на главную | войти | регистрация | DMCA | контакты | справка | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


моя полка | жанры | рекомендуем | рейтинг книг | рейтинг авторов | впечатления | новое | форум | сборники | читалки | авторам | добавить



Прощайте‚ милі Карпати

…Кінець грудня. Відчуваючи наближення етапу‚ кожний з нас турбувався‚ щоб запасти якийсь харч‚ бодай сякий-такий теплий одяг.

Нарешті‚ у морозному надвечір’ї широко розкрились двері камери і пролунало грізне‚ владне: – Выходи с вещами!

На подвір’ї посилений конвой заштовхнув нас у “чорний ворон”. А на залізничній станції‚ на запасній колії‚ подалі від ока пасажирів‚ нас чекав арештантський вагон‚ так званий “столипінський”. Міцна залізна обшивка‚ заґратовані вікна‚ на дверях віконця теж. Триярусні нари в купе. А червонопогонники “постарались” на славу. До політичних‚ як правило‚ добавляли кількісно переважаючих кримінальників із звірячими манерами‚ нерідко й такими ж самими фізіономіями. “Мокрушники”‚ дезертири штрафних рот‚ професіонали-злодії та інша “шваль”.

Набили нас у купе‚ як оселедців. Сиділи‚ скорчившись у три погибелі. До нас дали відгодованих лобуряків.

Сморід‚ стогін‚ лемент‚ лайка‚ якої світ не чув.

Підчепили вагон‚ загудів прощально паровоз – прощай‚ Ужгороде і милі Карпати.

Плач‚ мамо‚ не поможе‚

Сестричко‚ не журись‚

Як Бог нам допоможе‚

То вернемось колись…

І зразу ця “шваль” почала нишпорити по наших “вузликах”‚ а просто кажучи – грабувати.

В душі я постановив твердо: радше загину‚ але не дам цій гидоті знущатись над собою. Котрийсь із них ударив мене під дих‚ а я у відповідь розквасив йому лице. Його залила кров. Здійняв галас.

Прибігли конвоїри‚ відкрили двері:

– Что здесь происходит?

– Вот эта контра‚ – хором заспівали блатняки‚ показуючи на мене‚ – затеяла драку!

– Ану-ка‚ сволочь‚ встань! – заревів конвоїр і наставив на мене дуло автомата. – И не смей садиться!

Встав‚ та зверху мене приперли нари. І так я їхав майже до Львова.


Сила волі чи печена гуска? | Щастя в боротьбі | Львівська пересилка