на главную | войти | регистрация | DMCA | контакты | справка | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


моя полка | жанры | рекомендуем | рейтинг книг | рейтинг авторов | впечатления | новое | форум | сборники | читалки | авторам | добавить



ПРИМІТКИ


стор. 5. Ерцгерцоґ Фердинанд (1863–1914) — Франц Фердинанд фон Есте, небіж австро-угорського цісаря Франца Йосифа І; був убитий разом із своєю дружиною Софією, герцоґинею Гогенбезькою (яка походила з онімечених чеських графів Хотек) у Сараєві 28 червня 19 14 p. Конопіштє — невеличке село біля Бенешова; маєток ерцгерцоґа Фердинанда в Чехії.

стор. 5. Не треба було у них тієї Боснії і Герцеґовини відбирати. — У 1908 p. Австро-Угорщина анексувала Боснію і Герцеґовину. Пам’ятаєте того пана Люкені, що проштрикнув терпугом нашу небіжку Єлизавету. — Луїджі Люкені 10 вересня 1898 p. вбив австрійську цісареву Єлизавету, дружину Франца Йосифа І.

стор. 7. Пам’ятаєте, як оті португальці підстрелили свого короля? — 1 лютого 1908 р. у Ліссабоні було вбито португальського короля Карла І, спадкоємця трону Людовіка… Радив кожному прочитати, що саме написав про ці вищезгадані речі Віктор Гюґо, переказуючи останню відповідь старої гвардії Наполеона англійцям у битві під Ватерлоо. — Наполеонівська гвардія на пропозицію англійців здатися відповіла словами: «Merde! (лайно!) Гвардія вмирає, а не здається».

стор. 8. Панкрац — в’язниця для політичних в’язнів у районі Праги з тією ж самою назвою.

стор. 10. Карлак — народна назва Карлової площі в Празі. Младочех — член чеської партії в Австро-Угорщині, лідером якої був д-р Карел Крамарж.

стор. 11. Бржетіслав Людвік — невигаданий персонаж. У Будейовіцах дійсно був такий торговець худобою, але нещастя, описаного Гашеком у романі, з ним ніколи не траплялося. Цей Людвік був другом Гашека з дитинства. Щоб помститися за зневагу до свого імені, використаного в романі, Бржетіслав Людвік видав у 1946 p. брошуру про автора «Пригод бравого вояки Швейка», в якій навів деякі пікантні подробиці з особистого життя Гашека… Яреш, що сторожував біля ставків… — Гашеків дід. Він був доглядачем ставків князя Шварценберґа.

стор. 13…втратив сина Рудольфа ще молодим, у розквіті сил… — Єдиний син Франца Йосифа І, - Рудольф — у 1889 p. трагічно загинув у Мейєрлінґу, куди він їздив на полювання. Таємниця його смерті залишилася нез’ясованою… потім десь пропав його брат Ян Орт… — Ерцгерцоґ Йоганн з династії Габсбурґів у 1889 p. зрікся свого титулу і, прийнявши прізвище Орт, пропав безвісти… брата — мексиканського цісаря — застрелили в якійсь фортеці під муром. — Ерцгерцоґ Фердинанд Максиміліан Габсбурґ у 1864 p. одержав престол цісаря Мексики. Згодом був узятий в полон і розстріляний мексиканськими республіканцями під муром фортеці Кверетаро.

стор. 14… показав орлика… — На значку агентів таємної поліції Австро-Угорщини було зображено герб із двоголовим австрійським орлом.

стор. 17. «Гей, слов’яни». — Пісню «Гей, слов’яни» склав у Празі у 1834 p. словак Само Томашік. Надрукована вона була в Словаччині у 1838 p. і співалась на мотив польської мазурки. Пісня користувалась широкою популярністю серед слов’ян і вважалась гімном слов’янських народів.

стор. 21. Ломброзо Чезаре (1835–1909) — італійський професор психіатрії, який у своїх працях намагався довести, що причини злочинів треба шукати в успадкованих психологічних особливостях організму злочинців. Проте жодна з його книжок не має назви «Про типи злочинців».

стор. 22. «Національна політика», «сучка». — Газета, що почала виходити у 1883 p. За безпринципність і прислуговування владі її в народі прозвали «сучкою». Газета перестала виходити у 1945 p. Ян Непомуцький — чеський католицький святий. Іспанські чоботи — середньовічне знаряддя тортур. Еліщин міст — міст через Влтаву. Швейк помиляється. Еліщин міст було побудовано у 1865–1867 рр., а Ян Непомуцький жив у ХIV сторіччі.

стор. 24. «Зелений Антон» — візок, пофарбований у зелений колір, в якому возили дрібних злодюжок в управління поліції. Першим візником на ньому був Антон Доуше, звідси назавжди залишилася ця назва, навіть тоді, коли візки замінили автомашинами.

стор. 25. «Тєссіґ» — празький ресторан.

стор. 27. Геверох Антонін (1869–1928) — відомий чеський професор психіатрії. Ботич — струмок у Празі. «Банзет» — празький ресторан.

стор. 30. Каллерзон, Вейкінґ — в медичній літературі не зустрічаються. Мабуть, Гашек вигадав ці прізвища.

стор. 32. Святий Вацлав (906–929) — чеський князь, вважається патроном Чехії.

стор. 32. Крконоше — гори в північно-східній Чехії.

стор. 35. «Де моя Батьківщина» — чеська патріотична пісня, слова якої написав Й. К. Тил. Музика Фр. Шкроупа. Вперше була виконана в Празі у 1834 p. в п’єсі Тила «Фидловачка». Діставши загальнонародне визнання, після першої світової війни ця пісня стала державним гімном у Чехії. Генерал Віндішґрец — командуючий австрійськими військами, жорстоко придушив у 1848 p. революцію в Празі і у Відні. «Боже, будь нам покровитель» — державний гімн старої Австрії. «Як ми йшли до Яроміра» — чеська солдатська пісня.

стор. 37. Чхав я на вас, півні! — Поліцаї в Чехії за часів Австро-Угорської монархії носили каски з півнячими пір’ями.

стор. 42. Мидловари — село біля Чеських Будейовіц, з якого походив батько Я. Гашека.

стор. 45. Хижаки чорно-жовтої породи… — Державний прапор Австрії мав чорний і жовтий кольори.

стор. 47. Градчани — район Празького Града.

стор. 49. Лише раз був у тирі і простріляв там крону. — Гра слів: 1) заплатив крону (грошова одиниця, коруна) за право стріляти в тирі і 2) стріляв у цісарську корону.

стор. 50. Вршовіце, Дейвіце — райони Праги.

стор. 55. Чорно-жовтий орел — герб Австро-Угорської монархії. Калоус — відомий австрійський детектив за часів Першої світової війни.

стор. 57. П’ємонт — край у гірській Італії. Цим словом узагальнюється все італійське військо, яке боролося у 1859 p. проти Австрії. Бій під Сольферіно. — У битві під Сольферіно у 1859 p. Австрія зазнала поразки.

стор. 61. «Праґер Таґеблятт» — німецькомовна газета, що виходила в Празі. «Богемія» — німецькомовна газета, що виходила в Празі.

стор. 62. Мала Страна — район Праги. Фельдмаршал Радецький (1766–1858) — австрійський полководець, чех за походженням.

стор. 66. Бржевнов — передмістя Праги.

стор. 70. Піщани — курорт у Словаччині.

стор. 74. Бабінський Вацлав (1796–1879) — відомий в Чехії розбійник XIX ст., легендарна особа.

стор. 81. Принц Євген Савойський (1663–1736) — австрійський полководець, який воював проти Туреччини, Франції, Баварії та Голландії.

стор. 83. Кліма, Славічек — агенти австрійської, а потім чехословацької поліції.

стор. 86. Фельдкурат — австрійський військовий священик. Мав чин і права офіцера.

стор. 87. Архієпископ Кон — Теодор Кон, єврей за походженням, був на початку XX ст. архієпископом в Оломоуці. Махар Й. С. (1864–1942) — чеський поет, під час гострих нападів на архієпископа Кона в 1903 p. виступив на його захист в газетах, викриваючи закулісні інтриги церковних діячів проти Кона.

стор. 88. Фербель — по-чеськи «барвічка», азартна гра в карти, дуже поширена в колишній Австрії.

стор. 90. «М’ясо» — груба казармена гра, при якій солдати били один одного по задниці, вгадуючи автора удару.

стор. 93. Салезький Франтішек (Франсуа Сальський) (1567–1662) — женевський єпископ, засновник ордену салезіянок. Духовні твори Франсуа Сальського відіграли значну роль у розвитку художніх форм французької літератури. Дорична гама — музичний лад в старогрецькій музиці.

стор. 101. Виногради і Лібень — райони в протилежних кінцях Праги.

стор. 108. Національний соціаліст — член чеської партії, організатором якої в Австрії був Й. В. Клофач. Сокіл — член чеської гімнастичної організації «Сокіл». Репрезентаційний Дім. — нар. «Репрезентяк». — Палац для урочистих зустрічей і репрезентаційних концертів. Первісна назва «Празький Репрезентаційний Дім». В народі його дотепно називали скорочено «ПРД», що по-чеськи звучить не зовсім пристойно. Тому згодом цей будинок перейменували на «Обецні Дум (громадський дім) Праги».

стор. 116. «Шуги» — празький ресторан.

стор. 122. Ґорґонзола — італійський сир.

стор. 125. Доктор Олександр Батек — пропагандист абстиненції та вегетаріанства.

стор. 126. Вршовіци і Градчани — райони в протилежних кінцях Праги.

стор. 128. Збраслав — дачна місцевість поблизу Праги.

стор. 132. Розбійник Войтєх — празький єпископ з роду Славниковців (957–997), відданий слуга церкви, згодом проголошений святим, був убитий під час останньої місіонерської подорожі.

стор. 147. Люрд — місто у Франції, куди здійснюються паломництва до чудотворної статуї Божої Матері і до джерела святої води.

стор. 151. Нємцова Божена (1820–1862) — видатна чеська письменниця, авторка декількох збірок казок. Дроґерія — крамниця медичних, хімічних, косметичних та інших супутних товарів. Копайський бальзам — лікувальна мазь.

стор. 175…Вони брали атакою Сокаль, Дубно, Ніш, Піяв-у-Сокаль — місто в Галичині (тепер Львівська область); Дубно — місто на Волині (тепер Рівненська обл.); Ніш — місто в Сербії; Піява — річка в Італії.

стор. 194. Вшенори — дачна місцевість під Прагою.

стор. 196. Галі бей, Алі бей, Енвер-паша, Джевад-паша — турецькі політики і генерали, які грали помітну роль під час Першої світової війни. Ліман фон Зандерс, Гольц-паша, Уседон-паша — німецькі військовики (віце-адмірал і полковники), що служили в турецькій армії.

стор. 198. Маас і Мозель — річки в західній Франції, де взимку 1914–1915 рр. велись запеклі бої. Комбр-а-Вевр біля Марша — місто у центрі Бельгії. Гартмансвейлерська броварня — 19 січня 19 15 p. німецька армія здобула перемогу в узгір’ї біля Гартмансвейлера у Нижньому Ельзасі. Нідерсбах біля Мільгаузена — невелике ельзаське містечко біля швейцарського кордону. Кльостергек — містечко у Фландрії.

стор. 213. «Манліхерки» — гвинтівки системи Ф. Манліхера (1848–1904), прийняті на озброєння в австрійській армії.

стор. 215. Поет Фірордт — німецький поет, автор збірки воєнних віршів. Під час Першої світової війни прославляв німецький імперіалізм.

стор. 216. «Марійський образ» — назва старого ресторану в Празі. Пржикопи і Панська — вулиці в центрі Праги.

стор. 219. Наход — місто на півночі Чехії.

стор. 223… У китайця Станека — спеціальна крамниця, де продавався китайський чай. У вітрині цієї крамниці для реклами було виставлено опукле дзеркало. «Марширує Греневіль» — чеська солдатська пісня, марш гренадерів. Прашна брана — порохова вежа в центрі Праги.

стор. 225. Неказанка — провулок у центрі Праги, де містилися деякі заклади для розваг.

стор. 226. Доктор Гут — Їржі Станіслав Гут-Ярковський, вчитель гімназії і вихователь в родині князя Шаумбурґ- Ліппе, автор книжок про подорожі і про світські манери. У 1919 p. президент T. Г. Масарик запросив його до свого палацу на посаду церемоніймейстера.

стор. 227. Лаудова Горжіцова Марія (1868–1931) — відома чеська артистка, яка писала статті про світські манери до аграрної газети «Вєнков» («Село»). Фастрова Ольга — чеська журналістка, друкувала в газеті «Національна політика» («сучка») статті про світське виховання.

стор. 230. «Neue Freie Presse» — віденська газета. Почала виходити у 1864 p.

стор. 232. Банк «Славія» — страховий банк у Празі, в якому працювали батько і брат Ярослава Гашека і деякий час працював він сам.

стор. 235. Штірія — провінція в Австрії. Леобен — місто і залізничний вузол в Штірії. Марібор — місто в Словенії. Сант-Моріц — курортне місто в Альпах.

стор. 238… Наполеон під Ватерлоо спізнився на п’ять хвилин. — Насправді Наполеон почав битву на три години пізніше, ніж передбачалось. Причиною цього був довготривалий дощ, який заважав пересуванню наполеонівської армії. Ці три години вирішили результат бою, бо прусські війська почали свій наступ раніше, ніж Наполеон встиг повністю розбити англійську армію.

стор. 241. Здолбунів — містечко на Волині, де жило кілька тисяч чеських родин, які у XIX ст. емігрували з Австрії.

стор. 244. Крайова оборона (Ляндвер). — Австро-угорська армія складалась з цісарсько-королівської армії, з австрійської цісарсько-королівської крайової оборони і з королівських угорських гонведів — угорської крайової оборони. Цей розподіл не обґрунтовувався жодним принципом. Він був породжений структурою Габсбурзької монархії, яка поділялась на австрійське цісарство і угорське королівство. Цісарство і королівство мали окремі уряди, окремі парламенти, а також свої власні війська: Австрія — крайову оборону, а Угорщина — гонведів, крім спільного війська. Звідси і різні означення: «Цісарсько-королівська» — для спільної армії і спільних установ, а «Цісарсько-королівська крайова оборона» — тільки для крайової оборони і установ, діючих на землях, які належали австрійській частині імперії. Угорська армія мала назву: королівські угорські гонведи.

стор. 252. Анабазис (грецьк.) — похід до якоїсь країни. «Анабазис», крім того є назвою двох старогрецьких книг: 1) грецького полководця і письменника Ксенофонта про похід Кіра Молодшого і 2) Аріана — про похід Олександра Македонського. Тут Гашек іронічно натякає на похід у Сибір чехословацьких легіонів. Цей похід чеські письменники назвали «сибірським анабазисом».

стор. 257. Шварценберзька вівчарня — належала князеві Шварценберґу, якого в Австрійській імперії називали «королем південної Чехії», бо третина всіх лісів, полів, ставків, лук, замків, будинків, фабрик належала князівській родині. Під час першої чехословацької республіки маєтки Шварценберґів були частково відібрані і лише у 1945 — 48 рр. повністю націоналізовані.

стор. 257… Син Яреша — страчений Яреш був прадідом Ярослава Гашека.

стор. 259… Не схотів коронуватися на короля чеського… — Цісар Франц Йосиф І у 1871 p. урочисто обіцяв коронуватися королем Чехії, - що до нього завжди робили австрійські цісарі, - і не виконав своєї обіцянки.

стор. 260. Ліпніце. — В цьому невеличкому місті на південному сході Чехії провів останні роки життя Ярослав Гашек. Тут він під час своєї хвороби диктував роман «Пригоди бравого вояки Швейка». У Ліпніце Гашека і поховали.

стор. 271. Старий Прохазка — іронічне прізвисько Франца Йосифа І, що було дуже поширене серед чехів. «Прохазка» по-чеськи — «прогулянка». Це прізвисько має свою історію. Коли Франц Йосиф І вкотре відвідав Прагу, його фотографія під час прогулянки Карловим мостом була опублікована в одній із чеських газет із лаконічним підписом «Прохазка». Таким чином, газетярська лапідарність (мовляв, і так зрозуміло, хто саме зображений на знимці) спричинилася до появи цього прізвиська. До слова, Прохазка є доволі поширеним чеським прізвищем.

стор. 278. Контушівка — міцна солодка горілка.

стор. 280. Микола Миколайович (1856–1929). — Князь з роду Романових, який командував на початку Першої світової війни російськими військами. Шенбрунн — цісарський палац у Відні.

стор. 283. Мати Божа Скочицька — ікона Богоматері, яку дуже шанують чеські католики.

стор. 286. Палацький Франтішек (1798–1876) — видатний чеський історик XIX ст. В Празі йому встановлено пам’ятник.

стор. 290. «Чорт» — дуже міцна настоянка.

стор. 303. «Morituri te salutant, Caesar!» (лат.) (Приречені на смерть вітають тебе, імператоре!) — так зверталися гладіатори в цирку до римського імператора. Шумава — пасма гір на південному заході Чехії.

стор. 305. «Signum laudis» (лат.) — знак похвали, перший ступінь відзнаки, що присуджувався офіцерам австрійської армії.

стор. 308. «Джерела господарського добробуту» — популярний словник, складений К. Л. Куклою і виданий відомим в Чехії видавництвом Бедржиха Кочого.

стор. 310. Терезіанська військова академія — заснована цісаревою Марією Терезією у Вінер-Нойштадті.

стор. 311. Фельдмаршал Конрад фон Гетцендорф — начальник генерального штабу Австро-Угорської монархії під час Першої світової війни.

стор. 319. «Чеська бесіда» — чеське патріотичне товариство, засноване у XIX ст.

стор. 319. Рудольфініум — дім, збудований в Празі у 1880 p. на честь принца Рудольфа. Під час Першої світової війни тут влаштовувались лекції, виставки і концерти. В роки першої республіки в цьому будинку містився парламент. Від 1945 р. тут міститься Будинок діячів мистецтв.

стор. 323. Під Шабацом — у 1914 p. австрійська армія тричі доходила до сербського міста Щабац на ріці Саві і кожного разу зазнавала там поразки.

стор. 328. Міст-на-Літаві. — У 1914 p. кордон між Австрією і Угорщиною проходив по річці Лейті і права частина міста мала угорську назву Кірайгіда. Німецька ж назва — Брук-на-Лейті.

стор. 329. Штваніца — острів на Влтаві в Празі. Місце розваг і циркових гастролей. «Лада» — жіночий журнал, що видавався в Празі. Катержінки — психіатрична клініка в Празі.

стор. 341. Журнал «Світ тварин» — видавався спочатку в Коліні, потім в Празі; видавцем його були Ладіслав Гаєк і Вацлав Фукс. Якийсь час редактором цього журналу був Ярослав Гашек.

стор. 345. «Час» — газета «народної» партії, або так званої партії «реалістів». «Чех» — газета правого крила чеської католицької партії.

стор. 353. Штурса Ян (1880–1925) — один з найвидатніших чеських скульпторів XX ст.

стор. 358. Консул Прохазка — У 1912 p., коли підготовлялася війна об’єднаних балканських держав проти Туреччини, австрійський консул в м. Призрені Прохазка повідомив австрійський уряд про те, що уряд Сербії чинить йому перешкоди при виконанні його консульських функцій. Це призвело до того, що за вказівкою уряду віденська преса почала кампанію проти Сербії. В пресі з’явилися повідомлення, що сербське населення напало на приміщення консульства, внаслідок чого консул Прохазка був ніби тяжко поранений. Взаємини між обома державами досягли такого напруження, що кожної хвилини очікувався перехід сербських кордонів австрійською армією. Цим вигадкам поклав край сербський прем’єр-міністр Пашич, який погодився на те, щоб австрійська комісія провела слідство в Призрені. Виявилось, що консул Прохазка живий і здоровий.

стор. 362. Ісав — син Ісаака, продав своє первородство Якову за миску сочевиці. За біблійною легендою, він був рудий і волохатий. «Кур’єр» — празький ілюстрований журнал, який так само, як і «Глас народу», був останньою фортецею старочехів. В журналі друкувалися різні сенсаційні повідомлення з ілюстраціями.

стор. 371. Трафіка — крамничка, в якій продаються поштові і гербові марки, цигарки і тютюн. В Австро-Угорщині існувала державна монополія на тютюн та ін. Концесія на трафіку була свого роду пенсією, яку давали інвалідам, солдаткам, вдовам і т. д.

стор. 374. Ціслітанія і Транслітанія. — Перша назва для австрійських земель, друга — для угорських, після поділу у 1867 p. Габсбурзької монархії на Австро-Угорську. Річка Літава була частковим кордоном між Австрією і Угорщиною. Дрина — притока річки Сави, що відмежовує Боснію від Сербії. Через Дрину і Саву у 1914–1915 рр. австрійські війська чотири рази проникали до Сербії.

стор. 387. Шащинська бестія. — Гашек або помилково, або навмисне пише «шащинська», маючи на увазі вживаний вираз «чахтицька бестія». Так у народі називали чахтицьку пані Єлизавету Баорій, володарку замку в Чахтіце (Нітрянська округа на Словаччині), яка нібито вбивала молодих дівчат і купалася в їхній крові, щоб зберегти молодість і красу. Шащин — це місцевість теж у Нітрянській окрузі, куди стікалися прочани до чудотворного образу Богородиці.

стор. 393. Врхліцький Ярослав (1853–1912) — один з найвидатніших чеських поетів.

стор. 396. «Пештер Ллойд» — газета, яка видавалася у Будапешті.

стор. 398. Землі корони св. Стефана — Стефан (997 — 1038) з династії Арпадів був засновником середньовічної Угорської держави, до якої приєднав також і словацькі землі. «Пешті Хірлап» — газета, яка теж видавалася у Будапешті. «Шопроні Напло» — угорська газета, яка видавалася в місті Шопронь.

стор. 399. «Папаґай реґімент» — так іронічно називали 91 полк через зелені петлиці, які були характерною відзнакою цього полку (дослівно — «папужачий полк»). Пресбурзькі газети. — Пресбурґ — німецька назва Братислави.

стор. 401. Дойчмайстери — солдати і офіцери привілейованого 4-го піхотного полку.

стор. 405. Богніце — район Праги, де знаходиться лікарня для психічнохворих.

стор. 410. Моудра Павла (1861–1936) — чеська письменниця, пацифістка і феміністка.

стор. 412. Картоузи — велика тюрма біля Їчина у західній Чехії. «У Флеків» — стародавня, дуже популярна пивниця в Празі.

стор. 418. Гумбольдт Олександр (1769–1859) — відомий німецький природознавець і мандрівник.

стор. 422. Крконош — міфічна істота, гірський дух, що селився у Крконошських горах в Чехії.

стор. 426. Нейзідлерське озеро — знаходиться в Угорщині.

стор. 428. Дукля — Дуклянський перевал у Карпатах, де в першу світову війну відбувалися великі бої, під час яких увесь 28 чеський піхотний полк здався у полон росіянам.

стор. 428… з’їхали по снігу: немов на тобогані. — Тобоган — первісно — вид саней, потім гора для катання на санях.

стор. 440. Кантина — буфет або їдальня при військовій частині, при фабриці і т. п.

стор. 455. Небесні кози — народний епітет щодо богомольних жінок. Ємелька Алоїз — відомий єзуїтський проповідник в Празі 1905–1914 роках.

стор. 470. Мошон — місто в західній Угорщині на залізниці від Брука-на-Лейті до станції Дьєр. Раб — залізнична станція на схід від Будапешта.


* * * | Пригоди бравого вояки Швейка. Том 1 |