краю, по вимові незнайомої жінки відразу впізнав, що вона із Центральної або Східної України, отож православна, — і тривога заля- гла на душу.

Ви не греко-католичка? — перепитав для годить- ся, бо відповідь уже наперед знав. Цей монастир нале- жав католикам, тож можна очікувати тертя й міжкон- фесійного непорозуміння.

Батько покійний завше до греко-католиків при- язно ставився, — відчула вагання отця незнайома жінка. — Він мав навіть вельми прихильного листа від апостольського адміністратора в Німеччині Петра Вергуна…

Хто ж ваш батько? — запитав по хвилі отець Григорій.

Гетьман України Павло Скоропадський, — по- спішно відказала жінка, наче боялася, що її не вислу-


хають і вона знову опиниться одинокою серед незнайо- мого люду, на чужій землі, до того ж земля та закипає від безперервних вибухів і розгніване небо над нею реве хижими літаками, після яких ще шпаркіше кипить та мучена і перемучена багато разів земля. — Батько відійшов два дні тому, ні домовини, ні місця на кладовищі, а я сама теж щойно зі шпитального ліжка, ледве світом ступаю. Поткнулася було до тутешніх урядовців, але їм уже не до мене. Поможіть, Христом- Богом благаю…

То буде майже неможливо, подумав отець Григорій, бо досі тут православних на католицькому кладовищі ще не ховали.

Затинаючись, схлипуючи та витираючи хустинкою очі, донька Скоропадського Єлисавета стала оповідати з тим же поспіхом подробиці своєї подорожі, останньої й трагічної для її батька.

Квітневого ранку 1945 року вони виїхали з-під Веймера в Оберсдорф до своєї сім’ї. На зупинці в Плятлінгу раптом заупокійно завила сирена, спові- щаючи про наліт союзницьких бомбардувальників; люди з вагонів нажаханою овечою отарою сипонули на вокзал — вказівників до бомбосховищ чомусь не було, та й однаково навряд чи встигли б вони; лавина людсь- ка винесла їх під зовнішню вокзальну стіну. Раз у раз розвертаючись, американська авіація прасувала бом- бами з німецькою методичністю німецьке ж таки містечко, їдкий дим і пилюга з будинків, що рушили- ся й осідали на очах, забивали дихання, пекельний гул та нестерпно болісні зойки зранених краяли змучені душі: чергова бомба влучає в вокзал, ось уже наступна зносить верхні поверхи, ось падає зовнішня стіна, але вони встигають все-таки відхопитися — то їх виряту- вала з батьком, думала Єлисавета, іконка Пресвятої Діви Марії, якою їх благословляли в дорогу.




Але по наступному вибухові настала для Єлисавети ніч безпам’ятства, довга й тягуча, сповнена хіба хао- тичних видінь і підсвідомих страхів.

До пам’яті Єлисавета, зазнавши перелому переніс- ся, тріщин черепа та опіків, прийшла вже у лікарні і відразу ж запитала про батька. Він живий, слава Богу, тільки рана велика під лівим оком, трохи менші побі- ля вуст, але голова з лівого боку геть обпечена. Як уже здужала, то причалапала у батькову палату, нишком зиркнула на графік температурний, де крива нижче тридцяти дев’яти опускатися ніяк не хотіла.

Два тижні витримав зранений, ще якогось дня ні- мецький медперсонал прихитрився у немічного викрас- ти нерозлучну впродовж років іконку, не забувши при- хопити попутно улюблений медальйон на золотому лан- цюжку, а під ранок двадцять четвертого батька не стало.

«Милий Боже, яке те життя гірке, — думав отець Григорій, ідучи до пароха, — і які в цьому житті не- збагненні шляхи випадають…»

В Меттені у шпиталі помер український король,– упіймавши погляд пароха, отець тепер уже не відпус- кав його, що було моці, затявся тому поглядові не дати сковзнути, розминутися, збігти й втекти. В німецькій мові немає слова «гетьман», тож найточніший відпо- відник ужив «кьонінг», тобто «король». — Треба поховати за християнським звичаєм на кладовищі.

Це неможливо! — парох повільно підводився зі свого крісла, й обличчя його ставало кам’яним. — Покійний був православним, тому хіба без священика і поза межами кладовища.

«Ні, голубе, — відказував подумки отець Григо- рій, — не дозволимо поховати українського короля під парканом і без Слова Божого».

У такому разі я звернуся до абата монастиря Гофмана.


Ваше право.

Смію вам нагадати, — притис на слові отець Гри- горій, — енцикліку Папи Бенедикта XV, видану ще в часи Першої світової. Тією енциклікою в разі відсут- ності священика православного обряд погребіння до- зволялося вчинити католицькому. Що з того часу змі- нилося? І нарешті, коли я не зможу як священик і українець скласти останнє пошанування своєму коро- лю, я полишаю цей монастир.

Щось у душі пароха зрушило, кам’яне посіріле його обличчя знову стало звичайним людським, як нагадав отець про осуд історії, й урешті опустив парох очі.

Хороніть. Я теж у посильній помочі стану.

Тіло гетьмана Скоропадського винесли з каплички і вже зібралися класти в поспіхом збиту труну, вистеле- ну одними лише свіжими, що клеїлися ще смолою, стружками. І знову затисло серце в отця Григорія від тої убогості, від тої неймовірної невідповідності поста- ті покійного та обставин останньої години його земно- го шляху. Згадав тут отець, що в келії в нього лежали ще два сувої домотканого полотна, прихоплені ним з рідного краю на всяк випадок у далекі дороги. Приніс те полотно, прикрили ним якось стружку.

Отець Григорій правив панахиду, ховали Гетьмана. Отець Григорій правив панахиду, а на думці мимо- волі спливали слова, які він має сказати зараз в корот- кій надгробній промові, слова з «Хама і Яфета» В’я- чеслава Липинського: «Перший раз в історії України знайшовся представник старшої, батьківської верст- ви, що, не підлизуючись до хамства і не кланяючись йому на всі чотири сторони, зважився взяти на себе страшний    тягар         Верховної      Української     Влади.

Перший раз в історії України в творцях її дальшого життя проявилась свідомість Землі, а не Орди»…

Ховали Гетьмана України.




Не проходили в почеснім прощальнім строю війська, хіба хмари тихо проходили у високому і чужому небі, не було приспущених у жалобі прапорів, хіба дощик легкий припустив, як опускали Скоропадського у могилу.

Ховали Гетьмана, обікраденого хамством навіть в останні передсмертні хвилини, Гетьмана, який найкра- щі свої десятиліття віддав задля волі й добра рідної землі, натомість забрав із собою у чужу та далеку землю лише кілька метрів лляного полотна домотканого.

36

Метуть сніги…

Завірюха виє і скавулить, як пси скавулять тривож-

но у передчутті пожежі, сухий сніг у тій круговерті віхоли аж металом видзвонює і боляче б’є в обличчя, сухий сніг — звичайнісінька вода, а січе скулко і неми- лосердно гарячим пустельним піском; вже за десяток кроків попереду нічого не розрізнити, тільки білий туман, тільки мліч непроглядна і невідома. Олександр Скоропис-Йолтуховський ішов десь посередині колони в’язнів, принаймні так він гадав, що то середина, бо марне було видивитися за мліччю густою, що гуде і по- розбійницьки час до часу висвистує, важко побачити навіть силуети в’язнів у перших рядах. Його арештува- ла радянська контррозвідка 1945 року в Берліні, нагло й раптово схопилa, як шуліка мале і недорікувате ще курча. Довго везли у щільно набитому подібним людом товарному вагоні, доки не завищали гальма і потяг спи- нився на невідомій станції.

— Роздягатися! Всі у лазню! — пролунала різка команда, підкріплена попереджувальним пострілом вгору.


У чому матір народила, вистрибував люд, висипав і вивалювався поспіхом з товарняка на сніг, сотні і сотні голих тіл, що спершу хапливо переступали з ноги на ногу, мов то стояли на гарячому приску, а далі в купки збиватися стали отарою овечою, щоб якось від морозу прихиститися один біля одного, віднайти бодай крихту рятівного тепла. І тут вдарили бранд- спойти, тугі цівки крижаної води без куль розстрілю- вали нажахане скопище тіл, що парувало худобиною на шпаркому морозі, крики, зойки та лемент перекри- ли голоси конвоїрів.

Як дозволили одягнутися врешті, то погнали коло- ною в недалекий напіврозвалений барак, над воротами якого Скоропис-Йолтуховський встиг прочитати:

«Кто не был, тот будет, кто был, не забудет». Першої ж ночі він не міг, радше боявся заснути в нетопленій кам’яниці з чималими щілинами в стінах, на яких від червонястого вогника дивом у когось збереженої цигарки іскрився на стінах іній, так само червонясто- криваво іскрився. А хто мав нещастя після денної лазні заснути, то вже засинав навіки, тіла на морозі швидко дубіли, і ними живі закривали у стінах діри, ставлячи на ноги заколілих мерців.

Так і сірий досвіток їх побачив: живі на підлозі сиділи або напівлежали, а мерці уздовж стін над ними мовчазними вартовими виструнчилися.

Чого ж ти тут, Олександре Філаретовичу, думав про себе Скоропис-Йолтуховський, на незнаній території, на чужій землі, у чужій державі? І згадалися йому слова  Липинського  з  його  праці  «Хам  і    Яфет»:

«Територія, Земля, Батьківщина, Держава родяться в хвилину, коли всі мешканці даної території стають як один в її оборону під проводом посідаючої до цього законне право Влади, проти мешканців чужої Землі, чужої Батьківщини, чужої Території»… Твоя правда,




В’ячеславе Казимировичу, не вдалося нам стати як один в оборону, тож логічним вислідом будуть і подаль- ші слова: «Сидить Хам український, побитий сам собою, своїм двойником — Хамом польським і Хамом всеросійським на Україні — та гірко плаче. Всі мають: Чехи, Литвини, большевики, Пілсудський, Муссоліні мають, а я не маю. Хіба я не такий самий, як вони?»

Чого ж ти тут, Скорописе, міркував він про себе, на чужій землі, на чужій території… Ти ж не зможеш собі дорікнути, що парсуну свою шкодував, бо наївся досхочу ще царських тюрем, принадами каторги сибірської натішився вволю — слава Богу, випадок утекти за кордон допоміг.

Та й від західного цивілізованого сусіда добра теж нівроку сьорбнув… Чотирнадцятого лютого 1919 року тебе, українського комісара Холмщини і Підляшшя, арештовують у Бересті польські військові й кидають на три доби в якусь покинуту й неопaлювану жидівсь- ку пустку. Тим часом в українського люду з хлівів рек- візують коні, корови і свині, так само старанно чистять сирітський притулок, кооператив та приватні помешкання, розграбовують геть крамницю для уря- довців — запам’яталося, що навіть чучелом нільсько- го крокодила не погребували… Те чучело двосажневе належало якомусь поміщику, він передав на сховок німецькій владі, а та, відступаючи, своєю чергою під розписку передала українському комісаріатові…

Невгамовна дружина Вікторія добивається для тебе полегшення, достукується до польського генерала Лістовського. Той тільки плечима знизав, мовляв, нічо- го не відає про арешт, то пересолює, певне, цивільна влада. А як виявили генеральську брехню, відказав Лістовський з серця:

— А як він посмів у листі до мене підписатися «кра- йовий комісар Холмщини і Підляшшя?» І чого, як мав змогу, завчасно не втік перед польським військом?


У запаскуджених худобою холодних вагонах пере- везли тебе в Модлінську фортецю, не даючи в дорозі ні хліба, ні бодай краплини води.

Дружина твоя клопотала перед англійськими, аме- риканськими і французькими місіями, їхні перевір- ки, звісно, без українських свідків, достеменно ніяко- го грабежу майна українського люду не встановили — бо в тих того майна… не було.

Комендант Модлінської фортеці, як привезли нових арештантів, взагалі їх приймати відмовився, тож помістили прибульців у бараці «підозрілих на холеру», де за дірявою стіною лежали хворі на тиф — твої люди заразилися там плямистим тифом.

Щоправда, французи прийшли до думки «звільни- ти губернатора Скорописа і 27 його урядовців під нагляд поліції», та їхню думку тут мали десь і везуть вас усіх в тих же товарних запаскуджених вагонах у табір в Щипйорно.

Дружина Вікторія пробивається до прем’єра Ігнація Падеревського, від того йдуть негайні команди в ген- штаб, в жандармерію, жінку запевнюють, що ніхто не давав злої вказівки кидати Скорописа в табір, і помил- ку негайно виправлять.

Звісно, виправляти її чомусь не поспішали. Врешті, дружина добилася до самого Пілсудського,

і той негайно наклав резолюцію про звільнення та до- звіл жити в Варшаві.

У жандармерії на те Вікторії, посміхнувшись, лише докинули:

— А що тут розуміє Пілсудський? Він чоловік доб- рий і ладен усіх повипускати…

У холодних бараках табору привільно собі гуляли тиф, холера та віспа, дрова не давали, варта для остра- ху пострілювала, не вельми переймаючись, куди вці- лить та куля; в кого були чоботи, то відібрали, нато-




мість розщедрилися на деревляники, та й то не всім, а ще без розбору частували нагайками та прикладами, підганяючи до роботи.

Лише двадцять восьмого червня прийшла телегра- ма про звільнення. Звільняють тільки тебе, а колеги ще лишаються у бараках, тож на обурене звернення твоє комендант постає законником, більшим від вар- шавських:

— Бачте, телеграма: «Звільнити губернатора Скорописа-Йолтуховського»… Але ви у мене тут не губернатор, а лише полонений, і ваша заява про інших полонених урядово мною не може бути прийнята…

Чого ж ти тут, думав про себе Олександр Філарето- вич, ти ж ніколи не шкодував себе задля справи, як і тисячі подібних тобі; чого свою землю, державу свою має поляк, італієць і чех, має більшовик той самий, до жаского діла якого немислимо дотягнутися навіть пеклу дантівському, тільки ти не маєш прихистку бодай невеликого свого? Зрештою, на те болісне «чо- го ж» свого часу відповідь дав Липинський…

Якесь дивне відчуття вини було в нього перед В’ячеславом Казимировичем, незрозуміле і непоясни- ме, насправді ж він сам куди більше зазнав від Липинського невиправданої кривди і навіть незаслу- жених образ. Але ж ти, Олександре Філаретовичу, не дозволив собі при його житті на макове зерня непова- ги якоїсь виявити і ти, вже по смерті, чи не першим заступився за його духовний спадок, який негадано стали навіть невідомі чужі люди розтягувати та при- власнювати. Чималенько з написаного В’ячеславом Казимировичем ти пам’ятаєш досі, але й свої рядки, які написав приголомшений такою передчасною втра- тою, також не забудуться: «Ще над одвертою могилою нікчемні амбітники без власних творчих духовних вартостей стали використовувати шпальти не лиш

«репрезентативної»   преси, але й зорієнтованої   в


наших відносинах чужої, щоби рекламувати себе ідей- ними спадкоємцями покійника, його друзями й прия- телями.

Фарисеї!..

Знаю, що власне вони, оті бездушні фарисеї, бити- муть себе в груди й на брудних роздорожжах українсь- кої руїнницької преси з піною у рота вигукуватимуть:

«Дивіться, як отой нікчемний Скоропис принижує память Великого Покійника, як він профанує її, змен- шує Його заслуги, ображає Його і Нас!..» (все, розумі- ється, з великої літери).

Даремні старання Ваші, панове!

Для тих, у кого очі є, щоб бачити, а вуха, щоб чути, — Правда вже є зараз ясною, як сонце.

Коли би покійний був звичайною людиною, ми, помолившись за його душу, на поминальних сходинах обмежилися б тим, що згадали, як то стародавній зви- чай наказує, все те, що доброго зробив покійник за свого життя.

Але В. Липинський, ідеолог нашого руху, не вмер, він живе в «Листах до Братів-Хліборобів» і не потрібує вихвалювання та панегіриків, бо він вніс стільки позитивного, творчого в наше політичне думання й методи діяльности, що вже й зараз одверті вороги нашої державної концепції признають його великі заслуги. Тим певніще відведе йому історія серед твор- чих політиків Української Землі одно з перших місць…»

Як багато часу спливло, відколи лягли на папір твої рядки, вважай, півтора десятиліття збігло, і як багато верст з Целендорфа, берлінського тодішнього передмі- стя, де, стиснувши серце, їх писав, як багато верст до цієї сибірської кам’яниці з вкритими інеєм стінами — той іній від дихання ще живих осідав непомітно і сріб- лився навіть на холодних обличчях мерців-вартових.




Щогодини кликали когось із камери конвоїри, й сер- дега вертався з допиту в червоне заюшеним чи ледве хитаючись переступав поріг, декого просто лантухом картопляним укидали. Того дня раніше забрали Василя Петрашкевича, земляка Олександра Філаре-товича, з яким разом ще в вагоні їхали, а через дві душі і його покликали. Допит недовгим був: спершу гумовий м’ячик якийсь у рот запхали, один слідчий ударив у пах ногою, а другий, як хилився Скоропис після удару правою, то зліва його виправляв.

— Ми покажемо тобі помсту!

Він вернувся у камеру, так і не втямивши, за що і про що його кликали, цього разу ще якось відбувся, хіба зуби зліва хитатися почали.

А через кілька днів прибув новий ешелон ув’язне- них, і новачків заганяли в камеру до Скорописа- Йолтуховського. Камера швидко виповнилася, коли ж не вдалося жодного більше втиснути, то вкидали їх просто поверх голів. Тої ночі після схожої лазні бранд- спойтів помирали стоячи, ворухнутися навіть ніхто не міг, це була особлива всенощна, без півчих і голосу дзвонів, де молитву шептали лише губами живі, а з ними заразом останню молитву вистояли покійні…

Наступного ранку, хто ще лишився, всіх вишикува- ли у стрій і, попри завірюху, погнали колоною — ніхто не знав адреси, дехто хіба подейкував, що чекає їх Темниківський табір.

Мели і крутили сніги, змією чорною в білу мліч рухалася колона, обабіч якої топтали замети автомат- ники з вівчарками, що враз загарчать і рватимуть повідки, ледве хто необачно заточиться і вбік який крок ступить.

Петрашкевич ішов зі Скорописом у колоні поряд, ішли вони мовчки, бо марне будь-яке слово, яке тут же загасить завивання дражливих вітрів. Вони йшли, наче в прострації, мов перенеслися в якийсь інший


світ, де нема конвоїрів і їхніх собак, що гарчать, аж слина піною скапує, де кривда на світ ще не зродила- ся, а зло просто не існувало, в тому світі ані бараків зі стінами в інеї, ні коротких попереджувальних черг автоматів, ні колючого вітру, що наждачним папером твоє лице тре болісно й злостиво; не було нічого, тіль- ки біла мліч і біле, дивне якесь забуття.

Вони йшли, стараючись потрапляти слід у слід попереднього в’язня, як зненацька Петрашкевич чи то об щось перечепився, невидиме у снігу, чи просто невдало ступив, як раптово, вже падаючи, два кроки вбік зробив — і тут же рикнула недалека вівчарка й поверх голів полоснула черга, але Скоропис якось підтримати чоловіка встиг.

Далі не можу, — швидше видихнув, аніж мовив той.

Скоропис мовчки закинув Василеву руку собі на плече, і вони тепер сніг топтали разом, на двох маючи три ноги, з колони, слава Богові, не вибилися, минув їх той ризик страшний, от тільки ступати слід у слід передніх стало куди складніше.

Вивихнув ногу чи, може, й зламав, — виправдо- вувався Василь, спираючись на плече старшого на доб- рих два десятки років Олександра Філаретовича.

Вони не здатні були йти таким самим кроком, як інші в’язні, відставати вже почали, та передні, час до часу озираючись злодійкувато, і собі, зрозумівши спра- ву, уповільнювали ходу, від чого колона розтягувала- ся. Ще для порядку конвоїр спробував прилякнути симулянтів посвистом нагайки, звивистим та закруче- ним матюком, та те було марним, зрештою, він і сам не вельми старався, йому теж топтати замети не з медом.

Облиште мене, — через якийсь час попросився несподіваним дитячим тоном Василь, якому в душі допікало більше, ніж біль у нозі.




Скоропис навіть не відповів, нічого на балачку тра- тити силу, її кожна крапелька ще знадобиться, от тільки від поту, який невідь-звідки взявся у висохло- му тілі, від того поту навіть сорочка мокріла та від морозу, що пронизував одяг нехитрий, швидко тут же ставала бляхою.

Киньте мене, навіщо я вам, самі рятуйтеся, — просився знову Василь.

Ідіть уже, бо вони ж на вас і патрона полінують- ся витратити, — врешті образився Олександр Філа- ретович, відкинув ті кілька слів навіть не йому, роз- кислому, а просто поперед себе у білі сніги.

Раптом Петрашкевич якось дивно схлипнув та закашлявся, наче хлібною кришкою похлинувся і оце ніяк не може ні ковтнути її, ні в інший спосіб прогна- ти, Скоропис відчув, як затряслися Василеві плечі — Олександр Філаретович здивовано повернув голову.

Простіть мені… — Василеве лице було мокрим, очевидно, від снігу, що танув на його обличчі. — Простіть, то я видав вас про оту… помсту.

Скоропис подивовано кліпав очима, ніяк не міг утя- мити, що таке каже йому чоловік і до чого в цій довгій колоні, мов жалобна процесія за знатним покійником, уся ота мова.

Як викликав із бараку слідчий, — провадив Василь, — то мордували й допитувалися про вас: з ким балакаєте і про що. Ні з ким, кажу, хіба з Господом, молитву про себе читає. «А яку?» Ну, «Отче наш», кажу, псалми там різні, не пам’ятаю всіх, щось про Бога помсти, здається, інші якісь. Простіть…

Ідіть уже, — тільки й мовив Скоропис. — Хай Бог вас прощає.

Він справді тримався після арешту хіба на молитві: і в товарняку для худоби, і в бараці з вишикуваними вздовж стіни вартовими-мерцями, крім звичних, при-


гадував знані ще в дитинстві псалми, дивом вони на пам’ять верталися через низку десятиліть — і серед них псалом дев’яносто третій.

«Бог помсти, Господь, Бог помсти з’явився, Піднесися, о Судде землі, бундючним заплату від-

дай!

Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні вті- шатися будуть?

Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатися злочинці?..»

Чи він має право, думалося Олександрові Філа- ретовичу, судити в душі цього чоловіка, що мимовільно навів на нього злобу слідчих, не зі своєї вини став Хамом? А чи не більшу рацію мав тут твій побратим, який спочив півтора вже десятиліття у віденському передмісті Віннервальде, той самий дивовижно неком- промісний, жорсткий і деколи навіть жорстокий В’ячеслав Казимирович, коли у завершальних рядках праці своєї казав: «І помолімося за брата нашого, за рід- ного, за Хама, щоб Бог Милосердний освітив його Милостю Своєю, щоб послав йому в серця покору і любов, щоб перемінив його в Яфета з Хама»?

— Ідіть уже, — повторив Скоропис-Йолтуховсь- кий. — Десь же є край снігів.

Мело та крутило, в білу мліч йшла чорна колона, завивала протяжно собачими голосами зловтішна і люта віхола…

37

Збивалися  бусли  на  пожнивних  полях  у  табунці, кружляли під чутну лиш їм мелодію у вигадливому танці, а тоді, знявшись у голубінь небесну та прощаль- не коло зробивши над жовтими нивами з полукіпками,




в тепліші краї відлітали. І знову верталися за кличем душі своєї лелечої, як скресала заледве крига на Турії, майстрували кубла нові чи старі підрихтовували на високих деревах або просто на облюбованих домівках затурцівських, а коли те діло звершували, то задирали угору дзьоби й клекотали про новосілля радісно та пере- можно... І так було шість десятків разів.

На початку дев’яностих років століття двадцятого, над шляхом з Луцька до Володимира, у селі Затурцях, на місці, де донедавна був смітник і шляховики щебінь зсипали, з’явився простий дубовий хрест, руш- ником вишитим перев’язаний, і квіти біля хреста зацвіли. На скромній керамічній табличці перехожі могли прочитати ім’я «В’ячеслав Липинський».

Він таки повернувся додому. Вдруге через шість десятиліть — і, гадається, тепер назавжди.

У тій дорозі мученій судилося бачити йому і діток Яфета, і Хамового сім’я не бракувало. Як 1931 року вер- тався з Відня до Луцька, залізницею прибув у труні металевій, то зустрічала і проводжала його «Просвіта». Люди Яфетові на труну клали квіти, вистеляли ними дорогу, процесія багатотисячна в національних одно- строях і під національними прапорами, хоч діялося те під займанщиною польською, пішки й на конях про- воджала його у самі Затурці. І тут знайшов свій спочи- нок Липинський в родинній гробниці на цвинтарі.

Нарешті скінчився такий затяжний поєдинок з Хамом, двобій з середульшим цим Ноєвим сином, поєдинок з його повторенням і, зрештою, двобій у самому собі.

Але то видавалося так... Насправді живучим сотво- рений Хам через шістнадцять років темної ночі прихо- дить на польські могилки і руйнує родинну гробницю. Прах Липинського він на траву викидає і краде мета- леву труну — з тої труни виплавить ложки й миски,


потирає потішено руки, от уже шикарним буде гешефт…

Ті, хто десятки верст ішли пішки з Луцька за тру- ною і квітами дорогу тоді вистеляли, поправляють гробницю, зроблять нову труну; тепер уже й красти нічого.

Але середульший Ноєвий син вигадливий, він може в будь-якій подобі заявитися раптом — ще через два десятиліття всідається він у зручне крісло радянсько- го керівника, «влади-визволителя», і спогорда на всіх споглядає: тепер він до скону буде правити світом... Польські могилки йдуть під бульдозерний ніж, пам’ятники і надгробки з поховань лягли у фундамент радгоспного свинарника, із землею зрівняли могилу Липинського.

Знову миготять десятиліття, трішки іншими стають люди.

Аж очима кліпати став середульший той Ноїв син, коли першого травня 1990 року діти з місцевої школи прийшли на колишні могилки і поклали квіти на місці могили Липинського: мало того, прийшли під прапором українським національним, що вперше тут по війні залопотів на вітрові. То нечувано, враз десь взялася міліція, інспекція у справах неповнолітніх…

Кому з нащадків сина того середульшого вдалось видряпатися вище по драбинці ієрархічній, тому ще лячніше ставало, буряковіли нащадки, бо не лякався люд уже погляду грізного, не зважав навіть на владні кпини:

Насипали в Затурцях курган і кажуть, буцім там Липинський похований…

І навіщо випинати ім’я його, що він був членом уряду УНР?

До чого тут метушня непотрібна? І хто вам давав вказівку на це?




Як з мішка дірявого, горохом сипалися докори та звинувачення.

Мітинг на кладовищі, зокрема й у пресі підневіль- ній, буде названо «зборищем», виступи люду небайду- жого — «галасом».

Пошкрябали по кишенях, повивертали їх рухівці тодішні, скинулися, хто що мав, найняли транспорт, вивезли сміття і впорядкували самі, без начальства, польські могилки.

То ще через роки на могилі В’ячеслава Казими- ровича постане пам’ятник, і приходитимуть люди, багато людей, з усієї України прибуватимуть, ще й з усього світу…

Родина Липинського надсилатиме матеріали до майбутнього музею, а після всенародного референду- му 1991 року пришле нову посилку для експозиції й напише:

«Хвилюємося разом з Вами за переміни політичні; добре, що маєте вже Незалежність, і бажаємо, аби це становище зміцнювалося. Напевно, ще можливі різні ситуації, під час яких буде важко. Наш народ теж переживав тяжкі часи, але ще й досі не все стабілізува- лося. Раді, що змогли зробити приємність тією посил- кою. Колись нам помагали, тепер ми. А прийде час, що й Ваш народ буде помагати іншим, які потребують. Так плине історія…»

І скаже на могилі у день роковин Євген Сверстюк:

На сторожі історичної пам’яті, на фатальних роз- доріжжях України стоїть і стоїть той Дон Кіхот Славко, В’ячеслав Липинський…

…У переданні народному спомин лишився про похо- рони В’ячеслава Казимировича — ховали його як вір- ного своєї церкви, за католицьким обрядом. Коли ж проходила жалобна процесія мимо церкви православ- ної, весь люд висипав з храму та приєднався до неї. Ще


православні запитали дозволу в брата Станіслава Липинського, чи можна в дзвони бити, чи не буде то порушенням традицій та правил римо-католицьких.

Звісно, можна… Те йому не зашкодить, але, на жаль, уже й не поможе…

А коли задзвонили церковні дзвони, несподівано сталось таке, чого не було зроду-віку на пам’яті люду в жалобній процесії: як знімався в небесну голубінь той сумовитий передзвін, то коні, що везли катафалк з покійником, на коліна попадали раптом…

І хрестився подивований люд, нащадок Яфетовий, вражений незнаним досі знаменням, бо й твар безсло- весна, старі люди гадали, попрощатися в спосіб такий хотіла з людиною, чиє серце завше щеміло від болю землі, в яку зараз ішла; здавалося, хилитаючи гіллям, прощалися дерева у батьківському парку, які дітла- хом ще невмілим й невправним садити колись пома- гав; навіть птахи у високому небі голосом негучним прощалися з душею стражденною, інколи надто різ- кою, навіть колючою, але яка істинно до останнього подиху своїх дірявих і висхлих легень жертовно жит- тя земне віддавала задля краю, де «в зелені тонуть рідні мої Затурці, де однакову шепчуть молитву єдині діти Спасителя»…


Штрихи до окремих історичних постатей, організацій та друкованих видань

Бачинський Лев (1871–1930) — адвокат. Голова Української радикальної партії (1918–1930), посол до австрійського парламенту (1907–1918). У період ЗУНР — комісар Станіславського повіту, потім — віце-президент Національної Ради ЗУНР.

Білопольський Андрій (1892–?) — випускник Комерційного інституту в Києві (1918), український політичний діяч і публіцист. На Третьому військовому з’їзді в Києві (1917) його було обрано до Українського військового комітету. Член Української Центральної Ради. Один із засновників Союзу українських хліборобів у Бухаресті (1921), заступник голови Союзу. Від 1930 року — в Аргентині, де брав участь у заснуванні Союзу українських гетьманців-державників (СУГД), від імені якого видав 9 номерів неперіодичного журналу «Плуг і меч». Від 1956 року — в США, де брав участь у роботі Ліги визволення народів СРСР, т. зв. Паризького блоку. У 1973 р. видав 460-сторінковий трактат «СССР на фоне пришлого России» про безперервне продовження росій- ської історії та про монгольські впливи в державному будівництві царської Росії та тогочасного СРСР.

Болбочан Петро (5 жовтня 1883 — 28 червня 1919) — український військовий діяч, полковник Армії УНР. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище (1909). Під час навчання організував український гурток для поширення рідного слова. У Першу світову війну — офі- цер Тридцять восьмого Тобольського полку. Нагородже- ний орденом за виявлену хоробрість.

Після революції Болбочан активно розпочав організа- цію українських військових частин і допоміг у формуванні


                                                          Штрихи...

Першого українського полку імені Богдана Хмельниць- кого з частин російської армії. Сформував з добровольців П’ятого корпусу Південно-Західного фронту російської армії Перший український республіканський полк. Зго- дом Петра Болбочана призначено командиром полку.

У січні 1918 року, напередодні більшовицької окупації столиці, П. Болбочан разом з частиною старшин з велики- ми труднощами дістався Києва. Хоча офіційного дозволу не одержав, сформував військовий підрозділ — Респуб- ліканський курінь. На чолі цього підрозділу П. Болбочан взяв участь у придушенні січневого повстання більшови- ків у столиці. Невдовзі Республіканський курінь реоргані- зовано у Другий запорізький піший курінь та приєднано до Окремого запорізького загону, командиром якого при- значили генерала К. Прісовського.

Співпрацював з Українською партією соціалістів- самостійників.

Після укладення Берестейського миру Окремий запо- різький загін брав участь у наступі на Київ разом із Січовими стрільцями та Гайдамацьким кошем Слобід- ської України,

У грудні 1918 року Директорія УНР призначила Болбочана командувачем Лівобережною групою Армії УНР, яка протистояла наступу Червоної Армії зі сходу.

Після вимушеного відступу військ Болбочана з Хар- кова полковника звинуватили у тому, що він залишив місто Червоній Армії без бою. 22 січня 1919 року Болбочана усунули від командування Запорізьким корпу- сом. Його заарештували за наказом сотника Омеляна Волоха — командира Богданівського полку на Ліво- бережному фронті (який згодом вдався до низки антиуря- дових акцій і, зрештою, вкравши державну скарбницю, перейшов на бік більшовиків).

Залишивши під вартою без суду і слідства, Болбочана перевели у Станіслав (нині Івано-Франківськ), де була тимчасова столиця Західноукраїнської Народної Респуб- ліки, під нагляд місцевої влади.

6 червня 1919 року в очікуванні на нове призначення П. Болбочан приїхав до Проскурова. Керівники   групи




звернулися до інспектора УНР при дивізії з проханням про повернення П. Болбочана. На підставі цього звернен- ня інспектор Микола Гавришко наказав Петрові Болбо- чану «негайно вступити в командування військами За- порізької групи». М. Гавришко зробив це відповідно до закону УНР про інспекторів. Про свій наказ інспектор повідомив керівництво.

Проте 9 червня з’явився наказ, у якому Болбочана і Гавришка звинуватили в самовільному захопленні влади. Розпочалося нове слідство, від якого Болбочан мав змогу втекти, але не зробив цього, прагнучи довести, що за ним немає жодної вини.

10 червня 1919 року Болбочана заарештували без жод- ного опору, а через два дні вчинили військово-польовий суд. Вирок — смертна кара.

28 червня 1919 року о 22.00 Петра Болбочана розстрі- ляли на станції Балин (нині територія Дунаєвецького ра- йону Хмельницької області). Там же, за півкілометра від станції, його було поховано.

Босий  Володимир  (1899–1979) — гетьманець,  діяч

«Січей», пропагандист ідей В. Липинського в Канаді, головний обозний Січової організації Канади, редактор тижневика «Пробій» у Торонто (1924), часописів «Кана- дійський українець (Вінніпег) і «Український робітник» (Торонто). У 1951 році захистив маґістерську працю про державний світогляд В. Липинського — «Waclaw Li- pinski, ideologue de L’Etat Ukrainien» у Монреальському університеті.

У 1933-му почав співпрацю з канадськими журналіста- ми в Монреалі щодо написання матеріалів про В. Липин- ського з метою застосування в суспільному житті Канади його теорій про класократичний державний устрій. Го- ловним речником цієї ідеї став Джон Фіцджералд (John Fitzgerald), редактор тижневика «Montreal Beacon». Гуртком канадських журналістів і політичних діячів було засновано 1935 року статутне товариство «Ligue de la Classocratie du Canada». Цими ідеями захопилося багато


канадських законодавців, але рух цей занепав у 1966 р. після смерті його речника Фіцджералда.

БуріанСтефан (Burian von Rajecz Stefan, 1851–1922) — граф, угорський політик, міністр закордонних справ Австрійсько-Угорської імперії. Завдяки його та австрій- ського посла в Києві графа Йогана Форгача (Johann Forgach) заходам цісар Карл, зважаючи на протидію поль- ських політичних кіл, погодився на відмову ратифікувати Брест-Литовську угоду 1918 року між Україною і Австро- Угорщиною, зокрема її таємну частину, де йшлося про поділ Галичини на Східну — українську і Західну — польську.

Василенко Микола (1866–1935) — український істо- рик та історик права, громадський і політичний діяч, за гетьманської держави — міністр освіти. Василенко доклав чималих зусиль до заснування українських державних університетів у Києві та Кам’янці-Подільському й до від- криття Української академії наук. Від серпня 1918 ро- ку — Президент Сенату Української держави. Автор чис- ленних наукових і науково-публіцистичних праць, зокре- ма з історії економічного, юридичного та суспільного життя давньої Гетьманщини. За радянської влади (1924) заарештований і засуджений до 10 років ув’язнення.

Василько Микола (1868–1924) — український гро- мадський і політичний діяч, дипломат, посол до Буковин- ського сейму й Австрійського парламенту (1898–1918). Один із організаторів Вільнодумного Союзу у Буковин- ському сеймі (1903), за допомогою якого українцям удало- ся чимало досягти в адміністративній і культурній ділян- ках. Організатор Гуцульсько-Буковинського куреня (1915–1916) — австрійської військової добровільної фор- мації. У віденському парламенті обіймав посаду заступни- ка голови Українського клубу. Співзасновник Загальної Української Ради у Відні (1915) та Української    Націо-




нальної Ради у Львові (1918). Дипломатичний представ- ник ЗУНР в Австрії (1918–1920) і посол УНР у Швейцарії та Німеччині (1920–1924).

«Воля» — український суспільно-політичний і куль- турний тижневик, виходив у Відні з червня 1919 року до листопада 1921-го (останні три номери — «Воля України» за редакцією В. Піснячевського). Видання об’єднувало діячів різних політичних напрямків, які обстоювали само- стійність України.

«Вперед» — щоденна газета Української соціал-демо- кратичної партії (УСДП), виходила у Львові у 1918– 1922 рр. за редакцією Л. Ганкевича, А. Чарнецького, І. Квасниці та ін. За своїм характером фактично була загальнонаціональною газетою. У 1923–1924 рр. виходи- ла як партійний тижневик.

Габсбург-Льотрінген Вільгельм (1895–1948) — австрійський архікнязь, племінник Карла І — останнього імператора Австро-Угорщини. Відомий під ім’ям Василь Вишиваний. Виявив себе послідовником і палким при- хильником українського національного відродження. Тісно співпрацював з галицьким політичним проводом в роки Першої світової війни. У 1918 р. очолив австрійську армійську групу в Україні, до якої був включений патро- нований ним легіон УСС. Висувався деякими опозиційни- ми до П. Скоропадського українськими діячами як канди- дат на голову Української держави. У 1919 р. дістав зван- ня полковника Армії УНР і був призначений начальником відділу закордонних зв’язків головного управління Ге- нерального штабу. У 1921 р. очолив Тимчасову управу закладеного у Відні Українського національного вільно- козацького товариства. Деякий час підтримував контакти з П. Скоропадським і В. Липинським, який не відкидав можливості порозуміння гетьманців з В. Габсбургом. Під час Другої світової війни співпрацював з українським під- піллям і французьким рухом Опору. В серпні 1947 р. схоп-


лений радянськими спецслужбами у Відні і засуджений до 25 років позбавлення волі. Помер 18 серпня 1948 року в лікарні Лук’янівської в’язниці.

Гетьманська управа — вищий виконавчий орган геть- манських організацій, заснована 10 серпня 1927 року. Правонаступниця Центральної управи об’єднаних хлібо- робських та інших класових організацій. Першим голо- вою Гетьманської управи був М. Кочубей,  членами — А. Монтрезор, Л. Сідлецький, О. Скоропис-Йолтуховсь- кий, С. Шемет, також було обрано голів рад гетьманських організацій Польщі, ЧСР, Болгарії, Румунії, США і Канади. 10 жовтня 1930 року головою Гетьманської упра- ви став Й. Мельник — голова гетьманської   організації

«Український стяг» у ЧСР.

Клуб гетьманців у Берліні — науково-громадське об’єднання, засноване з ініціативи В. Липинського 1928 року для узгодження спільних поглядів і тактики геть- манської ідеології. Голова клубу — О. Скоропис- Йолтуховський, заступник голови — В. Залозецький, сек- ретар — Д. Олянчин. Почесний голова клубу — В. Липин- ський. Клуб об’єднував представників різних політичних напрямків  гетьманського руху.

Група гетьманців у Празі — заснована 1925 року. Її очолювали О. Шаповал та Б. Гомзин. Організація стояла на платформі УСХД. У вересні 1925 року об’єдналася з геть- манською організацією «Український стяг», яка функціо- нувала з 1923-го, у Союз українських хліборобів у ЧСР.

Горбачевський Іван (1854–1942) — український хімік і громадсько-політичний діяч, професор універси- тету в Празі, один із засновників та багаторазовий ректор УВУ в Празі. У 1917–1919 рр. — перший австрійський міністр охорони здоров’я, автор численних наукових праць.




Горникевич Теофіль (1891–1969) — український греко-католицький священик, папський шамбелан, кате- хит середніх шкіл Львова, капелан Української Галицької Армії (УГА). Відшукав у Віденському архіві велику кіль- кість документів з історії України 1914–1922 рр. і відреда- гував 4-томну серію цих документів — «Ereignisse in der Ukraine 1914–1922 deren Bedeutung und historische Hintergründe», яку видав СЄДІ. Член редакційної колегії СЄДІ. Як представник СЄДІ в Австрії врятував повний пер- сональний архів В. Липинського та інші цінні архівні матеріали.

Грінченко Борис (1863–1910) — український пись- менник, громадський та політичний діяч, публіцист, фольклорист і мовознавець.

Один із засновників «Братства тарасівців» (1892). Працював у Чернігівському земстві (1894), де організував найбільше видавництво популярних українських книжок для народу. Впорядкував «Словарь української мови» (1907–1909). Співредактор газети «Громадська думка» і редактор журналу «Нова громада» (1906).

Голова київської «Просвіти». Засновник Української радикальної партії.

Греголинський Дмитро (1880–1944) — український учитель гімназії та журналіст у Перемишлі, видавець і редактор тижневика «Український голос» (1919–1929) — першої української газети в Перемишлі за часів польської влади.

Гренер Вільгельм (Gr öner Wilhelm) (1867–1939) — німецький генерал і політик, шеф генерального штабу німецьких військ, які перебували в Україні 1918 року. Сприяв гетьманському перевороту. Один із засновників Українського наукового інституту в Берліні та перший голова його кураторії.


«Діло» — провідна українська галицька щоденна газе- та, виходила у Львові протягом 1880–1939 рр. (під час Першої світової війни неперіодично). Після того, як до Львова прийшли більшовики, видання було закрито. Найстарша і впродовж багатьох років єдина українська газета, що захищала ідеологію народовців, а з 1925 р. у ній почали друкувати статті й представники інших політич- них поглядів. Першим редактором «Діла» був Володимир Барвінський, а останнім (1927–1939), з деякими перерва- ми, — Василь Мудрий.

Доманицький Василь (1877–1910) — український літературознавець, публіцист, шевченкознавець, гро- мадський діяч, популяризатор кооперативного руху, істо- рик.  Активно  співробітничав  у  журналах  і газетах

«Киевская  старина»,  ЛНВ,  ЗНТШ,  «Нова   громада»,

«Рада», «Громадська думка», «Рідна справа — Думські вісті». Співзасновник видавництва «Вік».

Автор праць з історії козацтва кін. ХІV — поч. ХVІІ ст., про початки етнографічних дослідів України, розвідок про Марка Вовчка, редактор першого Повного видання творів Т. Шевченка й текстологічного дослідження «Коб- заря». Літературно опрацював «Історію України» М. Ар- каса. Писав популярні брошури на кооперативні теми.

Підтримував В. Липинського в літературно-науковій діяльності.

Донцов Дмитро (1883–1973) — український публі- цист і літературний критик, родом із Мелітополя. Член РУП і УСДРП, з 1918 р. — член Головної управи партії Українських хліборобів-демократів, за Української дер- жави — голова Українського телеграфного агентства, редактор журналів ЛНВ (1922–1932) і «Вісник» (1933–1939). Головні твори: «Підстави нашої політики» (1921), «Націоналізм» (1923), «Дух нашої давнини» (1944). Еволюціонував від прихильника соціалізму до ідеолога інтегрального націоналізму.




Дорошенко Дмитро (1882–1951) — український істо- рик та історіограф, громадський і державний діяч консер- вативного напрямку зі старого гетьмансько-козацького роду Чернігівщини. Студіював у Варшавському, Петер- бурзькому і Київському університетах. Працював у Петербурзі, Катеринославі і Києві як громадсько-політич- ний діяч, журналіст і педагог-історик. Під час Першої сві- тової війни — уповноважений Союзу міст, пізніше — кра- йовий комісар Галичини і Буковини. Член Української Центральної Ради. З травня до листопада 1918 року — міністр закордонних справ Української Держави, а з 1919-го — на еміграції. Чільний діяч гетьманського руху. Професор УВУ в Празі й Мюнхені (1921–1951) і Карлового університету в Празі, директор Українського Наукового інституту в Берліні (1926–1931), президент УВАН. Опублікував понад тисячу праць з історії України, укра- їнської історіографії, історії культури, церкви, літерату- ри, а також численні огляди й рецензії в українських та іноземних журналах.

Єфремов Сергій (1876–1939?) — український публі- цист і літературний критик, політичний та громадський діяч, історик літератури. Дійсний член НТШ і ВУАН, голова її Управи, секретар історико-філологічного відді- лу, голова Комісії для видання пам’яток новітнього пись- менництва України. Співробітничав у «Зорі», «Правді», ЗНТШ,  «Киевской  старине»,  «Новій  громаді»,   «Раді»,

«Новій раді», «Україні», ЗІФ ВУАН та ін. Один із керівни- ків видавництва «Вік». Член Центральної Ради, заступ- ник її голови, член Малої Ради, генеральний секретар міжнаціональних справ. Лідер УПСФ. Заарештований більшовиками; головний обвинувачений у процесі Спілки Визволення України 1929 р.

Жеребко Орест (1887–1943) — український громадсь- кий та політичний діяч. Прибув до Канади 13-літнім юна- ком у 1900 р. Працював фізично і одночасно ходив до школи у Вінніпезі. Згодом вчителював влітку в  Саска-


чевані, а взимку відвідував філософський факультет Ма- нітобського університету у Вінніпезі. В 1913 р. один з пер- ших серед канадських українців закінчив університет і отримав ступінь бакалавра. Восени того ж року виїхав до Галичини для завершення освіти. Тут застала його Перша світова війна. В 1914–1917 рр. перебував у Львові й Відні, співпрацюючи з Союзом Визволення України. В 1917 р. повернувся до Канади і впродовж року редагував газету

«Український голос» у Вінніпезі. Часто писав до часописів і брав активну участь у громадському житті; з лютого 1924 р. — член УСХД. Виявив себе палким прихильником ідей В. Липинського, фінансово підтримуючи видання книжок «Хліборобська Україна» і «Україна на переломі». Більшу частину свого життя провів у Гаффорді, Саска- чеван, де служив секретарем муніципалітету. В 1938 р. був обраний депутатом провінційної легістратури Саскачевану від Ліберальної партії з округи Редбері; на цьому посту й помер.

Жук Андрій (1880–1968) — український громадський та політичний діяч, кооператор і публіцист. Походив з давнього козацького роду з села Вовчка Лубенського повіту на Полтавщині. З 1901 року — член РУП, а з 1906- го член його ЦК. Наприкінці 1907 року таємно виїхав до Львова, де перебував до 1914-го як голова закордонної групи наддніпрянської УСДРП. Там же редагував жур- нали «Економіст» і «Самопоміч» — органи Українського кооперативного руху в Галичині. Учасник політичної наради наддніпрянських емігрантів у Львові (1911). Засновник Українського інформаційного комітету у Львові (1912), який 1914 року став основою Союзу Визволення України. Від УСДРП відійшов ще до Першої світової війни. Про своє довоєнне перебування у Львові А. Жук залишив політичний нарис «До початків укра- їнського самостійництва» (реферат, прочитаний на літе- ратурних зборах Союзу українських журналістів і пись- менників у Відні (1921) і вперше надрукований в журна- лі  «Визволення»  (березень  1923,  ч.11)  —  «До історії




української політичної думки перед (Першою) світовою війною»). Від 1914 року перебував у Відні як член прово- ду СВУ  та  співредактор  його  часопису «Вістник». У 1918–1919 рр. працював на дипломатичній службі в Українському посольстві у Відні. Наприкінці 1919-го став прихильником УХДП і співробітником її   органу

«Нове слово» (Зальцведель, Німеччина). В 1920–1930 рр. співпрацював із закордонним центром ЗУНР. У 1930 році переїхав до Львова, де завідував статистичним відді- лом  Ревізійного  союзу  українських  кооперативів. У 1940-му знов оселився у Відні, в помешканні колиш- нього СВУ.

Андрій Жук познайомився з В. Липинським 1904 року. Вони зустрічалися у Львові в 1907–1913 рр., були службо- во пов’язані у віденському посольстві в 1918–1919 рр., а в 1920–1926 рр. часто зустрічалися у Відні, Райхенау та рідше, з уваги на поганий стан здоров’я Липинського, в Бадегу.

А. Жук, як сам залюбки підкреслював, був самоуком, але вроджені інтелігентність і наполегливість усували перешкоди для досягнення багатьох високих становищ, які він посідав у громадському та політичному житті як Галичини, так і Наддніпрянщини, включно з членством у Головній, потім Загальній Українській Раді у Відні в 1915–1916 рр.

Кістяковський Ігор (1876– 1941) — український дер- жавний діяч. Народився у Києві. Закінчив юридичний факультет Київського університету. У травні 1918-го призначений державним секретарем Української держа- ви. В липні–листопаді 1918 року — міністр внутрішніх справ у кабінетах Ф. Лизогуба і С. Гербеля. В уряді нале- жав до групи міністрів (В. Любинський, Д. Дорошенко, Б. Бутенко, О. Рогоза), які обстоювали незалежницький курс та виступали проти укладення федеративного дого- вору з Росією. З 1919-го жив у Стамбулі, пізніше   — у Парижі.


Кушнір Володимир — український журналіст, гро- мадський діяч, з 1906 року очолив редакцію  часопису

«Ukrainische Rundschau». Новий редактор прагнув зберег- ти контакти з норвезькими друзями України. Того ж року в часописі «Le Courrier Europeen» з’явилася стаття видат- ного норвежця Б. Бйорнсона «Русини», де йшлося про утиски українців у Росії. Це дало В. Кушніру привід напи- сати листа автору статті, щоб привернути його увагу до становища українців під польським гнітом у Галичині. На  прохання  редактора  «Ukrainische  Rundschau» Б. Бйорнсон взявся написати статтю про польсько-укра- їнські відносини у Західній Україні. Коли стаття ще не з’явилася друком, до письменника дійшли звістки про масові арешти в січні 1907 року українських студентів Львівського університету та про студентський голодовий страйк. Б. Бйорнсон одразу ж виступив у пресі на захист українців, що вимагали викладання в університеті рідною мовою. Студенти-голодувальники надіслали йому із в’яз- ниці листівку з подякою за увагу до їхньої боротьби. Втручання видатного норвежця посприяло звільненню ув’язнених  студентів.

Лівицький Андрій (9 квітня 1879, Ліпляве Золотоніського повіту Полтавської губернії — 17 січня 1954, Карлсруе) — український громадсько-політичний діяч. Президент УНР в екзилі (1926–1954).

Закінчив Колегію Павла Галагана, згодом — юридич- ний факультет Київського університету. Працював адво- катом і мировим суддею в Лубнах, Каневі, Золотоноші. Зі студентських років брав участь в українському національ- ному русі, очолював студентську громаду в Києві. Від 1901 року — член Революційної української партії, керів- ник відділу партії в Лубнах. У 1905 році Лівицького заарештували та засудили у справі так званої Лубенської республіки. У 1905–1920 роках був одним із провідних членів Української соціал-демократичної робітничої пар- тії. Від 1926 року — правонаступник Симона Петлюри з титулом Голови Директорії і Головного отамана армії та




флоту УНР. З часу реорганізації Державного Центру УНР від 1948 року до смерті — президент УНР в екзилі. Помер 1954 року в Німеччині, був похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені. Згодом його перепоховано на українському православному цвинтарі в Бавнд-Бруку, штат Нью-Джерсі (США).

Батько президента УНР в екзилі у 1967–1989 роках Миколи Лівицького та поетеси Наталі Лівицької- Холодної.

Липа Іван (літературні псевдоніми — Петро Шелест, Іван Степовик, 24 лютого 1865, м. Керч — 13 листопада 1923, с. Винники) — громадський і політичний діяч, пись- менник, за фахом лікар.

Співзасновник таємного товариства «Братство тарасів- ців». У 1917 році український комісар Одеси, член ЦК Ук- раїнської партії соціалістів-самостійників. У 1919 р. — мі- ністр віросповідань УНР.

Після закінчення Керченської гімназії (1888) вступив на медичний  факультет  Харківського університету. В 1891 році разом з Борисом Грінченком, Миколою Міх- новським та іншими став засновником таємного товари- ства «Братство тарасівців», яке ставило своїм завданням поширення ідей Т. Шевченка та боротьбу за національне визволення українського народу. В 1893 році товариство було розгромлене, а І. Липу заарештовано.

Після тринадцяти місяців ув’язнення ще три роки жив під наглядом поліції у Керчі. В 1897 р. закінчив навчання у Казані, працював лікарем на Херсонщині й у Полтаві. Тісно співпрацював з одеською «Просвітою» і Одеським літературним товариством. В 1917 році Липу призначено українським комісаром Одеси, де він засну- вав українське видавництво «Народній стяг». Згодом переїхав до Києва. З 1919-го належав до Української пар- тії соціалістів-самостійників, входив до складу її Центрального комітету.

У період Української Народної Республіки керував управлінням культури та віровизнання в уряді. Був чле-


ном Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республі- ки. З серпня 1920-го входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР, деякий час був міністром охорони здо- ров’я в уряді Української Народної Республіки в екзилі.

З 1922 року жив у селищі Винники біля Львова, працю- вав лікарем. Помер і похований у Винниках.

Липинський В’ячеслав (Вацлав) Казимирович наро- дився 5 (17) квітня 1882 року у селі Затурцях на Волині в родинному маєтку польського шляхетського роду Липинських. Брат Володимир був відомим лікарем, а брат Станіслав — доктор філософії,  агроном-селекціонер.

Навчався В. Липинський у Житомирській, Луцькій та Київській гімназіях.

У 1902 році відбував військову службу у Ризькому дра- гунському полку, що стояв у Кременці на Волині. На початку Першої світової війни був мобілізований як резервний офіцер до Четвертого драгунського Ново- троїцько-Катеринославського полку, в лавах якого у скла- ді російської армії генерала Самсонова відбув східнопрус- ську кампанію. Через легеневу недугу Липинського пере- вели до резервної частини спочатку до Дубна, потім до Острога й Полтави.

Навесні 1903 року Липинський вступив до Ягеллон- ського університету в Кракові, де вивчав агрономію та слу- хав лекції з інших предметів, зокрема історії, також відві- дував лекції з української літератури Богдана Лепкого. У 1906 році, закінчивши навчання, одружився у Кракові з Казимирою Шумінською та виїхав з нею до Женеви, щоб вивчати соціологію у тамтешньому університеті. Але про- був там лише рік, оскільки швейцарський клімат погано впливав на здоров’я.

З 1909 року В. Липинський перебував почасти у Кракові, почасти у власному маєтку Русалівські Чагари Уманського повіту (нині Черкаська область). Господа- рював на хуторі, який подарував йому рідний дядько Адам Рокицький. Уже тоді Липинський усвідомлював, що укра- їнському народові, який «живе, хоче жити і буде жити як




народ незалежний», потрібно повернути його еліту; опо- ляченій і польській шляхті в Україні треба визначитися: буде вона з народом і зійде з позиції колонізаторів чи опи- ратиметься ходу історії. Цю альтернативу Липинський сформулював у брошурі «Шляхта на Україні: її участь в житті українського народу на тлі його історії» (Краків, 1909), а також у статтях до журналу «Przegląd Krajowy» (Київ, 1909), до редакції якого він входив.

Напередодні Першої світової війни брав участь в орга- нізації за межами Росії українського політичного центру, трансформованого в Союз Визволення України (1914 рік).

Лютневу революцію 1917 року В’ячеслав Липинський зустрів у Полтаві.

Тоді, на початку визвольних змагань, Липинський зви- нувачував українських соціал-демократів у браку держав- ницької волі. Після Лютневої революції брав участь в українізації військових частин на Полтавщині. І одночас- но разом зі Сергієм Шеметом, як згадував сам Липин- ський, «політично організовував хліборобські консерва- тивні елементи на Полтавщині». Тоді ж він став одним із засновників Української демократично-хліборобської пар- тії й автором її політичної програми, виданої в жовтні 1917 року.

Після визволення України від більшовиків, навесні 1918 року, В’ячеслав Липинський зблизився з Павлом Скоропадським, майбутнім Гетьманом Української Дер- жави. У той самий час консервативні сили (УДХП,

«Українська народна громада» П. Скоропадського   та

«Союз земельних власників») створили опозиційну до Центральної Ради коаліцію і за офіційного нейтралітету німецьких окупаційних сил розпочали підготовку до дер- жавного перевороту. 29 квітня 1918 року Центральну Раду було повалено, Павла Скоропадського проголошено Гетьманом.

У червні 1918 року В’ячеслав Липинський виїхав з України до Відня, щоб обійняти там посаду посла Української Держави. Послом Липинський залишався і після повалення Гетьманату. Хоч був «переконаним при- бічником гетьманської форми правління», він все-таки


вважав, що у складні для нації часи слід відкинути всі ідеологічні розбіжності задля роботи на благо України. Однак подальші події на батьківщині, процес «самоспа- лення, в якому згоряє наша хата» (В. Липинський), зокрема розстріл полковника П. Болбочана, стали безпосе- редньою причиною відставки з посади посла УНР у Відні. Наприкінці серпня 1919 року Липинський передав справи посольства своєму заступникові, й після короткого пере- бування в санаторії «Гутенбрун» у Бадені оселився в Рай- хенау, гірському містечку в Нижній Австрії.

У Райхенау В. Липинський прожив майже безвиїзно до осені 1926 року за винятком коротких поїздок до Відня, недалекого Бадена і перебування у Берліні у 1921-му. Саме на ці роки припадає його найінтенсивніша наукова і громадська діяльність. Там була опрацьована  монографія

«Україна на переломі. 1656–1659», звідти він керував діяльністю Українського союзу хліборобів-державників. Також В’ячеслав Липинський видавав неперіодичні збір- ники «Хліборобська Україна» (1920–1925), де друкувався його історіософський трактат «Листи до братів-хліборо- бів» (окремо виданий 1926 року).

У листопаді 1926-го В. Липинський за дорученням Гетьмана Павла Скоропадського переїхав до Берліна пра- цювати у новоствореному Українському науковому інсти- туті як його дійсний член. Берлінський клімат та часті зустрічі й непорозуміння з близькими до гетьманського центру людьми несприятливо впливали на фізичний стан його здоров’я і психологічний спокій. За порадою лікарів Липинський покинув працю в інституті й повернувся до Австрії, де оселився у гірській місцевості Бадег поблизу Граца (1928).

Саме у цей час загострилися суперечності між Павлом Скоропадським та В’ячеславом Липинським. Липинсь- кий фактично розірвав свої стосунки із Скоропадським. Український союз хліборобів-державників розколовся. Прихильники Гетьмана об’єдналися у Союз гетьманців- державників, а прихильники В. Липинського створили Братство українських класократів-монархістів, гетьман- ців (1930).




Після загострення хронічної легеневої хвороби та сер- цевого нападу 26 квітня 1931-го В. Липинського перевез- ли до санаторію «Віннервальде», де він помер 14 червня 1931 року.

Похований В’ячеслав Липинський у Затурцях на Волині.

Основні праці:

«Шляхта в Україні: її участь в житті українського народу на тлі його історії» (Краків, 1909)

«Z dziejów Ukrainy» (1912)

«Україна на переломі. 1657–1659» (1920)

«Листи до братів-хліборобів» (написана в 1919–1926 рр., видана 1926-го у Відні)

«Покликання «Варягів» чи організація хліборобів» (1925)

«Релігія і церква в історії України» (1925)

Михальчук Кость (21 грудня 1840 (2 січня 1841 н. ст.), с. Зозулинці, Вінницька область — 7 квітня (20  квіт- ня н. ст.) 1914, м. Київ) — визначний мовознавець та етно- граф, член київської «Старої Громади», дійсний член НТШ у Львові, Українського наукового товариства у Києві, Історичного товариства Нестора-Літописця. У своїй праці «Наречия, поднаречия и говоры Южной России» («Труды» за ред. П. Чубинського, Т. 7) виступив основопо- ложником української діалектології. Автор багатьох праць з мовознавства (історичної фонетики й морфології, генези української мови тощо).

Окуневський Ярослав (5 березня 1860, м. Радівці (Буковина) — 24 жовтня 1929, м. Городенка) — військо- вий лікар, український громадський та військовий діяч, письменник, дійсний член НТШ, адмірал флоту Австро- Угорської імперії. Кавалер найвищих нагород Австро- Угорщини, Іспанії та Китаю.

Зробив рідкісну для українця в Австро-Угорщині вій- ськову кар’єру: став адміралом, очолював медичну служ- бу австрійського військово-морського флоту. Саме Ярослав Окуневський розробив медичний статут флоту,


який з невеликими змінами і нині чинний в багатьох євро- пейських країнах.

Згодом жертвував великі суми на створення Легіону Українських Січових стрільців. Очолював санітарну місію ЗУНР у Відні, був головнокомандувачем у санітарних справах Державного Секретаріату ЗУНР.

Я. Окуневський відомий і як письменник. Написав дво- томник «Листи з чужини».

Полтавець-Остряниця Іван (26 вересня 1890–1957) — український військовий та політичний діяч, ультраконсер- ватор, монархіст-гетьманець.

Ад’ютант гетьмана Скоропадського. Генеральний писар Української Держави (1918).

Наприкінці 1920 р. знайшов притулок у  Мюнхені. У 1942 році відійшов від політичної діяльності. Помер в Мюнхені 1957 року.

Скоропис-Йолтуховський Олександр (1880–1950) — український громадський, політичний та державний діяч, публіцист, автор розвідок на економічні і політичні теми. У роки Першої світової війни — провідний діяч Союзу Визволення України, за часів УНР — губернський комі- сар, а за Української Держави — губернський староста Холмщини та Підляшшя. В еміграції — один із засновни- ків, ідеологів та провідних діячів гетьманського руху, співзасновник та член кураторії Українського наукового інституту в Берліні.

Після 1920 року Скоропис-Йолтуховський перебував спочатку в Австрії (пізніше він переїхав до Берліна), де швидко знайшов однодумців — В’ячеслава Липинського, Дмитра Дорошенка, Сергія Шемета, які й утворили ініціа- тивну групу Українського союзу хліборобів-державників. Того ж року спільними зусиллями цих діячів було видано перше число свого органу — неперіодичного видання

«Хліборобська Україна». Протягом 1930-х років Олек- сандр  Скоропис-Йолтуховський  продовжував провадити




активну громадську та наукову діяльність. Залишався на керівних посадах у гетьманському русі (як член президії Гетьманської ради) до 1945 року, коли його арештувала радянська військова контррозвідка. Помер Скоропис- Йолтуховський 1950 року на засланні у Темниківському таборі (Мордовія).

Степанківський Володимир (1885–1957) — громадсь- кий і політичний діяч, журналіст.

Родом зі Східного Поділля. Був членом РУП і УСДРП (1904 року — член ЦК), з 1907-го на еміграції в Швейцарії, Парижі (у 1909-му — співзасновник Української громади) й Лондоні; дописувач до   «Ради»,

«Діла» та органів УСДРП.

З 1911 та переважно під час Першої світової війни Степанківський розвинув жваву інформаційну діяль- ність про Україну, заснував у Лозанні Українське бюро та видавав тижневик «L’Ukraine» (1915–1920) і неперіо- дичне «The Ukraine», а в Берні у співпраці з Д. Донцовим

«Korrespondenz der Nationalitäten Russlands» (1916– 1917), також французькою і англійською  мовами). У 1918-му перебував деякий час на Україні, але пізніше знову емігрував до Лозанни. У середині 1920-х pp. виїхав до США і відійшов від українського організованого життя.

Степанківський переклав українською мовою «Кому- ністичний маніфест» К. Маркса (1905), брошуру «The Russian Phot to Seize Galicia» (1914), написав низку інфор- маційних публікацій, склав словник «The American- Ukrainian Nautical Dictionary» (1953).

Суковкін Михайло громадський і політичний діяч на Київщині. До 1917 року голова Київського губернського земства, по революції — Київський губернський комісар (до кінця літа 1917-го), був у добрих стосунках з українськими національними колами. За гетьманату — посол Української Держави в Туреччині (1918). Після занепаду гетьманату посів ворожу позицію до української державності.


Темницький Володимир (24 липня 1879 — 1938) — правник, громадсько-політичний і державний діяч, жур- наліст, літератор.

Народився в селі Хлопівці, нині Гусятинського району на Тернопільщині. Співзасновник організації «Молода Україна» (1900–1902), редактор її однойменного часопи- су. Від серпня 1914-го — член Бойової Управи УСС і Головної Української Ради (створені у Львові, потім Загальна Українська Рада діяла у Відні). Співпрацював із Союзом Визволення України. 1919 — віце-міністр закор- донних справ УНР у кабінеті В. Чехівського, міністр за- кордонних справ у кабінеті Б. Мартоса. З 1923 року про- живав у Галичині. Друкував статті на політичні теми в українських газетах.

Токаржевський-Карашевич Ян (Іван-Степан-Марія) (24 червня 1885, с. Чабанівка Ушицького повіту Подільської губернії, нині Кам’янець-Подільського райо- ну  Хмельницької  області  —   18   листопада  1954, м. Лондон) — український політичний і дипломатичний діяч, історик-геральдист. Князь.

11 червня 1918 року гетьман Скоропадський затвердив постанову про призначення Токаржевського радником Українського посольства у Відні.

У січні 1922-го його призначено віце-міністром закор- донних справ і керівником міністерства Української Народної Республіки в екзилі. На цій посаді він залишав- ся до 3 вересня 1924 року, коли, за його словами, «…подав- ся до демісії і виїхав з Тарнова через Прагу до Франції. З того часу ніколи жадної урядової посади не займав».

У 1924–1936 рр. перебував у Франції. На цей період припадає його активна громадська і публіцистична діяль- ність. Насамперед намагався принести якнайбільшу користь українській визвольній справі. Токаржевський був членом комітету «Франція — Схід» і редактором бюле- теню «Франція — Україна», генеральним секретарем Французького товариства українознавства.




Його серце перестало битися 18 листопада 1954 року. На цвинтарі Gunnersbury в Лондоні зібралось багато людей, щоб попрощатися з великим українським патріо- том та чудовою людиною. Прийшов вклонитись і гетьма- нич Данило Скоропадський.

7 липня 1978-го Токаржевського-Карашевича перепо- ховали в українському пантеоні в Бавнд-Бруку в Нью- Джерсі.

Цегельський Лонгин (29 серпня 1875 – 13 грудня 1950) — український громадсько-політичний діяч, дип- ломат, адвокат, журналіст, видавець. Нащадок двох дав- ніх священицьких родів Цегельських та  Дзеровичів. З 1886-го навчався в Академічній гімназії у   Львові. У 1989-му вступив до Львівського університету на юри- дичний факультет, проте незабаром повністю присвятив себе політичній та журналістській діяльності.

У 1900–1902 рр. був членом проводу та одним з редак- торів журналу «Молода Україна».

У 1911–1918 рр. був обраний депутатом до австрійської Державної Ради від УНДП, а 1913-го став послом до Галицького сейму.

Першого грудня 1918 року разом з Д. Левицьким під- писав у Фастові від імені Української Національної Ради ЗУНР-ЗОУНР передвступний договір з Директорією УНР про об’єднання ЗУНР і УНР в єдину Українську дер- жаву. Автором тексту цього договору був Л. Цегель- ський.

У січні-лютому 1919 року — секретар без портфеля і керівник секретаріату зовнішніх справ в уряді Сидора Голубовича. У складі делегації Наддністрянської України брав участь в урочистому проголошенні злуки ЗУНР з УНР та в роботі Трудового конгресу України.

22 січня 1919 року призначений заступником міністра зовнішніх справ Української Народної Республіки.

Того ж дня Л. Цегельському була надана честь зачита- ти Акт злуки між ЗУНР і УНР біля пам’ятника Богдану Хмельницькому у Києві.


У 1920–1921 рр. — представник уряду ЗУНР у США, де й залишився та брав участь у політичному і культурному житті української еміграції (серед інших співтворець УККА). Працював у газеті «Америка», з 1943 — її редак- тор. Помер у Філадельфії.

Шемет Сергій (1875, м. Лубни, тепер Полтавська область — 1957, м. Мельбурн, Австралія) — походить зі старовинного шляхетського роду Шеметів-Кежгайло. Землевласник із Полтавщини, брат Володимира та Миколи Шеметів, громадський і політичний діяч, вида- вець у Лубнах газети «Хлібороб» (1905), один із засновни- ків Української партії хліборобів-демократів у Лубнах (1917). Був за українізацію гетьманського уряду, але проти повстання проти нього у листопаді 1918-го.

На еміграції з 1919 року, де разом з В. Липинським про- вадив активну діяльність у монархістському Україн- ському союзі хліборобів-державників (1920), співробітник журналу «Хліборобська Україна» (1920–1925) та інших гетьманських видань.

Особистий секретар П. Скоропадського та член Ради Присяжних.

На еміграції перебував у Тарнові, Відні, Берліні, Парижі, Австралії, де й помер.

ШтейнгельФедір(ТеодорШтайнгайль) (1870–1946) — політичний і культурний діяч, дипломат, член першої Державної Думи. Член ТУП, посол у Берліні.

Народився Федір (Теодор) 9 грудня 1870 року в родині інженера, статського радника Рудольфа Васильовича Штейнгеля, барона, вихідця з Остзейського краю Німеччини.

У 1890-х роках навчався на природничому відділені фізико-математичного факультету Варшавського універ- ситету.

Барон Штейнгель родом з міста Городка на Волині. Закінчив Київський університет. У 1902 році заснував у


Іван Корсак

Городку музей з цінними археологічними, історичними і етнографічними збірками з Волині, розкопував могильни- ки княжої доби у Студинці на Рівненщині. У 1906 році — член першої Державної Думи від м. Києва, належав до української парламентарної фракції. Член ТУП, товариш голови Українського наукового товариства в Києві. За гетьманату посол Української Держави в Берліні (1918), підтримував добрі зв’язки з дипломатами нейтральних держав (Іспанії і Голландії). З 1940-го жив неподалік Дрездена.

Юркевич Лев (1884–1917 або 1918, Москва) — соціал- демократичний діяч і письменник, син заможного лікаря з гурту «українців польської культури», що виник під впливом Володимира Антоновича. З 1904-го — член РУП. У 1907 році виїхав за кордон і там закінчив університетсь- ку освіту, розпочату 1903-го в Київському університеті. Після смерті батька (1911) жив на Заході (здебільшого у Франції); значну спадщину використовував на підтримку української соціал-демократичної преси («Наш Голос», Л. 1910–1911;  «Дзвін»,  К.,  1913–1914),  друкувався    в

«Дзвоні» під псевдонімом Л. Рибалка.

Ярошевський Богдан один із засновників Української соціалістичної партії (УСП), яка постала й діяла на Правобережжі. Він і був її керівником. УСП взяла собі за зразок не російські соціалістичні партії, а Польську соціалістичну партію (ІІСП), якою кермував Ю. Пілсуд- ський

P.S. Штрихи підготовлено за матеріалами «Вікі- педії», книги «В’ячеслав Липинський. Листування» (за  редакцією  Я.  Пеленського),  матеріалів   радіо

«Свобода» та інших джерел.


«Я ХОЧУ, ЩОБ БУЛА  УКРАЇНА...»

В’ячеслав Липинський у нашій історії й у романі Івана Корсака

«Моє українство — це українство моєї верстви, яким я хочу врятувати цю верству од загибелі і зробити її потрібною

для нашої землі, для нашого народу».

В. Липинський у листі до О. Назарука

«Я єсть кость од кости і кров від крови польської шляхти, що на Україні живе і єсть українська в тисячу разів більше,

ніж ці, що себе за репрезентантів народу у нас на Наддніпрянщині вважають».

В. Липинський

Доводиться почати з преамбули.

Як відомо, книги мають свою передісторію.

Поінколи вона має епічно розгорнуті в часі й у просто- рі сюжети. Незрідка в ній фігурує чимало людей, хоча найголовнішою дійовою особою і творцем, ясна річ, полишається автор, який силою своєї уяви й таланту вос- кресив, бува, навіть із непам’яті тих, хто топтав ряст задовго до нашої появи на цьому світі, хто мав високі благородні поривання і кого вела в житті висока місія, продиктована чи не самими небесами.

Коли я думаю про В’ячеслава Липинського, то уявляється: так, його мали викреслити з нашої історії, заборонити навіть право на безневинну згадку його імені, щоб аніякого відлуння те ім’я не викликало аніде в укра- їнському світі.

Понад півтора десятиліття тому стояв я на сільському цвинтарі  в  Затурцях  перед  символічною могилою


197




В’ячеслава Липинського. Літній чоловік із тутешніх роз- повідав: тут був польський цвинтар (усі могили зрівняли з землею радянські бульдозери), на якому знайшли свій останній притулок Липинські, а побіля них — і він, В’ячеслав Казимирович, який вирізнився з-поміж усієї родини, рішуче й безкомпромісно ставши на позиції люд- ності цієї землі, де він народився. Недоречно й некорект- но вимірювати, кого більше було в ньому — поляка чи українця — зате дуже доречно і правомірно стверджува- ти: Україна мала в його особі великого патріота. Одного з найвидатніших своїх синів на все пекельне XX століття. Говорячи про Липинського, важко уникнути цього пафосу. Бо й та епоха, в якій він прагнув повернути сам наш історичний розвиток, була охоплена інфернальними вогнями. Бо в ній були великі злети національного духу й високі подвиги, про які виразно можна сказати тільки високими словами. Були підлі зради, про які можна говорити лише чорнослівними інвективами. Була полі- тична короткозорість індивідів, що претендували на роль національних пророків і вождів, була дитяча наївність доморощених квазіполітиків, яким належалося б хіба що грати в доміно. Була темна затуркана маса, що навіть жодного уявлення не мала про те, як і ким себе ідентифі- кувати. І був буреломний ентузіазм українських пасіона- ріїв, які невідомо де й узялися в похмурі часи безнаціо- нальної темряви та давлючої безнадії національної спра-

ви на нашій сторозтерзаній землі.

Того ж дня я стояв перед руїнами маєтку Липинських. Розповідали: ще в недавні часи тут був — уявімо собі! — племгосп. Тут ревіли бугаї, лунали матюки, свистіли батоги, каркало гайвороння, надовкіл розпросторювали- ся плантації буйних бур’янів і пил забуття спадав на цю благословенну місцину.

Хто міг тоді повірити, що тут, у цьому домі зі стін дивилися полотна видатних майстрів живопису. Що тут була унікальна бібліотека, в яку книги примандровували і з Парижа, і з Рима, і з Варшави, і з Петербурга. І зацне товариство збиралося сюди не тільки для забав, на яких лунали полонези, мазурки й краков’яки, а й велися при-


страсні дискусії про те, як жити далі на цій землі, як вибудовувати стосунки з аборигенним населенням, бо ж минуле цих стосунків – умістило стільки крові й вогню. До честі Липинських, вони прагнули вибудовувати свої стосунки з українськими селянами на порозумінні, постійно шукали в них компромісів і злагіднення. Тому змальовувати їх у нашій історії належиться не тими однозначно темними барвами, на які заслужили завогне- ні ненавистю до українців деякі шляхтичі-дідичі, що

мали українців тільки за дурне бидло.

І цей рід дав Україні винятково шляхетного, безмеж- но відданого не просто адвоката України, а одного з най- більших українських патріотів. Прекрасний і, здається, незбагненний парадокс: народ, із яким українці мають таке драматичне кількасотлітнє протистояння, підно- сить нам такий дар.

І думалося тоді: хто про все це розкаже?! Хто запропо- нує нам задуматися над цією загадкою? Хто змалює надії, поривання, розчарування і всю невимовну життє- ву драму В’ячеслава Липинського?

І ось — можемо порадіти! — є така книжка. Маємо всі підстави для читацької втіхи: в нас нарешті написано роман про В’ячеслава Липинського. Ще раз успішно по- долано наші лінощі в освоєнні постатей та подій із спіль- ної національної історії.

Важко навіть охопити духовним зором усе, що звер- шила у сфері думки ця дивовижна людина за сорок дев’ять років, відведених їй долею для перебування на землі. Політика, історіософія, соціологія, публіцисти- ка — у кожній з них зроблено на окрему біографію, на ціле велике, сповнене невсипущою працею життя. І ли- ше нині приходять до нас скарби її думки. Ми тільки від- криваємо для себе материк В’ячеслава Липинського.

На жаль, ще не настав той час, коли, говорячи про Липинського, вже не треба буде розповідати його біогра- фію; тому зупинюся коротко на тому, як складалося і між якими берегами текло життя цього інтелектуала з воістину вулканічним темпераментом. Чоловіка, який вписав себе золотими літерами в історію України першої




третини XX століття. Походить він із відомого польсько- го дворянського роду (з’явився на світ 5 квітня 1882 року в селі Затурцях на Волині). Відомо, що Липинські у XVIII столітті переселилися туди з Мазовії. Очевидно, йому судилася традиційна доля шляхтича-дідича поль- ських осадників на волинських кресах. Липинським одразу пощастило тут успішно загосподарити. Родина була заможною, культурною та освіченою. Як уже згаду- валося, характерно, що в стосунках Липинських із укра- їнськими селянами не виникали ті напружено драматич- ні сюжети, якими рясніють сторінки історії польсько- українських стосунків на Волині.

До речі, в той час у польському середовищі відбували- ся цікаві процеси, відгомін яких пролунає в публіцисти- ці В’ячеслава Липинського. Немало української старши- ни в різні часи стало польською шляхтою, відгородивши- ся від свого народу перефарбованими титулами й перей- шовши в іншу конфесію. Дехто повертався до нього у вирішальні моменти української історії, як, скажімо, полковник Михайло Кричевський, що став одним із най- ближчих сподвижників Богдана Хмельницького у його повстанні проти польського панування на українській землі, чи аріянець Юрій Немирич, однодумець і порад- ник Івана Виговського, ідейний натхненник Гадяцької унії й концепції Великого Князівства Руського (їм обом Липинський присвятив глибокі історичні розвідки); повернулися до нього і київські «громадівці» Володимир Антонович, Кость Михальчук, Тадей Рильський, Павлин Свєнціцький, яких шовіністи російської й польської мастей презирливо називали «хлопоманами»; вони вер- тали до свого первокореня, прагнучи повести за собою і багатьох інших. Ще навчаючись у київській гімназії, Липинський увійшов у середовище національно свідомої української молоді і відтоді назавжди відчув себе україн- цем польського походження. Ще в гімназії, не пориваю- чи жодних зв’язків із польським середовищем, він почав агітацію серед молоді сполонізованої української шлях- ти для повернення її до українського кореня. 1909 року відбувся нелегальний з’їзд «українців польської культу-


ри», на якому Липинський виступив з головною доповід- дю, що мала назву «Наше становище на Русі-Україні». Цей період біографії Липинського з глибоким аналізом мотиваційних моментів поглиблення його україноцен- тризму вичерпно проаналізував Іван Лисяк-Руд- ницький.

Заклики Липинського до поляків України не мали великого успіху. За ним пішли тільки одиниці. Він був безмежно сприкрений тим, що не зміг навернути в свою українську віру рідних братів і дружину, яка виховала їхню доньку полькою без виразної української лояльно- сті. В сім’ї запанувало холодне відчуження. Липин- ський, по суті, лишився глибоко самотнім поміж своїх єдинокровців. Так розкололася і родина польських гра- фів Шептицьких, у якій один із синів пішов в українство і став ієрархом Української греко-католицької церкви митрополитом Андреєм, а другий – генералом Війська Польського. Але у владики Андрея збереглися ніжні сто- сунки з любою і люблячою матір’ю. Липинський же став остаточно чужим серед своїх і – дуже часто – чужим поміж тих, кого назвав своїми. Цей мотив виразно зву- чить у романі Івана Корсака.

До речі, через кількадесят літ далекоглядний Андрей Шептицький, підсумовуючи політичну й історіософську діяльність Липинського (маючи передовсім на   увазі

«Листи до братів-хліборобів»), писав: «Ваше діло отстоїться, хоч справа, для якої Ви працювали ціле життя, може, далека від тріумфу — але Ви научили наших земляків правильно думати в політиці, очевидно не всіх, але многих з них, а поволі здорова політична гадка буде розширятися — як той Квас Євангелія, що заквашує три міри Муки. Тому не беріть до серця хам- ства українців деяких, а хоч би многих – Ваша гадка лишиться ясною нашій історії».

Він здобув блискучу освіту — студіював історію та агрономію в університетах Женеви й Кракова. Перші праці свої написав польською мовою, оскільки звертався передовсім до тих спольщених українців, чиї предки разом із Хмельницьким і Виговським боролися за само-




стійну Україну. «Ми повинні, — звертався до них Ли- пинський, — означити своє становище до українського народу, що пробуджується, бо пам’ятаймо, що «роз- куються незабаром заковані люде», що коли не сьогодні, то завтра вони питатимуть нас про наші діла. І спитають нас тоді: ви, що посіли такий великий шмат землі, ви, що жили цілі віки нашою працею і потом, що ви зробили для нас і для сієї нашої матері-землі? Що ж ми їм на се відпо- вімо? Що скажемо їм, коли вони заглянуть до історії своїх культурних інституцій, своїх «Просвіт», своїх видавництв, своїх наукових товариств і коли добачуть, що нема там шляхетських назвищ; коли побачать, що ті, котрі колись не хотіли дати землю селянинові, говорячи, що йому тільки «культура» потрібна, самі потім, задер- жавши землю в своїм посіданню, не дали зломаного шага для піднесення сієї культури!..»

Ці звернення таки мали помірний успіх — вже згадува- ний з’їзд громадян України польської культури (так вони себе називали) прийняв ухвалу: підтримувати українсь- кий національний рух й допомагати просвіті народу. Липинський розраховував на більше, однак мав усі підста- ви для оптимізму: початок є, і початок обнадійливий.

Під час поїздок за кордон Липинський чимало спіл- кується з українською політичною еміграцією й схиляє її до необхідності створити організацію, метою якої стане боротьба за самостійну Україну. Так народився «Союз визволення України», чиїм ідеологом, конструктором та духовним батьком був В’ячеслав Липинський. Це дуже важливий момент, про який ми або забуваємо, або й уза- галі не знаємо: «Липинський був переконаним самостій- ником ще в той час, коли ця ідея була чужа загалові національно свідомого українства, особливо на Наддніп- рянщині. Передбачаючи, що напруження міжнародних стосунків, помітне за тих років, може довести до війни, він уважав, що грядуча воєнна завірюха повинна бути використана для української  самостійницької акції» (І. Лисяк-Рудницький).

Перша світова війна одягла його у військовий мундир (така повинність резервового офіцера кінноти). Був на


прусському фронті, де під час розгрому російської армії Гінденбургом у мазурських озерах тяжко застудився й захворів на сухоти, які точили його впродовж усього життя. Опинившися в резервній кавалерійській частині у Полтаві, 1917 року формує з неї українську бойову оди- ницю, але Військовий Генеральний Секретаріат у Києві

«тої частини не затвердив і дозволу на формування ціло- го кінного полку з неї не дав: боявся того, що Липин- ський «з панів», і того, що він «самостійник» (М. Заба- ревський. «В’ячеслав Липинський і його думки про українську націю і державу». Аугсбург, 1946, с. 12).

Не було в нього порозуміння з урядовцями Централь- ної Ради, оскільки для соціал-демократів він теж лишав- ся «паном» і «поляком». Міг одержати шанс брати участь у політичному житті, записавшися до національ- них меншин (бувають же такі парадокси в історії!), але робити це вважав нижчим за свою гідність.

Навесні 1918 року, коли на чолі Української держави став гетьман Павло Скоропадський, В’ячеслав Липин- ський призначений послом України до Відня, де він, за спогадами сучасників, виявив високий дипломатичний хист. Але недовго судилося йому перебувати на цьому посту. З тяжким серцем спостерігаючи партійні кон- флікти й отаманську міжусобицю в Директорії, зрозу- мів: іде велика руйнівна робота, успіху справі України вона не принесе. Його терпіння скінчилося, коли він, приголомшений, почув про розстріл отамана Болбочана. Він подає влітку 1919-го у відставку.

Через рік разом із однодумцями засновує «Україн- ський Союз Хліборобів-Державників». Його програмова теза: «Лад і порядок в правовій, суверенній, незалежній національній Українській Державі, збудованій на основі міжкласового порозуміння хліборобів і робітників на українській  етнічній  території».  У  збірнику «Союзу»

«Хліборобська Україна» публікує свої головні праці й серед них — славнозвісні «Листи до братів-хліборобів», у яких пише про гіркі уроки української історії й можливі шляхи сконсолідування нації для створення власної дер- жави. На його переконання, речниками  визвольного




руху мають бути не лише, як це традиційно ведеться, інтелігенти, а передовсім організатори хліборобства, індустрії, військовики.

Автор книги не раз кидає на адресу своїх земляків різкі, а то й нищівні слова, дошкульно говорить про полі- тичну нездалість, про недержавність нашого громадян- ства. Його гнів викликаний любов’ю до України і жалем до українців, які ніяк не хочуть учитися на уроках істо- рії. Липинський сам зізнавався: «...викликані великим болем від сучасного гострого приступу нашої хронічної національної недуги, оці мої «Листи» не єсть матеріалом ані для виборчої агітації, ані потішаючою і заспокою- ючою лектурою для тих, що стратили віру в Україну. Вони призначені для тих, сильних своїм хотінням України, своєю вірою, волею та інтелігентністю, активних українських людей, які в момент сучасної страшної національної руїни мусять пізнати хворобу своєї нації. Пізнати — не на те, щоб безнадійно плакати, а щоб хворо- бу побороти і з збільшеним досвідом та умінням далі вели- ке українське діло робити».

Різко висловлювався він і про тодішній варіант укра- їнської демократії з представників УНР, де домінували соціалісти, і про руїнницькі інстинкти охлократії (вираз- но бачив її панування в російській історії). Дав Липин- ський і чітке визначення інтернаціонального революцій- ного соціалізму й диктатури пролетаріату, позначених неприхованим прагненням забезпечити безмежне пану- вання касти, яка жодною мірою не належить до проду- куючого пролетаріату, зате прагне розпоряджатися соціалізованою продукцією. Це, по суті, лише диктатура інтелігентських вождів політичних партій. І що темніша нація, що лінивіша вона, то більше вірить у чудодійність партійних «соціальних програм», як у здатність ворож- битів закликати на поле великий врожай. Цим пояснює він тодішній великий успіх есерівщини серед російських мас.

Аналізуючи наші біди й непорозуміння, Липинський часто здійснює розлогі екскурси в політичну історію Англії, Франції, Росії, Польщі та інших країн, знаходя-


чи спільне й відмінне в їхніх державних організмах, пояснюючи причини і наслідки історичних перипетій, що випадали на їхню долю. Це блискучі сторінки філосо- фії історії, що збагачують нас розумінням закономірно- стей поступу чи регресу суспільства.

У 1921 році у віденській українській газеті «Воля» з’явилася стаття Євгена Чикаленка «Де вихід?», в якій автор вважав, що єдиним порятунком для позбавлених державної дисципліни й несконсолідованих українців може бути запрошення якогось чужоземного принца,

«варяга» (натяк на «варязьку» легенду державності Русі) з його військовою гвардією і цілим державним апа- ратом (Чикаленко теж був прибічником монархії). У від- повідь на цю статтю Липинський написав цілий трактат під назвою «Покликання «Варягів» чи організація хлібо- робів?», де наголосив, що новітня «варязька» теорія — це вияв розпуки й зневіри, це філософія слабких. Якщо українці самі не схочуть і не зможуть побудувати свою державу, то ніякі варяги їм не допоможуть. Порятунок наш — тільки в наших руках. Ніхто з чужинців ніколи нікому не будував державу. Хіба що — безправний і слухняний васалітет.

Липинський упродовж усього життя виношував задум написання фундаментальної «Історії України», але не встиг цього зробити. За його словами, під час пожежі в його домі на Уманщині, коли було вбито його приятеля і хранителя дому Левка Зануду, згорів кон- спект цієї праці й матеріали для неї. Він устиг написати дослідження ключових, справді переломних етапів на- шої історії, що й дало підстави називати його «істориком переломних діб» та, за висловом Тетяни Лютої, «дослід- ником метаморфоз українських аристократичних верств».

Є історики-апологети, одописці, є відверті спекулян- ти, котрі інтерпретують факти минулого під таким ку- том зору, що вони мають легітимізувати буцімто логічні- стю подій теперішнє. Липинський, звичайно, — зовсім інший тип історика. Почавши як учень Грушевського, він остаточно сформувався головно під впливом фран-




цузьких авторів Жоржа Сореля, Гюстава Лебона, Шарля Морраса. Він був далекий од наміру сліпо ступати в їхні сліди. Ознайомлення не тільки з їхніми доктринами, а й очитаність соціологічного й політичного характеру чи не всіх західноєвропейських мислителів та добре знання подробиць, умов існування, надій і сподівань українсь- кої людності, сформували в ньому справді оригінального мислителя, що освітлює аналітичним поглядом кожен факт зусібіч. Скажімо, пишучи про події, що одержали назву так званої Переяславської ради, він наголошує, що в ході визвольної війни українського народу було створе- но власну державу, яка не вистояла передовсім через те, що нова аристократія, яка складалася зі шляхетських та козацьких елементів, не витворила в собі державоцент- ричності й не мала поваги до державної влади, яку уособ- лював гетьман зі своїм урядом. «Приняття протекції «вос- точного царя» і розрив із західною Річпосполитою йшли у парі з узахідненням і европеїзацією козаччини. Пере- яславська умова прийшла тоді, коли Україна вже пере- йняла і у своїх власних формах закріпила, як поняття, так і уклад західного, хліборобського, осілого життя, виробле- ні в попередніх віках під впливом західної європейської цивілізації. Але одночасно Умова в Переяславі була сою- зом України з Москвою, зверненим проти Польщі. Вона, захищаючи Україну перед натиском польським, одночас- но відривала її від Заходу і ставила в залежність від Сходу...» — пише він в «Україні на переломі».

Дехто на еміграції висловлював наївну віру в еволю- цію більшовизму, що може згодом створити в Україні національну державу (інший бік «варязької» теорії). На це Липинський відповів так: «Державна комуністична влада в Україні не єсть територіяльно українська, її центри, її мозок знаходяться поза межами України. На Україні влада спочиває в руках кочовничих, з Україною органічно не зв’язаних елементів, які сьогодні правлять Україною, а завтра Бухарою чи якимсь приамурським краєм. Тому ця влада не має ніяких даних — поза одною мовою, потрібною їй в цілях пропаганди — приймати органічні, місцеві, національні ознаки». Він уже  тоді


розпізнав тих «господарів» нашої землі, в яких «адрес — не дом и не улица», в яких «адрес — Советский Союз»,— приблудних наїзників, безжальних до колоніального коня.

Його життєві сили знищувалися сухотами, він згасав, але працював і працював, бо мусив устигнути багато. Ще створив  у  1930  році  нову  політичну  організацію

«Братство українських класократів-монархістів», а через рік у санаторії Віннервальд поблизу Відня Липинський помер. Поховали його в родинному маєтку в Затурцях.

Він чимало писав про релігію. З цих творів видно, що Липинський однаково негативно ставився і до цезаропа- пізму — намагань підпорядкувати церкву політичній владі, і до клерикалізму — прагнення духовенства ввій- ти у вищі структури політичної ієрархії суспільства. Він закликав до злагоди й співпраці церкви й держави, які не повинні підміняти одна одну, закликав до конфесійно- го миру — запоруки нормального релігійного життя (як актуально це для вас сьогодні!). Підсумком роздумів на всі ті теми й стала його дуже важлива й для сьогодні книга «Релігія і церква в історії України». Її пафос спря- мований на те, що всі конфесії мають толерувати одна одну й не антагонізувати людей у суспільстві.

Історика Липинського цікавило передовсім XVII сто- ліття в Україні, зокрема, козацька революція і все з нею пов’язане. Він добре знав і польський, і російський варі- анти прочитання тогочасної української історії. Перший трактував події Хмельниччини як бунт охлосу, як полі- тичну деструкцію. Другий — як порив українських пра- вославних до російських єдиновірців, до «братнього» альянсу України з Московією, в якому Україні відводи- лася роль безправної колонії. Був ще й третій варіант інтерпретації тогочасних подій, що належав українській народницькій історіографії; це — «стихійне змагання селянсько-козацьких мас до справедливого суспільного устрою».

Липинський бачив у Хмельниччині величний будів- ничий пафос державотворення. Козацьке ядро притягло




до себе людність усіх без винятку станів тогочасної України, що поєднали зусилля під прапором визвольної війни. «З особливою увагою досліджував Липинський перетворення гетьманського уряду з суто військової установи на територіяльну владу монархічного характе- ру, з виразним нахилом до спадковості,— пише вже зга- дуваний І. Лисяк-Рудницький. — Проте гетьманська влада часів Хмельницького, хоч і авторитарна, не була деспотичною: її обмежували права й вольності лицарсь- кого козацького стану, який колективно брав участь в управлінні державою і члени якого користувалися особи- стою свободою; також міста мали своє самоврядування, а церква та духовний стан займали в державі забезпечену незалежну позицію. Таким чином, суспільно-політич- ний устрій тодішньої України засадниче відрізнявся як від польської анархічної шляхетської демократії, так і від московського східнього деспотизму, де все населення від верхів до низів уважалося за рабів царя». (До речі, ота піраміда рабства в Росії пізніше так вразила французько- го рояліста маркіза Астольфа де Кюстіна, що він у своїй книзі «Росія в 1839 році» написав: «Російський народ — нація німих... Усе тут є, не вистачає лише свободи, тобто життя»). Реалізацію марксистського закрою соціалізму в Росії Липинський назвав «трагічною життєвою карика- турою».  А  всі  ці  більшовицькі  терміни  «соціалізм» і

«комунізм», що ними вони морочили голови народам імперії, за Липинським, — демагогічні словеса, які мають дуже віддалений стосунок до реальності, яка в стократ складніша за всі ці примітивні формули для простаків.

Липинський пише про повнокровність, повносилість життя в народних низах, про благотворний процес освя- чення визвольних змагань авторитетом церкви, про повернення до свого повсталого народу, здавалося б, без- надійно, назавжди спольщеної української шляхти, яка, побачивши величну перспективу державотворення, ста- вала і теоретиками, й практиками тієї важливої і важкої справи. Липинський постійно наголошує, що Хмель- ницький перемагав саме завдяки підтримці людності:

«...удалось Великому Гетьману перш за все тому, що він


для здійснення своїх власних цілей і визволення укра- їнської нації й будови української держави — зумів зор- ганізувати коло себе не агентів, а Богунів, Нечаїв, Виговських, Кричевських, Ждановичів, Креховецьких, Стеткевичів, Тукальських, зумів витворити з найкра- щих людей України аристократичний клас, який жерт- вою крови й життя себе з існуванням держави українсь- кої зв’язав».

Важливо, що Хмельницький одразу ж зорієнтувався: не напівкочові добичники й гультіпаки, що підтримува- ли кожен бунт (а потім здебільшого видавали ворогу своїх ватажків),— його спільники й помічники, бо це елемент ненадійний (те з жорстокою переконливістю потвердили різні етапи нашої історії), елемент, часто позбавлений державницького мислення, бо люмпени — прошарок завжди найменш національний, вони, як пра- вило, доволі неохоче впускають у своє серце великі й бла- городні ідеї на взірець боротьби не за власне благо, а за створення рідної держави. «Велич і геніальність Хмельницького була в тім, що він зумів з тим стихийним економічним процесом, з живою хліборобською «городо- вою» Україною, а не із засудженим, на смерть низовим общинним, уходницьким і добичницьким Запоріжжям свою політику й будову держави української зв’язати,— пише Липинський. — Збудована Хмельницьким Хліборобська Гетьманщина, хоч і обкарнана його недо- тепними наслідниками і здавлена ланцюгами московсь- кої держави, буде ще сотню літ пізніше крок за кроком, степ для плуга й для культури здобуваючи, уходницьку нехліборобську Січ Запорожську витісняти, аж поки не зруйнує її разом і одночасно з кочовою татарською ордою. І не з вини нашого Великого Гетьмана повстане згодом наша пізніша трагедія національна. Не він винен, що його нерозумні нащадки велику політичну ідею євро- пеїзації козаччини, а з нею і цілої України — ідею, яку він, Богдан Хмельницький, сотворив і в життя перевів (підкреслення В. Липинського. — М. С), передадуть потім з легіонами Феофанів Прокоповичів у руки мос- ковські. Не він винен, що пізніщі «руїнники» українські




його велику ідею на європеїзацію й на будівництво Петровської російської держави віддадуть, а свою власну національну справу, всупереч бажанням Великого Богдана, зв’яжуть з прекрасним, романтичним, але засудженим на смерть низовим Запоріжжям, зв’яжуть із гайдамацьким руїнництвом і всяким антидержавним, анархічним, антикультурним і безпутнім бунтарст- вом...»

Виразний соціологічний аналіз фактів минулого, кон- цептуальне їх осмислення, глибоко емоційний і справді артистичний стиль викладу думок — усе це В’ячеслав Липинський, який, бувши в історії, по суті, аматором, народив цілу плеяду істориків, що їх називають його духовними учнями (Дмитро Дорошенко, Мирон Кордуба, Іван Крип’якевич, Василь Кучабський, Степан Томашівський, Олександр Оглоблин, Микола Василен- ко, Лев Окіншевич). За визначенням І. Лисяка-Рудни- цького, Липинський був антиподом Михайла Грушевського. Попри те, що Грушевський — і старший віком, і розпочав свою наукову діяльність раніше, і пере- жив Липинського, останні томи «Історії України-Руси» позначені слідами впливів Липинського і полемікою з ним. Михайло Грушевський вважав Липинського над- звичайно авторитетним опонентом; Липинський і притя- гав його, і відштовхував. Ця полеміка була науково плід- на, бо вона збагачувала думку Грушевського новими вимірами.

На переконання І. Лисяка-Рудницького, «за останні сто років Україна дала двох великих політичних мисли- телів — Драгоманова та Липинського. Вони уособлюють два різні полюси української думки — лівий і правий, соціал-демократичннй і консервативний». Але нам ще належиться по-справжньому відкрити для себе й зрозу- міти Липинського.

Зусиллями Ярослава Пеленського, невтомного популяризатора, біографа й дослідника Липинського, в Україні з’явилася друком основна його праця, власне, політичний заповіт мислителя — «Листи до братів-хлібо- робів». У передмові до неї Я. Пеленський наголошує, що


твір цей «не можна вважати виключно теоретичним тво- ром в академічному сенсі. Його зміст, включно з полеміч- ною передмовою, має актуальне значення й сьогодні, зокрема — у зв’язку із сучасним будівництвом українсь- кої держави. Усі найважливіші питання, порушені в творі, як, наприклад, побудова української національної держави, аналіз політичних систем і політичної культу- ри, функціонування еліт, їх кругообігу та переходу колишніх еліт у нові державні структури, концепція гро- мадянства не на етнічно-культурному, а на територіаль- но-політичному принципі, співвідношення між держа- вою, суспільством і громадянином та між корінним наро- дом і національними меншостями, у сфері економіч- ній — справа приватної власності, зокрема, земельної як підстави цивілізаційного та культурного розвитку дер- жави і суспільства, організація аграрної системи тощо, яскраво віддзеркалюють сучасні проблеми українського державного будівництва».

Ця книга писалася в умовах кипіння політичних при- страстей, вихорі подій, під гул канонади (перші дві частини «Листів до братів-хліборобів» створено в 1919–1920 роках); на словах про українську революцію лежить вогненний відблиск цієї революції. Вже робота над третьою частиною дала змогу авторові дистанціюва- тися від подій, заспокоїтися після тяжких розчарувань і конфліктів із тими, кого вважав послідовними однодум- цями. Згодом спокійніше (хоч слово це не дуже пасує, коли говорити про вулканічний темперамент автора) писалася четверта частина «Листів...». Тут — квінтесен- ція ідей В’ячеслава Липинського, найпослідовніше і найґрунтовніше вираження його політичної філософії.

Липинський пристрасно обстоює принципово важли- ву тезу про плюралістичність майбутньої української держави. Здавалося б, а як же інакше? Адже це саме собою зрозуміло. Принаймні, так думаємо ми сьогодні, вже на другому десятилітті існування української дер- жави, яка, щоправда, ще не може похвалитися виробле- ним плюралістичним устроєм. Однак це мало справді принципово важливе, радикально важливе значення.




Народницька історіографія любила потрактовувати народ, саме українське суспільство як однорідність, як більш-менш одноманітну соціальну масу і принципово не помічала того, що виходило поза межі цієї однорідності й одноманітності. Все те, за словами І. Лисяка-Рудниць- кого, народники гнівно засуджували як «паразитичне, морально зіпсоване й неукраїнське своєю суттю. На- родницькі історики, від Костомарова до Грушевського, вихваляли стихійні селянські бунти, але з підозрою ста- вилися до державотворчих зусиль українських   еліт. У міжвоєнну добу серед українців поза межами СРСР ідеологію народництва великою мірою витіснила ідеоло- гія інтегрального націоналізму. Націоналізм під багать- ма оглядами був реакцією на народництво та його анти- тезою. Але політична філософія інтегрального націона- лізму також була моністичною і принаймні в цьому сенсі продовжувала народницьку традицію. Вона лише замі- нила поняття нездиференційованого «народу» поняттям монолітної «нації». І народництво, й інтегральний націо- налізм дотримувалися концепції однорідного суспіль- ства, не допускаючи різноманітності соціальних верств і політичних напрямів.

На думку Липинського, самостійна українська держа- ва матиме політично зрілу націю, яку утворюватимуть усі, хто населяє Україну, незалежно від етнічного поход- ження; він вірив у силу «територіального», «географічно- го» патріотизму, коли всі почуватимуться дітьми України й усі добровільно візьмуть на себе відповідальність за неї. Липинський багато роздумував над проблемою легі- тимності влади у майбутній українській державі, виразно бачив, що саме відсутність монархічного елементу в Гетьманщині дуже послаблювала державу, почасти внося- чи хаос і випадковість у діяльність верхніх ешелонів влади. На його гадку, невдача Богдана Хмельницького у спробі зробити гетьманство спадковим негативно вплину- ла й на долю козацької держави. Таким шляхом Липин- ський ішов до ідеї монархічного ладу у формі спадкового гетьманату, вбачаючи в цьому єдино ефективний політич- ний варіант майбутнього України. Це не мала бути абсо-


лютистсько-монархічна держава на взір царської Росії, де безперешкодно владарював деспотизм; Липинський бачив перед собою взірець Англії — конституційної монархії.

У тій же «Релігії і церкви в історії України» він — і це так характерно для нього — переводить розмову на тему держави, яка є для нього єдино природною формою існу- вання народу, гарантом збереження нації від жорстоких сил політичної ентропії: «Я хочу, щоб була Україна, щоб був український державний лад на моїй рідній землі, і знаю, що як не буде України, як не буде нашої Української держави, то я і нащадки мої не зможемо на своїй землі по-людськи жити. Але я не вірю, щоб Україну можна було створити голосами плебісциту. Не вірю, щоб держава наша постала шляхом демократич- ним — «шляхом свобідного виявлення волі більшо- сті», — а не так, як поставали всі держави: шляхом завоювання чи відвоювання, при якому Українська дер- жава, як всяка держава, може бути створена для «наро- да», для більшості організованим, розумним і витрива- лим хотінням та зусиллям меншості». За Липинським, найвищими носіями державотворчих якостей є «войов- ники» (мілітарні сили) й «продуценти» (економічні). Інтелігенції ж він відводив другорядно допоміжну роль — сил, що формують ідеї в суспільстві.

Дотримуючись Арістотелевого принципу, він поділяв держави на три типи: класократія, демократія, охлокра- тія. Класократія — це відносна рівновага між владою та свободою. Демократія — порушення рівноваги між вла- дою і свободою. Охлократія — цілковите домінування непродуцентів із придушенням свободи. За його слова- ми, більшовики витворили хрестоматійний зразок охло- кратичної держави. І ніяких змін там не буде доти, «доки одна частина пануючих більшовиків не збунтується проти другої і не почне вимагати свободи «конституції». Одне слово, народ уярмлено під високими гаслами свобо- ди, різності й братерства цього народу; а зроблено це для блага більшовицьких «панів».

Він енергійно підтримував Павла Скоропадського, бачив у ньому законного правителя України, вважаючи,




що в народі ще жива пам’ять про устрій української козацької держави й про місце в ній гетьмана. До того ж, Скоропадський був спадкоємцем того роду, який у XVIII столітті дав Україні гетьмана. У цій подробиці Липин- ський убачав перший крок до легітимності влади. Потім настало тяжке розчарування, переоцінка цінностей. І не тільки тому, що виник конфлікт із Павлом Скоропад- ським, хоча все почалося, очевидно, саме з нього. Як свідчать біографи, в останніх своїх листах Липинський схилявся до того, що політичний лад майбутньої укра- їнської держави мають визначати установчі збори,— хоча загалом ідея спадкового гетьманату лишалася йому дорогою.

Як уже згадувалося, Липинський належав до ідеаль- ного типу людей, що їх пойменовують лицарями без стра- ху й докору. Сучасники згадують не тільки його незалеж- ний та безстрашний інтелект, подвижницьке служіння ідеї, колосальну вимогливість до себе й до інших. А з роками в нього надзвичайно посилився моральний рито- ризм — Липинський вимагав від своїх соратників безза- стережної етичної чистоти. Але люди — хоч яким вони ідеям служили б — завжди лишаються людьми, в яких чесноти сусідять з античеснотами. І сам гетьман, як полі- тичний продукт російського виховання, взорувався не так на поради Липинського, який прагнув створити з нього справді цивілізованого європейського монарха, а не бліду копію з кунсткамери російського царського двору, гетьман взорувався на російські моделі. Щедро надарований амбіціями та шанолюбством Скоропад- ський дратувався такою опікою Липинського. А це до всього гетьманове оточення, де (як це завжди буває при політичних вождях) юрмилися всякі авантурники й пройдисвіти, які активно інспірували конфлікти з враз- ливим Липинським. Дехто з них навіть договорився до того, що в Липинського, мовляв, не просто до ненормаль- них розмірів розбуяло честолюбство, а й навіть прогресує божевілля. Одне слово, вічний сюжет, одвічне протисто- яння великого і ницої посередності, яка неодмінно вби- ває те, що вивищується над нею...


Михайло Горинь звернув увагу на такі — повчальні для нас перед лицем історії — моменти з епістолярії Липинського та його сучасників. У листі Липинського до Бориса Матюшенка говориться: «Для мене ти був і єсть Борис Матюшенко, демократ, ідеаліст, чесна людина, а найважніше — мій приятель. Україна демократична — це фікція. Але тебе я боронив і буду боронити». Матюшенко відповів Липинському: «Краще не торкати- ся пояснення того будь-що-будь парадоксального явища, яким є наша дружба (міцна — я вірю), дружба монархі- ста з демократом, соціалістом. Мабуть, краще не розби- рати різниці наших світоглядів, вони були і залишаться, а брати те, що є позитивне, а цим є, на мою думку, взаєм- не признання людської чесности і великої любови до нашої батьківщини».

Зайве й казати про те, як актуально звучить це сьогод- ні, коли з’явилося стільки проблем і суперечностей у міжпартійних взаєминах національно-демократичних сил в Україні, коли вони з таким садистським натхнен- ням пожирають одне одного, ставши надійними спільни- ками ворогів України.

А ось — іще глибоко повчальний момент із листа Василя Стефаника до Липинського: «Ех, якби Ваші предки, шляхта, не покинули черні і держалися, як Великий Гетьман, української землі та надавали їй поря- док, то тоді мені б не приходилося мати Вас за найбільш трагічну особу наших істориків. Всі ліві і ліві, а Ви за триста років появилися праві, один. Не вірю в Вашу кон- цепцію, але благословляю Вас, що відтворюєте праву руку української нації. Все дотепер ми були без правої руки, а, дякуючи Вам, ми тепер бойова цілість. Маю надію на ту радість, яку будемо оба мати, як наша нація сконсолідується, і моя ліва рука знайдеться у Вашій пра- вій руці. Вас люблячий Василь Стефаник».

Побажаймо ж собі, аби наші взаємини були на рівні стосунків цих людей, аби нам стачало глузду в кожному конкретному випадку бачити не те, що нас роз’єднує, а те, що об’єднує, спільнить.




Власне і для цього теж написано цей роман, якому на моє тверде переконання, просто немає ціни.

Корсакова нарація всім своїм пафосом спрямована в сьогоднішній день. Це саме той випадок, коли історія повинна виконати роль навчительки сучасності, подати для неї невідпорні аргументи.

Корсак виступає в своєму романі й у ролі археолога, який «розкопує» минуле, й реставратора, який з розріз- нених уламків відновлює цілісну картину, і портрети- ста, який з промовистих подробиць відтворює людський і політичний характер свого героя. Одне слово, Корсак уміло послуговується всім тим, що дає авторові уні- версальний за художніми можливостями історичний роман.

Його Липинський — винятково приваблива особи- стість, індивід високої моралі, дивовижної доброзичливо- сті. Всі ці риси дуже й дуже рідко зустрічаються в політи- ків, оскільки політики опиняються в ролі гравців на шахівниці історії, де замість шахових фігур у них під руками люди чи й цілі народи. Політичним гросмейсте- рам немає ніякого клопоту до тривог, надій чи нещасть окремо взятого індивіда. Їх ніколи не цікавить    ніщо

«зокрема» (хіба що їх особисто спостигла якась болячка або в них згорів маєток), їх цікавить лише «взагалі». Вони мають справу з масами, тероризують своєю демагогією маси і що більший політик, то майстерніше володіє він мистецтвом брехні. Йому не становить жодних труднощів переконати нас у тому, що чорне — це біле, й навпаки.

І тільки поодинокі з-поміж сотні політиків сторонять- ся, мов чуми, такого паскудства, керуючися етичними імперативами.

Таким був у нашій історії В’ячеслав Липинський. Такий він є і в романі Івана Корсака, який, до речі, не приховує свого захоплення цим видатним чоловіком і змальовує його з почуттям глибокої симпатії. Це, ясна річ, не лакування, не ідеалізація (Корсак із такою літера- турною практикою, здається, не знайомий), це глибоке зосередження на внутрішньому світі героя, сфокусуван- ня уваги читача на його моральних константах.


Переважна більшість політичних діячів — звичайні авантурники, індивіди, вражені невиліковною мегало- манією, всякі маргінали, соціальні аутсайдери, що від- чайдушно силкуються доскочити вершин благополуччя, і влада їм потрібна завперш і єдино як мета.

Людям же високої ідеї — таким, як В’ячеслав Липинський, — влада потрібна передовсім як засіб, як інструментарій впливу на маси, як дорогоцінна можли- вість легітимізації намірів політика, який оприлюднив їх і здобув публічну підтримку, як шанс вибудувати виразну стратегію державного будівництва, підпорядку- вавши їй ретельно прораховані хитромудрі тактичні моменти.

Так, Липинський у Корсака — високочолий ідеаліст. Таким ідеалістом він змалював і Модеста Левицького з його відданістю українській справі, з його благородною толерантністю, архіскромністю і м’яким ригоризмом («Тиха правда Модеста Левицького»).

Липинський проти Левицького — згусток пристрасті, вибуховий темперамент полеміста. Але таке саме глибо- ке і ніжне серце. Така ж беззастережна відданість справі, яка визначила логіку й сенс його життя.

Звичайно, такий роман неодмінно має бути «романом ідей». Адже для автора чи не найважливіше донести читачеві передовсім інтелектуальний світ героя, увираз- нити процес визрівання в нього саме таких переконань і мотивацію саме таких діянь. Усе це в творі Корсака є, як і є широкий політико-соціальний контекст доби, вогнен- ний клекіт історії. І воднораз його Липинський — не без- тілесна абстракція, не ходячий рупор своїх та автор- ських ідей. Він, як уже мовилося, особистість з характер- но індивідуальним виразом обличчя, з пластично пропи- саною художньою плоттю. Та й оточення його — аж до другорядних чи епізодичних персонажів, як,скажімо, селянин і добрий приятель його, Левко Зануда, якому присвячено «Листи до братів-хліборобів», — позначене психологічною деталізацією і кожен там має цікаву жит- тєву історію. У кожного є не тільки його теперішнє, впи- сане в історичний контекст, а й минуле, котре багато що


Михайло  Слабошпицький

пояснює і в самій людині, і в тому, що, як і чому сталося в цьому середовищі. Корсак однаково жадібний і на дріб- ничкові подробиці побуту, і на психологічні деталі з індивіальним забарвленням, і на філософські та політич- ні доктрини, які надають особливого змісту біографіям його героїв, художньо конкретизують героїв. Сказати б, закорінюють їх у ґрунт їхнього часу. Ось цим передовсім і відрізняється проза від публіцистики чи науково- популярної літератури. І саме така характерна творча стратегія простежується в історичних романах Івана Корсака «Таємниця святого Арсенія», «Капелан армії УНР», «Тиха правда Модеста Левицького», а також у творі, присвяченому В’ячеславові Липинському. Творі, де біографія окремої людини стає приводом для вияскравлення біографії епохи.

Корсак своїм твором переконує: без В’ячеслава Ли- пинського не зрозуміти не тільки той драматичний час. Без  Липинського  нам  не  зрозуміти  й  нашу  добу. І самих себе. А ще — те, що нам століттями стоїть на заваді, а тому ми ніяк не можемо стати благополучною європейською  державою.

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ


ЗМІСТ

Діти Яфета....................................................................... 5

Штрихи до окремих історичних постатей,

організацій та друкованих видань.................................. 174

М. Слабошпицький.

«Я хочу, щоб була Україна...»..................................... 197


Літературно–художнє видання

Корсак Іван

Діти Яфета

Редактор Людмила Петік

Художнє оформлення Ігоря Женченка

Комп’ютерна верстка Марини Женченко




Підписано до друку 01.11.10.

Формат 84x108/32. Гарнітура SchoolBook.

Друк офсетний. Ум. друк. арк. 11,76.

Обл.Jвид. арк. 10,08.


К 69


Корсак, Іван

Діти Яфета : роман/ Іван Корсак ; художнє оформл. Ігоря Женченка. — К. : Ярославів Вал, 2010. — 219 [5] с.

ISBN  978-966-2151-59-7


ТОВ «Видавниче підприємство “Ярославів Вал”» Адреса: 01034. Київ, вул. Ярославів Вал, 21JЄ, оф. 57.

Тел./факс: 486J53J78. ЕJmail: lum2003@ukr.net

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи: ДК № 2971 від 12.09.2007 р.

Віддруковано у ТОВ «Друкарня “Бізнесполіграф”» м. Київ, вул. Віскозна, 8.

Тел. 503-00-45


Важко навіть охопити духовним зором усе, що звер- шила у сфері думки ця дивовижна людина за сорок дев’ять років, відведених їй долею для перебування на землі. Політика, історіософія, соціологія, публіцисти- ка — у кожній з них зроблено на окрему біографію, на ціле велике, сповнене невсипущою працею життя. І ли- ше нині приходять до нас скарби її думки. Ми тільки від- криваємо для себе материк В’ячеслава Липинського.

ББК 84.4УКР(6)


КНИГИ

видавництва  «Ярославів Вал»

Звертатися: 01034, м. Київ-34, вул. Ярославів Вал, 21-є, оф. 57.

Тел.  234-15-24, email: lum2003@ukr.net, сайт  yarval.org.ua.

79035, м. Львів вул. Бузкова, 2.

Тел. 245-00-64; 240-52-77, email: knigi@lviv.farlep.net.м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 1, оф. 112.  тел. 056 - 377 - 44 - 93, 056- 745-15-47, 050-320-25-17


«Одкровення в кафе «Пегас»

Це справді оригінальна задумом книжка. Понад вісімдесят українських письменників розповідають веселі, подеколи курйозні, а водночас повчальні історії зі свого життя. Кожен із них також оприлюднює три своїх улюблених анекдоти, а ще пропонує читачеві (ясна річ, для його особистого вжитку) по три незвичайних кухонних рецепти.

Такого видавничого проекту в Україні справді не було. Так примхливо змішати різні жанри, несподівано поєднати їх, зробити своєрідним продовженням один одного — це експеримент і виклик.


Михайло Слабошпицький. Веньямін літературної сім’ї

Прихід Олекси Влизька у поезію був тріумфальним. Його назвали надією української літератури, україн- ським Рембо, українським Кіплінгом. Він був роман- тиком, мандрівником, містифікатором, футуристом. У вірші «Дев’ята симфонія» він виразив свою трагічну спорідненгість із Бетховеном, оскільки від трина- дцяти літ втратив слух.

Його розстріляли в двадцять шість...


Олександр Скрипник

«Український слід у  розвідці»

Герої художньо-документальних нарисів — люди незвичайної долі й унікальної професії. Вони — роз- відники. А ще їх усіх об'єднує місце народження — Україна. Камергер польського короля, генерал фран- цузької армії, рятівники Відня від турецької облоги й Кракова від цілковитого зруйнування гітлерівськими військами, прототипи головних дійових осіб у кіно- фільмах «Щит і меч», «Салют, Маріє!», «Майор «Ви- хор», художник зі світовим ім'ям та інші персонажі книги — всі вони в різні часи виконували важливі розвідувальні завдання за кордоном і залишили ваго- мий слід у розвідці.


Іван Корсак Отаман Чайка

Використовуючи архівні матеріали, автор рекон- струював і осмислив історію України XIX століття. Життя отамана Чайки (1804–1886), «поляка з україн- ською групою крові», сповнено духом авантурництва й дивовижних, почасти парадоксальних поворотів долі. Відомий історик польської літератури Зигмунт Швей- ковський писав: «Чайковський завжди вважав себе по- ляком, але ідея незалежної Польщі ... у його свідомості

... нерозривно пов'язана з ідеєю вільної України, і без неї повністю втрачала для нього привабливість і сенс».


Микола Горбань

«Слово і діло государеве»

Одні з найжахливіших сторінок давнього минуло- го малюють справи страшної на всю Росію XVIII віку Таємної Канцелярії. Що ж таке була Таємна Канцеля- рія, що вона робила, чому її так боялись, які стосунки мала вона до України — на ці та інші питання дає від- повідь книга, видана 1930 року, а потім надовго забо- ронена і забута з бажання стерти з людської пам'яті знання — своєрідний оберіг проти підступу, зради, смертельної небезпеки.


Михайло Слабошпицький

«Марія Башкирцева»

Це роман про трагічну долю талановитої художни- ці — Марії Башкирцевої (1858—1884). Є типи людей, про яких кажуть, що вони талановиті в усьому, чим би не займалися. До них належала Марія Башкирцева. До- ля відміряла їй короткий вік — неповні двадцять шість років. Але вона встигла дуже багато. Її полотна сьогодні зберігаються в найвідоміших музеях Франції, України, Росії. Її знаменитий щоденник, ведений французькою, свідчить про неабиякий літературний талант авторки.

Михайло Слабошпицький розповідає про неорди- нарну людську особистість, про багатьох видатних лю-

дей мистецтва, з якими пощастило спілкуватися героїні, про хвилюючу, трагічну любов Марії Башкирцевої та французького художника Жюля Бастьєна-Лепажа.

Роман уже витримав кілька видань. Його перекладали в різних країнах.


Василь Шкляр

«Чорний  ворон»

Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади в 1920-х роках. Збулося Тарасове пророцтво: повіяв новий вогонь із Холодного Яру, і лицарі лісу освятили зброю на московського ката. Найзапекліші з них — залишенці — продовжили боротьбу навіть тоді, коли в Україні утвердилася диктатура чужинців і не було вже надії на визволення. Таким був загін отамана Чорного Ворона.


Мирослав Дочинець

«Лис у винограднику»


Роман Мирослава Дочинця про чоловіка нез- вичайної долі й унікального хисту, який шукає в провінції свої загублені сліди, а знаходить сенс життя, нові цінності й нове кохання. Роман чита- ється на одному подиху, залишаючи відчуття по- дарованої долею любовної пригоди. Тут є все - шляхетний стиль, тонка дотепність, призабутий романтизм, детективна інтрига, непідробна чита- бельність.


home | my bookshelf | | Діти Яфета |     цвет текста   цвет фона   размер шрифта   сохранить книгу

Текст книги загружен, загружаются изображения



Оцените эту книгу